МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 08.01.2024 р. № 45
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
23 січня 2024 р. за № 119/41464
Про затвердження вимог до харчових ароматизаторів, вимог до харчових добавок та вимог до харчових ензимів
Відповідно до частини другої статті 6 та частини першої статті 15 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, підпункту 14 пункту 4, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII “Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони”, пунктів 236, 237, 239, 241 – 243 плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 1106, з метою встановлення вимог до харчових ароматизаторів, харчових добавок та харчових ензимів,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити такі, що додаються:
1) Вимоги до харчових ароматизаторів;
2) Вимоги до харчових добавок;
3) Вимоги до харчових ензимів.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 липня 2012 року № 222 “Про затвердження Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 грудня 1996 року за № 715/1740.
3. Департаменту громадського здоров’я (Олексію Даниленку) забезпечити:
1) подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;
2) оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Міністерства охорони здоров’я України після його державної реєстрації Міністерством юстиції України.
4. Установити, що харчові продукти, які відповідали вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, що діяли до набрання чинності цим наказом, але не відповідають вимогам цього наказу, можуть ввозитися на митну територію України, вироблятися та/або вводитися в обіг протягом трьох років після набрання чинності цим наказом. Такі харчові продукти можуть перебувати в обігу до настання мінімального терміну придатності або дати “вжити до”.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров’я України – головного державного санітарного лікаря України Ігоря Кузіна.
6. Цей наказ набирає чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування.
Міністр
Віктор ЛЯШКО
ПОГОДЖЕНО:
Т. в. о. Голови Державної служби
України з питань безпечності харчових
продуктів та захисту споживачів
Сергій ТКАЧУК
Міністр аграрної політики
та продовольства України
Микола СОЛЬСЬКИЙ
Уповноважений Верховної
Ради України з прав людини
Дмитро ЛУБІНЕЦЬ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров’я України
08 січня 2024 року № 45
Вимоги до харчових ароматизаторів
I. Загальні положення
1. Ці Вимоги визначають загальні умови використання харчових ароматизаторів та харчових інгредієнтів із ароматичними властивостями у та на харчових продуктах, та вимоги до їх маркування операторами ринку харчових продуктів.
Харчові ароматизатори та вихідні матеріали, дозволені до використання відповідно до вимог частини першої статті 311 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, можуть бути в обігу та використовуватись в харчових продуктах за умови їх відповідності цим Вимогам та вимогам, встановленим при їх державній реєстрації та/або реєстрації в Європейському Союзі.
2. Ці Вимоги застосовуються до:
1) харчових ароматизаторів, які використовуються чи будуть використовуватися в та/або на харчових продуктах;
2) харчових інгредієнтів із ароматичними властивостями;
3) харчових продуктів, які містять харчові ароматизатори та/або харчові інгредієнти з ароматичними властивостями;
4) вихідного матеріалу для харчових ароматизаторів та/або вихідного матеріалу для харчових інгредієнтів з ароматичними властивостями.
3. Ці Вимоги не поширюються на:
1) речовини, які мають виключно солодкий, гіркий чи солоний присмак;
2) неперероблені (сирі) харчові продукти;
3) однокомпонентні харчові продукти та суміші, зокрема: свіжі, сухі, заморожені спеції та/або трави, суміші чаїв та суміші для настойок, що не використовувалися як харчові інгредієнти.
