ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ЛИСТ
від 22.12.2023 р. № 2166/2/2.1-ЗВ-23а
Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув в межах повноважень Ваш запит […] та повідомляє.
[…]
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі – Положення), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Підпунктом 43 пункту 4 Положення визначено, що Держпраці, відповідно до покладених на неї завдань, проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань, що належать до її компетенції.
Згідно з статтею 4 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Статтею 33 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” визначено установити, що у 2024 році відпустки, визначені пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України “Про відпустки”, на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік, мають бути використані таким працівником до кінця 2024 року.
У разі невикористання працівником державного органу відпусток, визначених частиною першою цієї статті, йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік.
Надання роз’яснень з питань застосування Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” та коментарів до роз’яснень інших центральних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства фінансів України, не належить до повноважень Держпраці.
Згідно з статтею 1 Закону України “Про запобігання корупції” державний орган – це орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб’єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.
Інформуємо, що частиною першою статті 6 Закону України “Про відпустки” (далі – Закон) визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Статтею 10 Закону, зокрема визначено, що щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Законодавством про працю не визначено першочерговості надання щорічної відпустки за поточний робочий рік, у разі наявності невикористаної відпустки за попередній рік.
Разом з тим, частинами першою та другою статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” визначено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону у період дії воєнного стану не застосовуються.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
У разі виникнення додаткових питань Ви можете звернутись до Міністерства економіки України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.
Звертаємо увагу, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.
Директор
Володимир ГОНЧАРУК
