КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 18 квітня 2023 р. № 338
Київ
Деякі питання надання роботодавцям компенсації єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця
Відповідно до частин другої та третьої статті 27 Закону України “Про зайнятість населення” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити такі, що додаються:
Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця;
Порядок компенсації суб’єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
3. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім абзацу другого пункту 1 цієї постанови, який набирає чинності з 1 січня 2024 року.
Прем’єр-міністр України
Д. ШМИГАЛЬ
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 18 квітня 2023 р. № 338
ПОРЯДОК
компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця
1. Цей Порядок визначає:
умови, механізм надання компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця (далі — компенсація);
механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді державного бюджету за бюджетною програмою “Компенсація роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” для виплати компенсації.
2. Головним розпорядником коштів державного бюджету є Мінекономіки.
3. Виплата компенсації здійснюється в межах коштів державного бюджету, передбачених в установленому законодавством порядку у дохідній частині бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд) на відповідні цілі.
4. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань”, “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, “Про зайнятість населення”, “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.
5. Компенсація надається у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) за кожну особу, працевлаштовану на нове робоче місце, за місяць, за який він сплачений.
6. Виплата компенсації здійснюється міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості, їх філіями та обласними, Київським міським, міськими, районними та міськрайонними центрами зайнятості (до їх припинення) (далі — центри зайнятості).
7. Дія цього Порядку поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які:
створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників шляхом укладення трудового договору;
протягом 12 місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати.
Якщо роботодавець забезпечив дотримання вимог, передбачених цим пунктом, він має право протягом наступних 12 місяців на компенсацію фактичних витрат у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу.
У разі зменшення штатної чисельності працівників та/або фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.
Дія цього Порядку не поширюється на роботодавців, які є суб’єктами господарювання, утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, бюджетними установами або фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Інформація про утворення суб’єкта господарювання підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, що надійшли до центрів зайнятості шляхом електронної інформаційної взаємодії засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”.
8. Робочі місця, які створені у зв’язку з утворенням нового суб’єкта господарювання (крім тих, що утворені шляхом припинення), вважаються новими протягом 12 місяців з моменту утворення нового суб’єкта господарювання.
У разі створення нового робочого місця шляхом збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців збільшенням штатної чисельності у звітному періоді вважається:
для юридичних осіб — збільшення штатної чисельності працівників, які працюють на умовах трудових договорів, порівняно з попереднім звітним періодом за умови, що кількість вакансій залишається незмінною або збільшується;
для фізичних осіб — підприємців — збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах зареєстрованих трудових договорів.
Для підтвердження фактів відсутності зменшення штатної чисельності працівників та/або розміру фонду оплати праці середньооблікова кількість штатних працівників та/або розмір фонду оплати праці за місяць, у якому перевіряються такі факти, порівнюються відповідно із середнім значенням середньооблікової кількості штатних працівників та середнім значенням розміру фонду оплати праці за 12 місяців, що передують місяцю проведення перевірки.
9. Компенсація не надається роботодавцю у разі наявності одного з таких випадків:
1) роботодавець має заборгованість:
із сплати єдиного внеску;
із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
з виплати заробітної плати;
перед державним (місцевим) бюджетом понад шість місяців;
2) до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або суб’єкт господарювання перебуває на стадії ліквідації.
10. Компенсація надається з урахуванням положень Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.
Сукупний розмір компенсації разом з іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно не може перевищувати за будь-який трирічний період суму, еквівалентну
200 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року.
Положення, передбачені цим пунктом, не застосовуються під час дії воєнного стану.
11. Зареєстрований безробітний може бути працевлаштований у роботодавця з виплатою компенсації за нього один раз на п’ять років за умови, що він у відповідному п’ятирічному періоді не був працевлаштований будь-яким роботодавцем з наданням такому роботодавцю компенсацій, передбачених Законом України “Про зайнятість населення” (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітного).