4. У цих Вимогах терміни вживаються в такому значенні:
1) ароматична речовина – хімічна речовина, що має ароматичні властивості;
2) ароматичний препарат – продукт, інший ніж ароматична речовина, отриманий з:
харчового продукту, до якого був застосований відповідний фізичний процес, ферментативний або мікробіологічний процес переробки, до або після процесу переробки шляхом одного або декількох традиційних процесів приготування харчових продуктів, наведених в додатку 1 до цих Вимог;
та/або матеріалу рослинного, тваринного чи мікробіологічного походження, що не є харчовим продуктом, до якого був застосований відповідний фізичний процес, ферментативний або мікробіологічний процес переробки, до або після процесу переробки шляхом одного або декількох традиційних процесів приготування харчових продуктів, наведених в додатку 1 до цих Вимог;
3) харчовий ароматизатор із запахом диму (ароматизатор коптильний) – продукт, отриманий шляхом фракціонування (дроблення) і очищення конденсованого диму, при цьому утворюючи первинні конденсати диму, первинні смоляні фракції та/або похідні харчові ароматизатори із запахом диму;
4) харчовий ароматизатор, до якого був застосований процес термічної обробки – продукт, отриманий шляхом термічної обробки із суміші інгредієнтів, які не обов’язково містять ароматичні властивості, і принаймні один з них містить азот, а інший є редукуючим цукром. Інгредієнтами для виготовлення харчових ароматизаторів, які пройшли процес термічної обробки можуть бути харчові продукти та/або вихідний матеріал, що не є харчовим продуктом;
5) вихідний матеріал – матеріал рослинного, тваринного, мікробіологічного чи мінерального походження, з якого виготовляють ароматизатори або харчові інгредієнти із ароматичними властивостями та може бути:
харчовим продуктом;
або вихідним матеріалом, іншим ніж харчовий продукт;
6) відповідний фізичний процес – фізичний процес, який навмисно не змінює хімічну природу компонентів харчового ароматизатора без шкоди традиційним процесам приготування харчових продуктів, наведеним в додатку 1 до цих Вимог, і не включає, зокрема, використання синглетного кисню, озону, неорганічних каталізаторів, металевих каталізаторів, металоорганічних реагентів та/або ультрафіолетового випромінювання;
7) інший харчовий ароматизатор – означає харчовий ароматизатор, який додано або який призначено для додавання до харчових продуктів, з метою надання аромату та/або смаку та які не підпадають під визначення ароматична речовина, натуральна ароматична речовина, харчовий ароматичний препарат, харчовий ароматизатор, який пройшов процес термічної обробки, харчовий ароматизатор із запахом диму, попередник аромату;
8) натуральна ароматична речовина – ароматична речовина, яка отримана внаслідок відповідних фізичних, ферментативних чи мікробіологічних процесів переробки матеріалу рослинного, тваринного чи мікробіологічного походження, до або після процесу переробки для споживання людиною шляхом одного або декількох традиційних процесів приготування харчових продуктів, наведених в додатку 1 до цих Вимог. Натуральні ароматичні речовини відповідають речовинам, що природнім чином присутні або були виявлені в природі;
9) попередник аромату – інгредієнт, який не завжди має смакові властивості, але який навмисно додано до харчового продукту, єдиною метою якого є виготовлення аромату шляхом розпаду або вступу в реакцію з іншими компонентами під час процесу обробки харчових продуктів, який можна отримати з:
харчового продукту;
та/або вихідного матеріалу, іншого ніж харчовий продукт;
10) харчові інгредієнти з ароматичними властивостями – харчові інгредієнти, інші ніж харчові ароматизатори, які можуть додаватися до харчового продукту з основною метою – надати чи змінити аромат такого харчового продукту, і які значною мірою впливають на присутність в харчових продуктах певних небажаних речовин, які з’являються природним шляхом.
Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” інших нормативно-правових актах у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
5. Харчові ароматизатори можуть містити харчові добавки та/або інші харчові інгредієнти, включені для технологічних цілей.
II. Загальні умови для використання харчових ароматизаторів
1. Харчові ароматизатори та харчові інгредієнти з ароматичними властивостями можуть використовуватись у харчових продуктах, якщо:
1) вони за наявними науковими даними не спричиняють шкідливого впливу на здоров’я людини;
2) їх використання не вводить в оману споживача.
2. За умови відповідності пункту 1 цього розділу, державній реєстрації не підлягають такі харчові ароматизатори та харчові інгредієнти з ароматичними властивостями:
1) харчові ароматичні препарати;
2) харчові ароматизатори, до яких був застосований процес термічної обробки.
Харчові ароматизатори, до яких був застосований процес термічної обробки повинні відповідати умовам виробництва та максимально допустимим рівням окремих речовин для таких ароматизаторів, наведеним у додатку 2 до цих Вимог;
3) попередники аромату;
4) харчові інгредієнти з ароматичними властивостями.
Оцінка ризику харчових ароматизаторів або харчових інгредієнтів з ароматичними властивостями, наведених у підпунктах 1 – 4 цього пункту, проводиться у разі наявності підстав вважати їх небезпечними.
3. Забороняється додавати до харчових продуктів речовини, перелік яких наведено у розділі I переліку речовин, які заборонено додавати до харчових продуктів та максимально допустимих рівнів окремих речовин у багатокомпонентних харчових продуктах, наведеного у додатку 3 до цих Вимог.
4. Максимально допустимі рівні окремих речовин, які природно містяться в харчових ароматизаторах і харчових інгредієнтах з ароматичними властивостями, у багатокомпонентних харчових продуктах, до яких додано харчові ароматизатори та/або харчові інгредієнти з ароматичними властивостями, наведено у розділі II переліку речовин, які заборонено додавати до харчових продуктів та максимально допустимих рівнів окремих речовин у багатокомпонентних харчових продуктах, наведеного у додатку 3 до цих Вимог.
Для висушених та/або концентрованих харчових продуктів, які потрібно відновити, максимально допустимі рівні застосовуються до харчових продуктів, відновлених відповідно до інструкції виробника, враховуючи мінімальний коефіцієнт їх розведення.
5. Для виробництва харчових ароматизаторів та харчових інгредієнтів з ароматичними властивостями забороняється використовувати вихідні матеріали, перелік яких наведено у розділі I переліку вихідних матеріалів та обмежень щодо їх використання для виробництва харчових ароматизаторів та харчових інгредієнтів з ароматичними властивостями, наведеного у додатку 4 до цих Вимог.
6. Використання харчових ароматизаторів та/або харчових інгредієнтів з ароматичними властивостями, що виготовлені з окремих вихідних матеріалів, дозволяється за умов, наведених у розділі II переліку вихідних матеріалів та обмежень щодо їх використання для виробництва харчових ароматизаторів та харчових інгредієнтів з ароматичними властивостями, наведеного у додатку 4 до цих Вимог.
III. Маркування харчових ароматизаторів
1. Маркування харчових ароматизаторів, не призначених для реалізації кінцевому споживачу повинно відповідати вимогам частини восьмої статті 5, частини третьої статті 8 Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” та містити інформацію наведену в пунктах 2 та 4 цього розділу.
2. Харчові ароматизатори, не призначені для реалізації кінцевому споживачу, що реалізуються окремо або в суміші один з одним та/або з іншими інгредієнтами, повинні містити на упаковках або контейнерах таку інформацію:
1) назву харчового ароматизатора із зазначенням слова “ароматизатор(и)” або опис та специфічну назву харчового ароматизатора;
2) слова “для харчових продуктів” або “обмежене використання в харчових продуктах” та опис цільового використання харчового продукту;
3) особливі умови зберігання та/або використання (у разі необхідності);
4) позначення, що ідентифікує партію або лот;
5) перелік категорій харчових ароматизаторів та назви кожної з інших речовин, а також, у разі наявності, індекс відповідно до Європейської цифрової системи (E), у порядку зменшення їх маси;
6) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, що є виробником або здійснює пакування, або реалізацію;
7) інформація про максимальну кількість кожного інгредієнту або групи інгредієнтів, які підлягають кількісному обмеженню в харчових продуктах, та/або відповідна інформація, що дозволяє покупцеві дотримуватись вимог щодо їх кількісних обмежень в харчовому продукті;
8) номінальна кількість (нетто) харчового ароматизатору;
9) мінімальний термін придатності або дата “вжити до”;
10) про харчові продукти або речовини, зазначені у додатку 1 до Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”, у разі їх наявності у складі харчового ароматизатора.
3. Інформація, передбачена в підпунктах 5 та 8 пункту 2 цього розділу, може зазначатися у документах, що супроводжують партію, та повинна бути надана під час або до моменту її доставки, за умови, що на видимій частині упаковки чи тари нанесено зазначення “не для роздрібної торгівлі”.
У випадках, коли харчові ароматизатори поставляються в цистернах, інформація може зазначатися в документах, що супроводжують партію та надаються під час їх доставки.
4. Застосування, операторами ринку харчових продуктів, слова “натуральний” здійснюється відповідно до вимог частини шостої статті 12 Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”.
5. Харчові ароматизатори призначені для кінцевого споживача, що продаються окремо або у суміші один з одним та/або з іншими харчовими інгредієнтами та/або до яких додано інші речовини, можуть бути введені в обіг лише у випадку, якщо їх упаковка містить інформацію “для харчових продуктів” або “обмежене використання в харчових продуктах”, або опис їх цільового використання в харчових продуктах та інше маркування відповідно до вимог Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”.
Інформація, наведена в першому абзаці цього пункту, повинна бути легко видимою, чіткою, розбірливою, нанесеною у спосіб, що унеможливлює її видалення.
Директор Департаменту
громадського здоров’я
Олексій ДАНИЛЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров’я України
08 січня 2024 року № 45
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
23 січня 2024 р. за № 120/41465
Вимоги до харчових добавок
I. Загальні положення
1. Ці Вимоги визначають загальні умови використання харчових добавок у харчових продуктах та вимоги до їх маркування операторами ринку харчових продуктів.
2. Ці Вимоги не поширюються на нижчезазначені речовини, окрім випадків, коли їх використовують як харчові добавки:
1) допоміжні матеріали для переробки;
2) речовини, що використовуються як засоби захисту рослин;
3) поживні речовини, що додаються в харчові продукти;
4) речовини, що використовуються для обробки води питної;
5) харчові ароматизатори;
6) харчові ензими.
3. Не вважаються харчовими добавками та не підпадають під дію цих Вимог такі харчові продукти та речовини:
1) моносахариди, дисахариди або олігосахариди, а також харчові продукти, що містять ці речовини, які застосовуються з метою надання харчовим продуктам солодкого смаку;
2) харчові продукти, у висушеній або концентрованій формі, у тому числі харчові ароматизатори, додані під час виробництва багатокомпонентних харчових продуктів, через їх ароматичні, смакові або поживні властивості разом із вторинним забарвлюючим ефектом;
3) речовини, що використовуються у виробництві захисних і покривних матеріалів харчових продуктів, які не є їх частиною та не призначені для споживання разом із цими харчовими продуктами;
4) харчові продукти, що містять пектин, і отримані з сушеної яблучної макухи або шкірки цитрусових або айви, а також з їх сумішей, під дією розбавленої кислоти і подальшої часткової нейтралізації за допомогою солей натрію або калію (рідкий пектин);
5) основи жувальних гумок;
6) білий або жовтий декстрин, термічно оброблений або декстриновий крохмаль, крохмаль, модифікований кислотною або лужною обробкою, освітлений крохмаль, фізично модифікований крохмаль і крохмаль, що піддавався обробці амілолітичними ферментами;
7) хлорид амонію;
8) плазма крові, харчовий желатин, гідролізати білка та їх солі, молочний білок і глютен;
9) амінокислоти та їх солі, крім глютамінової кислоти, гліцину, цистеїну та цистину, а також їх солей, що не виконують технологічних функцій в харчових продуктах;
10) казеїнати та казеїн;
11) інулін.
4. Харчові добавки, у тому числі носії, дозволені до використання в харчових добавках, харчових ароматизаторах, харчових ензимах та поживних речовинах, що дозволені до використання відповідно до вимог частини першої статті 311 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, можуть бути в обігу та використовуватись в харчових продуктах за умови їх відповідності цим Вимогам та вимогам, встановленим при їх державній реєстрації та/або реєстрації в Європейському Союзі.
Заборонено використовувати етиленоксид для стерилізації харчових добавок. У харчових добавках, дозволених до використання відповідно до вимог частини першої статті 311 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, а також їх сумішах, вміст етиленоксиду, незалежно від його походження (сума етиленоксиду та 2-хлоретанолу, виражена як етиленоксид), не повинен перевищувати 0,1 мг/кг.
5. У цих Вимогах терміни вживаються в такому значенні:
1) столовий підсолоджувач – препарат підсолоджувачів, який може містити інші харчові добавки та/або інгредієнти, відповідає цим Вимогам та призначений для реалізації кінцевому споживачеві як замінник цукру;
2) функціональний клас – одна з категорій харчових добавок відповідно до технологічної функції, яку харчова добавка виконує у харчовому продукті;
3) харчовий продукт без додавання цукру – харчовий продукт, у якому відсутні:
моносахариди або дисахариди;
харчові продукти з вмістом моносахаридів або дисахаридів, які використовуються для цілей підсолоджування;
4) харчовий продукт зі зниженою енергетичною цінністю (калорійністю) – харчовий продукт, зі зниженою як мінімум на 30 % енергетичною цінністю (калорійністю) у порівнянні з його складом, який він мав раніше або іншим аналогічним харчовим продуктом;
5) достатня кількість (quantum satis) – не встановлене максимальне кількісне значення для речовини, яка може використовуватись відповідно до належної виробничої практики в обсязі не більшому, ніж необхідно для досягнення поставленої мети та не вводить споживача в оману.
6. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у законах України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” інших нормативно-правових актах у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
II. Рівні використання харчових добавок
1. Рівень використання харчової добавки встановлюється на найнижчому значенні, необхідному для досягнення бажаного ефекту.
2. Рівні використання харчової добавки повинні враховувати:
прийнятне добове споживання або еквівалентну оцінку, встановлене для харчової добавки та її ймовірне добове споживання з усіх можливих джерел;
можливе добове споживання харчової добавки, якщо така харчова добавка призначена для додавання у харчові продукти, що призначені для споживання людьми з особливими дієтичними потребами.
