МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 18.03.2019 р. № 35210-06-5/7548
Державній фіскальній службі України
Про розгляд листа
Міністерство фінансів України розглянуло лист Державної фіскальної служби України щодо деяких питань, пов’язаних з податком на додану вартість, та повідомляє.
Відображення в бухгалтерському обліку податкових зобов’язань і податкового кредиту з податку на додану вартість здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 № 141 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 818) (далі – Інструкція).
Відповідно до підпунктів 1.1 і 1.2 пункту 1 Інструкції суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 “Розрахунки за податками”, аналітичний рахунок “Розрахунки за податком на додану вартість” у кореспонденції з дебетом:
- рахунків 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інший операційний дохід”, 74 “Інші доходи” у випадках: поставки готової продукції, товарів, робіт, послуг, інших матеріальних цінностей, необоротних активів, в оплату за які кошти (інші активи) від покупця на дату поставки (передачі, виконання) підприємство не одержало;
- субрахунку 643 “Податкові зобов’язання” у випадках: отримання підприємством коштів від покупців (замовників) в оплату продукції, товарів, робіт, послуг, інших матеріальних цінностей, необоротних активів і комісійних товарів, що підлягають поставці (передачі, виконанню).
Включення до собівартості реалізованих послуг суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість не відповідає вимогам підпункту 1.3 пункту 1 Інструкції.
За інформацією, наведеною у запиті, контракт на постачання послуг укладено в період дії пільги з податку на додану вартість (операції звільнені від оподаткування). При цьому у ньому було передбачено, що оплачувана нерезидентом ставка плати за послугу включає всі податки та збори, у тому числі податок на додану вартість.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підтвердженням виконання договірних зобов’язань може бути, зокрема складений сторонами акт, якщо це передбачено договором або законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон) зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Відповідно до статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені Законом.
Міру деталізації змісту і обсягу господарської операції в первинному документі, в тому числі в акті виконаних робіт і послуг, визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття її змісту та ідентифікацію виконаних робіт і послуг, що надаються замовником, з метою правильного подальшого їх відображення в аналітичному обліку та регістрах бухгалтерського обліку для узагальнення інформації, зокрема зобов’язань з податку на додану вартість.
Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами”.
За кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами” відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.
Ураховуючи зазначене, сума нарахованого податкового зобов’язання з податку на додану вартість відображається у складі кредиторської заборгованості підприємства.
Заступник Міністра
С. Верланов