12. Для отримання компенсації роботодавець не пізніше 45 календарних днів з дати закінчення 12-місячного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, подає до центру зайнятості, розташованого за місцем провадження господарської діяльності, заяву про надання компенсації (далі — заява) за формою згідно з додатком 1.
Заява може бути подана особисто або уповноваженою особою роботодавця до центру зайнятості, або за допомогою технічних засобів електронних комунікацій чи через електронний кабінет роботодавця з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
13. Центр зайнятості не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня надходження заяви в порядку обміну інформацією подає запит до Пенсійного фонду України та ДПС з метою підтвердження відповідності роботодавця умовам надання компенсації.
Пенсійний фонд України у строки, визначені порядком обміну інформацією, надає центру зайнятості відомості (станом на 1 число місяця, в якому особа була працевлаштована) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про:
трудові відносини з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, за період, зазначений у запиті (дата створення нового робочого місця та дата початку трудових відносин);
суми нарахованої заробітної плати особам, працевлаштованим на нове робоче місце, за період, зазначений у запиті, та суми нарахованого єдиного внеску;
наявність/відсутність заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
ДПС у строки, визначені порядком обміну інформацією, надає центру зайнятості інформацію (станом на 1 число місяця, в якому особа була працевлаштована) про:
наявність/відсутність заборгованості роботодавця перед державним (місцевим) бюджетом із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи;
наявність/відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску;
середнє значення розміру фонду оплати праці роботодавця за відповідний період;
середньооблікову кількість штатних працівників роботодавця.
Обмін інформацією здійснюється в електронній формі з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
Інформація щодо застосування до роботодавця судових процедур банкрутства (неплатоспроможності), передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, або перебування на стадії ліквідації визначається центром зайнятості на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань шляхом електронної інформаційної взаємодії засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”.
14. Рішення щодо надання або відмови у наданні компенсації приймається центром зайнятості протягом п’яти календарних днів після отримання відповідної інформації з Пенсійного фонду України та ДПС.
Рішення щодо відмови у наданні компенсації приймається у разі:
невідповідності роботодавця вимогам, визначеним у пункті 7 цього Порядку;
наявності випадків, передбачених пунктом 9 цього Порядку;
перевищення суми незначної державної допомоги, визначеної Законом України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” (положення не застосовується під час дії воєнного стану);
порушення вимог, передбачених пунктом 11 цього Порядку.
Повідомлення про прийняте рішення щодо надання компенсації або відмови у її наданні надсилається роботодавцю протягом трьох календарних днів у спосіб, зазначений роботодавцем в заяві.
Рішення центру зайнятості щодо відмови у виплаті компенсації може бути оскаржено до Державного центру зайнятості або в судовому порядку.
15. Моніторинг відповідності роботодавця умовам надання компенсації проводиться центром зайнятості у наступний 12-місячний період, впродовж якого здійснюється її виплата.
16. Розрахунок розміру компенсації здійснюється на підставі даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про суми нарахованого єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за конкретного працівника.
17. Протягом 10 календарних днів після прийняття рішення про виплату компенсації центр зайнятості формує заявку про потребу в коштах для виплати компенсації і подає центру зайнятості, у підпорядкуванні якого він перебуває.
18. Державний центр зайнятості щомісяця на підставі отриманих заявок про потребу в коштах на виплату компенсації надсилає в межах бюджетних асигнувань до Мінекономіки подання щодо перерахування коштів на рахунок Фонду для виплати компенсації (далі — подання) за формою згідно з додатком 2.
19. Мінекономіки на підставі подання в межах бюджетних асигнувань перераховує кошти Державному центру зайнятості на рахунок 3554 “Рахунки державних цільових фондів”, відкритий в Казначействі для обслуговування коштів Фонду. Після надходження перерахованих Мінекономіки коштів на рахунок Фонду Державний центр зайнятості проводить фінансування видатків центрів зайнятості на виплату компенсації.
У разі відсутності бюджетних коштів у поточному році для виплати зазначеної компенсації вона виплачується в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на наступний рік.
Залишок невиплаченої на кінець відповідного бюджетного року заявленої центрами зайнятості суми компенсації не є кредиторською заборгованістю Фонду.
20. Виплата компенсації здійснюється щомісяця протягом 12 місяців після завершення аналогічного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, шляхом перерахування коштів з рахунка центру зайнятості на банківський рахунок роботодавця, зазначений у заяві.
У період воєнного стану та протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану строки виплати компенсації залежать від наявності коштів державного бюджету, передбачених на відповідні цілі.
21. У разі зміни місця провадження господарської діяльності роботодавця компенсацію виплачує центр зайнятості, який розпочав її виплату.
22. Роботодавець відповідає за достовірність інформації щодо створення нових робочих місць та працевлаштування на них осіб, яка є підставою для виплати компенсації.
Роботодавець зобов’язаний повідомити центру зайнятості про припинення трудових відносин з працівником, за працевлаштування якого виплачується компенсація, протягом п’яти робочих днів з дня звільнення працівника.
Роботодавець втрачає право на отримання компенсації та її виплата припиняється починаючи з місяця, у якому не було дотримано вимог, за яких вона надається, або з відповідною особою були припинені трудові відносини.
У разі підтвердження центром зайнятості за результатами додаткової перевірки факту невідповідності роботодавця або працівника вимогам цього Порядку, що встановлений за результатами верифікації, здійсненої Мінфіном, виплата компенсації припиняється.
Роботодавець у разі необхідності може подати центру зайнятості додаткову інформацію щодо виплати заробітної плати особі та утриманого єдиного внеску за місяць, у якому настала підстава для припинення виплати компенсації. У разі врахування зазначеної інформації та підтвердження дотримання вимог для отримання компенсації її виплата продовжується.
23. Відображення у первинному та бухгалтерському обліку інформації про отримані (створені) оборотні і необоротні активи, а також відкриття рахунків, реєстрація і облік бюджетних зобов’язань в органах Казначейства та операції, пов’язані з використанням бюджетних коштів, здійснюються у порядку, встановленому законодавством.
24. Мінекономіки після закінчення бюджетного періоду подає Мінфіну інформацію про стан виконання результативних показників з результатами аналізу, поясненнями, висновками щодо їх виконання у визначені законодавством строки.
25. Складення та подання фінансової і бюджетної звітності про використання бюджетних коштів, а також контроль за їх цільовим та ефективним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 18 квітня 2023 р. № 338
ПОРЯДОК
компенсації суб’єктам малого підприємництва фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування зареєстрованих безробітних на нові робочі місця
1. Цей Порядок визначає умови, механізм виплати міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості, їх філіями та обласними, Київським міським, міськими, районними та міськрайонними центрами зайнятості (до їх припинення) (далі — центри зайнятості) компенсації суб’єктам малого підприємництва (далі — роботодавці) фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих на нові робочі місця зареєстрованих безробітних строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості
(далі — компенсація) за рахунок та в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних).
У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, Законах України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань”, “Про зайнятість населення”, “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” і “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.
2. Дія цього Порядку поширюється на роботодавців, які одночасно:
є суб’єктами малого підприємництва;
створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них зареєстрованих безробітних шляхом укладення трудового договору.
3. Право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних.
4. Зареєстрований безробітний може бути працевлаштований у роботодавця з виплатою компенсації за нього один раз на п’ять років за умови, що він у відповідному п’ятирічному періоді не був працевлаштований будь-яким роботодавцем з наданням йому компенсацій, передбачених Законом України “Про зайнятість населення” (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітного).
5. Дія цього Порядку не поширюється на роботодавців, які є суб’єктами господарювання, утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, та бюджетними установами.
Інформація про утворення суб’єкта господарювання підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних
осіб — підприємців та громадських формувань, що надійшли до центрів зайнятості шляхом електронної інформаційної взаємодії засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”.
Робочі місця, які створені у зв’язку з утворенням нового суб’єкта господарювання (крім тих, що утворені шляхом припинення), вважаються новими протягом 12 місяців з моменту утворення нового суб’єкта господарювання.
У разі створення нового робочого місця шляхом збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців збільшенням штатної чисельності у звітному періоді вважається:
для юридичних осіб — збільшення штатної чисельності працівників, які працюють на умовах трудових договорів, порівняно з попереднім звітним періодом за умови, що кількість вакансій залишається незмінною або збільшується;
для фізичних осіб — підприємців — збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах зареєстрованих трудових договорів.
Для підтвердження фактів відсутності зменшення штатної чисельності працівників та/або розміру фонду оплати праці середньооблікова кількість штатних працівників та/або розмір фонду оплати праці за місяць, у якому перевіряються такі факти, порівнюються відповідно із середнім значенням середньооблікової кількості штатних працівників та середнім значенням розміру фонду оплати праці за 12 місяців, що передують місяцю проведення перевірки.
6. Компенсація виплачується за кожен непарний місяць роботи з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців упродовж наступних двох років.
7. Компенсація не надається роботодавцю у разі наявності одного з таких випадків:
1) роботодавець має заборгованість:
із сплати єдиного внеску;
із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
з виплати заробітної плати;
перед державним (місцевим) бюджетом понад шість місяців;
2) до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або суб’єкт господарювання перебуває на стадії ліквідації.
Компенсація роботодавцю надається за умови, що розмір заробітної плати працевлаштованої особи за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не нижчий за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.
8. Компенсація надається з урахуванням положень Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.
Сукупний розмір компенсації разом з іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) не
може перевищувати за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тис. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день фінансового року.
Положення, передбачені цим пунктом, не застосовуються під час дії воєнного стану.
9. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 або пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням центру зайнятості до закінчення дворічного строку.
Виплата компенсації зберігається у разі, коли інший зареєстрований безробітний працевлаштований на місце звільненого працівника у строк, що не перевищує 60 календарних днів.
Виплата компенсації продовжується за рахунок коштів бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних).
Державний центр зайнятості забезпечує взаємодію з Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю щодо виплати, припинення та повернення компенсації, а також продовження її виплати.
Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно з дати працевлаштування першого безробітного, враховуючи строки виплаченої компенсації та перерви між працевлаштуванням безробітних.
У разі досягнення працівником, за якого виплачувалася компенсація, пенсійного віку та призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, встановлення йому інвалідності або зняття інвалідності та продовження ним роботи виплата компенсації продовжується до закінчення встановленого строку отримання компенсації.
10. Для отримання компенсації роботодавець протягом двох місяців з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного подає до центру зайнятості, розташованого за місцем провадження господарської діяльності, заяву про надання компенсації (далі — заява) за формою згідно з додатком.
Заява може бути подана особисто або уповноваженою особою роботодавця до центру зайнятості, або за допомогою технічних засобів електронних комунікацій чи через електронний кабінет роботодавця з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
11. Центр зайнятості не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня надходження заяви в порядку обміну інформацією подає запит до Пенсійного фонду України та ДПС з метою підтвердження відповідності роботодавця умовам надання компенсації.
Пенсійний фонд України у строки, визначені порядком обміну інформацією, надає центру зайнятості відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про:
трудові відносини з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, за період, зазначений у заяві (дата створення нового робочого місця та дата початку трудових відносин);
суми нарахованої заробітної плати особам, працевлаштованим на нове робоче місце, за період, зазначений у заяві, та суми нарахованого єдиного внеску;
відсутність заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
ДПС у строки, визначені порядком обміну інформацією, надає центру зайнятості інформацію (станом на 1 число місяця, в якому надійшов запит в порядку обміну інформацією) про:
наявність/відсутність заборгованості роботодавця перед державним (місцевим) бюджетом із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи;
відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску.
Обмін інформацією здійснюється в електронній формі з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
Інформація щодо застосування до роботодавця судових процедур банкрутства (неплатоспроможності), передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, або перебування на стадії ліквідації підтверджується центром зайнятості на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань шляхом електронної інформаційної взаємодії засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта”.
12. Рішення про надання або відмову у наданні компенсації приймається центром зайнятості протягом п’яти календарних днів після отримання відповідної інформації з Пенсійного фонду України та ДПС.
Рішення щодо відмови у наданні компенсації приймається у разі:
невідповідності роботодавця вимогам, визначеним у пунктах 2, 3 і 5 цього Порядку;
порушення вимог, передбачених пунктом 4 цього Порядку;
наявності випадків, передбачених пунктом 7 цього Порядку;
перевищення суми незначної державної допомоги, визначеної Законом України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” (положення не застосовується під час дії воєнного стану).
Повідомлення про прийняте рішення щодо надання компенсації, відмови у її наданні надсилається роботодавцю протягом трьох календарних днів у спосіб, зазначений роботодавцем в заяві.
13. Моніторинг відповідності роботодавця умовам надання компенсації здійснюється центром зайнятості впродовж її виплати.
14. Центр зайнятості перераховує кошти на рахунок роботодавця після підтвердження даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування щодо суми нарахованого єдиного внеску протягом п’яти робочих днів після зарахування коштів на рахунок центру зайнятості.
Розмір компенсації визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про суму єдиного внеску, сплаченого роботодавцем за працівника.
Якщо працівник працював у роботодавця повний місяць, а виплата компенсації здійснюється за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється пропорційно кількості календарних днів, за які надається компенсація, шляхом ділення суми сплаченого роботодавцем за працівника єдиного внеску за місяць на кількість календарних днів місяця та множення на відповідну кількість календарних днів, за які вона надається.
15. У разі зміни місця провадження господарської діяльності роботодавця компенсацію виплачує центр зайнятості, який розпочав її виплату.
16. У разі працевлаштування зареєстрованого безробітного з числа осіб з інвалідністю компенсація виплачується протягом усього періоду з дня його працевлаштування за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Центр зайнятості формує щомісяця на підставі даних Пенсійного фонду України відомість про виплату роботодавцям компенсації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю і передає до 15 числа місяця, що настає за місяцем подання звіту, зазначену відомість територіальному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю для здійснення відшкодування компенсації.
17. Роботодавець відповідає за достовірність інформації щодо створення нових робочих місць та працевлаштування на них відповідних осіб, яка є підставою для виплати компенсації.
Роботодавець зобов’язаний повідомити центру зайнятості про припинення трудових відносин з працівником, за працевлаштування якого виплачується компенсація, протягом п’яти робочих днів з дня звільнення такого працівника.
18. Рішення центру зайнятості щодо відмови у виплаті компенсації може бути оскаржено до Державного центру зайнятості або в судовому порядку.
19. У період воєнного стану та протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану строки виплати компенсації залежать від наявності коштів, передбачених на відповідні цілі.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 18 квітня 2023 р. № 338
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 153 “Про затвердження Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 21, ст. 706).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 р. № 347 “Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України “Про зайнятість населення” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 39, ст. 1364).
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 437 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 р. № 347” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 75, ст. 2127).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2015 р. № 1096 “Про внесення змін до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 2, ст. 88).
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2016 р. № 693 “Про внесення змін до Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 81, ст. 2694).
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 879 “Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198 і від 15 квітня 2013 р. № 347” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 97, ст. 3157).
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 459 “Про внесення змін до Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 49, ст. 1711).
8. Пункт 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2019 р. № 310 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 32, ст. 1158).
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2020 р. № 56 “Про внесення змін до Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 14, ст. 573).
10. Пункт 9 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 р. № 206 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 891).
11. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2021 р. № 191 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 23, ст. 1074).
12. Пункт 14 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 991 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 78, ст. 4911).