3. Якщо максимальне кількісне значення для харчової добавки не встановлюється, харчова добавка використовується відповідно до принципу quantum satis.
4. Максимальні рівні харчових добавок застосовуються до харчових продуктів в тому вигляді, в якому вони пропонуються кінцевому споживачу, якщо інше не зазначено.
Як виняток з положень абзацу першого цього пункту, для висушених та/або концентрованих харчових продуктів, які потребують відновлення, максимальні рівні застосовуються до харчових продуктів у відновленому стані відповідно до інструкції виробника, враховуючи мінімальний коефіцієнт розведення.
5. Максимальні рівні для барвників застосовуються до кількості забарвлюючої речовини, що міститься в препараті барвника, якщо інше не зазначено.
III. Функціональні класи харчових добавок
1. Функціональні класи харчових добавок у харчових продуктах, харчових добавках та харчових ензимах наведено у додатку 1 до цих Вимог.
2. Харчові добавки, дозволені до використання відповідно до вимог частини першої статті 311 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, можуть бути віднесені до одного з функціональних класів харчових добавок у харчових продуктах, харчових добавках та харчових ензимах, наведених у додатку 1 до цих Вимог, залежно від того, яку технологічну функцію вони виконують. Віднесення харчової добавки до одного з функціональних класів не виключає можливість її використання для виконання декількох функцій.
IV. Використання харчових добавок в харчових продуктах
1. Категорії харчових продуктів наведено в додатку 2 до цих Вимог.
2. Забороняється використання харчових добавок в неперероблених харчових продуктах, за винятком випадків, коли їх використання прямо дозволено відповідно до вимог частини першої статті 311 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”.
3. Забороняється використання харчових добавок у харчових продуктах для дітей грудного та раннього віку, за винятком випадків, коли їх використання прямо дозволено відповідно до вимог частини першої статті 311 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”.
4. Для маркування харчових продуктів, а також іншого маркування обов’язкового для м’ясної продукції, для декоративного фарбування і штампування шкарлупи яєць, можуть використовуватися лише харчові барвники, дозволені до використання відповідно до вимог частини першої статті 311 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”.
5. Перелік традиційних харчових продуктів, для яких заборонено використання деяких функціональних класів харчових добавок чи окремих харчових добавок наведено у додатку 3 до цих Вимог.
V. Принцип перенесення
1. Наявність харчової добавки допускається у:
1) складі багатоінгредієнтних харчових продуктів, крім харчових продуктів зазначених у переліку харчових продуктів, в яких заборонена присутність харчових добавок, за принципом перенесення, наведеному у додатку 4 до цих Вимог, якщо присутність харчової добавки дозволена в одному з інгредієнтів цього харчового продукту;
2) складі харчового продукту, в який була внесена харчова добавка, харчовий ензим або харчовий ароматизатор, якщо харчова добавка:
дозволена в харчовій добавці, харчовому ензимі або харчовому ароматизаторі відповідно до цих Вимог;
перенесена в харчовий продукт в результаті додавання в нього харчової добавки, харчового ензиму або харчового ароматизатора;
не виконує технологічної функції в готовому харчовому продукті;
3) складі харчового продукту, який призначається виключно для приготування багатоінгредієнтного харчового продукту, і за умови, що цей багатоінгредієнтний харчовий продукт відповідає цим Вимогам.
2. Положення пункту 1 цього розділу, не застосовуються до дитячого харчування за винятком випадків, коли нормативно-правовими актами визначено інше.
3. Якщо харчова добавка у складі харчового ароматизатора, харчового ензиму або харчової добавки додається в харчовий продукт і виконує в ньому певну технологічну функцію, вона вважається харчовою добавкою у складі цього харчового продукту та повинна відповідати умовам застосування, передбаченим для такого харчового продукту.
4. З урахуванням положень пункту 1 цього розділу, харчова добавка, що використовується як підсолоджувач, за умови, що присутність такого підсолоджувача дозволено в одному з інгредієнтів цього харчового продукту, може бути наявна у таких багатоінгредієнтних харчових продуктах:
зі зниженою енергетичною цінністю;
без додавання цукру;
призначених для низькокалорійних дієт;
що не викликають виникнення карієсу;
із збільшеним терміном придатності.
