ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.006517

адміністративне провадження N К/9901/12325/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн” на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 (суддя – Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 (головуючий суддя Затолочний В.С., судді Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн” до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов’язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

06.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн” (далі – ТОВ “Партнер Дістрібьюшн”, Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі – ДПС України), Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі – ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), а саме: N 1083906/37171990 від 21.02.2019, N 1088952/37171990 від 27.02.2019, N 1089069/37171990 від 27.02.2019, N 1083934/37171990 від 21.02.2019, N 1083929/37171990 від 21.02.2019, N 1088971/37171990 від 27.02.2019, N 1088984/37171990 від 27.02.2019, N 1088928/37171990 від 27.02.2019, N 1083805/37171990 від 21.02.2019, N 1083813/371171990 від 21.02.2019, N 1083815/37171990 від 21.02.2019, N 1083925/37171990 від 21.02.2019, N 1089056/37171990 від 27.02.2019, N 1088942/37171990 від 27.02.2019, N 1083908/37171990 від 21.02.2019, N 1089007/37171990 від 27.02.2019, N 1088959/37171990 від 27.02.2019, N 1083891/37171990 від 21.02.2019, N 1088994/37171990 від 27.02.2019, N 1088906/37171990 від 27.02.2019, N 1083940/37171990 від 21.02.2019, N 1089044/37171990 від 27.02.2019, N 1089059/37171990 від 27.02.2019, N 1088999/37171990 від 27.02.2019, N 1083911/37171990 від 21.02.2019, N 1088985/37171990 від 27.02.2019, N 1089008/37171990 від 27.02.2019, N 1089039/37171990 від 27.02.2019, N 1083938/37171990 від 21.02.2019, N 1083804/37171990 від 21.02.2019, N 1088975/37171990 від 27.02.2019, N 1089018/37171990 від 27.02.2019, N 1088989/37171990 від 27.02.2019, N 1089012/37171990 від 27.02.2019, N 1083811/37171990 від 21.02.2019, N 1083932/37171990 від 21.02.2019, N 1088970/37171990 від 27.02.2019, N 1083814/37171990 від 21.02.2019, N 1088974/37171990 від 27.02.2019, N 1089067/37171990 від 27.02.2019, N 1089064/37171990 від 27.02.2019, N 1088897/37171990 від 27.02.2019, N 1088903/37171990 від 27.02.2019, N 1089062/37171990 від 27.02.2019, N 1083819/37171990 від 21.02.2019, N 1088967/37171990 від 27.02.2019, N 1089037/37171990 від 27.02.2019, N 1088943/37171990 від 27.02.2019, N 1089002/37171990 від 27.02.2019, N 1088956/37171990 від 27.02.2019; зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати зазначені податкові накладні ТОВ “Партнер Дістрібьюшн” в ЄРПН датою їх подання на реєстрацію.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2020, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020, адміністративний позов ТОВ “Партнер Дістрібьюшн” залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що Товариство пропустило строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), а підстав для поновлення позивачу цього строку немає. Суд відхилив довід Товариства, що строк звернення до адміністративного суду з таким позовом встановлений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі – ПК), вказавши, що строк, на який посилається позивач, стосується оскарження рішень контролюючого органу у сфері податкових відносин про нарахування податкових зобов’язань.

ТОВ “Партнер Дістрібьюшн” подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що відповідно до пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК будь-яке рішення контролюючого органу може бути оскаржено до суду в межах 1095 днів. Згідно з доводами Товариства, висновок Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі N 640/20468/18, який був врахований судами першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права, стосується строку звернення до суду з позовом у разі попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Натомість, Товариством не був застосований досудовий порядок вирішення спору.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, ДПС України та ГУ ДПС у Львівській області просять залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 КАС.

Відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС).

Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми ПК.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим – третім пункту 56.18 визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення – рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 58.19 статті 58 ПК у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК в системному зв’язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов’язань.

В постанові від 24.04.2020 (справа N 520/6895/19) Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом “або інше рішення контролюючого органу” розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов’язання платника податків.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов’язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС, а не Податковим кодексом України.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб’єкта владних повноважень, не пов’язаного із визначенням грошових зобов’язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11.10.2019 у справі N 640/20468/18.

При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов’язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.

Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов’язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС, оскільки позивач, звернувшись до суду з позовом 06.12.2019, пропустив строк звернення до суду, не вказавши поважних причин, з яких строк був пропущений. Не наведено доводів щодо таких причин і в касаційній скарзі.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн” залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак