ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, СТРАХОВИХ ВИПЛАТ, СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ, ЖИТЛОВИХ СУБСИДІЙ ТА ПІЛЬГ

ЛИСТ

від 10.04.2023 р. № 13795-15879/У-03/8-2800/23

Розглянувши Ваше звернення […] щодо надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності […], Пенсійний фонд України повідомляє.

З 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-IX “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 2620), яким внесені зміни до Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 1105).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105 уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Згідно з частиною другою розділу VII Закону № 2620 розпочато процедуру припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

Враховуючи зазначене, з 01.01.2023 Фонд соціального страхування України не виконує функції страховика і не здійснює фінансування страхових виплат страхувальникам.

Крім того слід зазначити, що Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями коментувати листи Фонду соціального страхування України, в тому числі ті, які носять індивідуальний характер.

При реалізації права застрахованих осіб на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності Пенсійний фонд України керується виключно нормами чинного законодавства України.

Частиною першою статті 12 Закону № 1105 визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, у разі настання в неї страхового випадку.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується Пенсійним фондом України з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за перших п’ять днів тимчасової непрацездатності врегульовано нормами Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440.

Частиною другою статті 1 Закону № 1105 передбачено, що терміни “застрахована особа” вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України від 08.07.2010 № 2464-IV “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464).

Так, пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Отже, право на допомогу по тимчасовій непрацездатності мають виключно застраховані особи, тобто для отримання права на зазначену допомогу працівнику необхідно набути статус “застрахованої особи” в місяці настання страхового випадку шляхом сплати за нього роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в строки та розмірах, визначених чинним законодавством.

З урахуванням наведеного у зазначеному вами випадку, на період, коли працівник не виходив на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин і за нього роботодавцем не сплачувався єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, він втрачає статус “застрахованої особи” і у випадку хвороби в цей період не набуває права на допомогу по тимчасовій непрацездатності з шостого дня непрацездатності.

З повагою

Начальник управління
страхових виплат
та соціальних послуг
Світлана ЗАРУБІНА