VI. Маркування харчових добавок
1. Обіг харчових добавок, не призначених для реалізації кінцевому споживачу, що продаються як окремо, так і в суміші декількох харчових добавок та/або з іншими інгредієнтами, дозволяється виключно за наявності інформації, передбаченої у пунктах 2 – 6 цього розділу, яка повинна відповідати вимогам частини третьої статті 8 Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”.
2. У випадках, коли харчові добавки, не призначені для реалізації кінцевому споживачу, реалізуються окремо або в суміші декількох харчових добавок та/або з іншими інгредієнтами, та/або з додаванням до них будь-яких інших речовин, на їх упаковках або контейнерах повинна міститися така інформація:
1) назва та/або індекс під якою харчова добавка зареєстрована в державному реєстрі об’єктів санітарних заходів, або номер індексу відповідно до Європейської цифрової системи (E) або опис товару, що містить назву та/або індекс під якою харчова добавка зареєстрована в державному реєстрі об’єктів санітарних заходів, або номер індексу відповідно до Європейської цифрової системи (E) кожної харчової добавки;
2) слова “для харчових продуктів” або “обмежене використання в харчових продуктах”, або чітка інструкція про порядок застосування харчової добавки в харчових продуктах, для яких вона призначена;
3) особливі умови зберігання та/або використання (у разі необхідності);
4) позначення, що ідентифікує партію або лот;
5) інструкції з використання – у разі, якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання харчової добавки;
6) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, що є виробником або здійснює пакування, або реалізацію;
7) дані про максимальну кількість кожного компоненту або групи компонентів, що мають кількісне обмеження присутності в харчовому продукті, та/або відомості, які уможливлюють виконання цих Вимог та/або інші вимоги нормативно-правових актів щодо харчових добавок. У випадках, коли одні й ті ж максимальні рівні відносяться до групи компонентів, що використовуються окремо або в поєднанні один з одним, може бути вказана одна цифра, яка відображає суму відповідних максимальних рівнів у відсотках. Максимальний рівень повинен бути виражений або чисельно, або словами “quantum satis”;
8) номінальна кількість (нетто) харчової добавки;
9) мінімальний термін придатності або дата “вжити до”;
10) про харчові продукти або речовини, зазначені у додатку 1 до Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”, у разі їх наявності у складі харчової добавки.
3. У випадках, коли харчові добавки реалізуються в суміші декількох харчових добавок та/або з іншими інгредієнтами, на їх упаковках або контейнерах повинен міститися перелік всіх інгредієнтів із зазначенням відсотку кожного з них у загальній масі нетто всього вмісту упаковки, в порядку зменшення.
4. На упаковках або контейнерах з харчовими добавками, в яких присутні речовини (включаючи харчові добавки або інші інгредієнти), що додаються в харчові добавки для підвищення ефективності їх зберігання, реалізації, розведення або розчинення, повинен міститися перелік всіх інгредієнтів із зазначенням відсотку кожного з них у загальній вазі всього вмісту упаковки в порядку зменшення.
5. Як виняток з положень пунктів 2 – 4 цього розділу, інформація, передбачена в підпунктах 5 – 8 пункту 2 та пунктах 3 і 4 цього розділу, може зазначатися лише у документах, які супроводжують партію, та повинна бути надана під час або до моменту її доставки, за умови, що на видимій для огляду частині упаковки або контейнера з відповідним продуктом вказано “не для роздрібної торгівлі”.
6. Як виняток з положень пунктів 2 – 4 цього розділу, у випадках, коли харчові добавки поставляються в цистернах, вся інформація може зазначатися тільки у документах, які супроводжують партію, що надаються одночасно з доставкою такої партії.
7. Маркування харчових добавок, призначених для реалізації кінцевому споживачу повинно відповідати вимогам:
1) харчові добавки, що реалізуються як окремо, так і в суміші декількох харчових добавок та/або з іншими інгредієнтами, призначеними для реалізації кінцевому споживачу, надходять у роздрібний продаж тільки за умови наявності наступної інформації:
назва та/або індекс під якою харчова добавка зареєстрована в державному реєстрі об’єктів санітарних заходів, або номер індексу відповідно до Європейської цифрової системи (E) або опис харчового продукту, що містить назву та/або індекс під якою харчова добавка зареєстрована в державному реєстрі об’єктів санітарних заходів, або номер індексу відповідно до Європейської цифрової системи (E) кожної харчової добавки;
слова “для харчових продуктів” або “обмежене використання в харчових продуктах”, або чітка інструкція про порядок застосування харчової добавки в харчових продуктах, для яких вона призначена;
2) як виняток з положень підпункту 1 цього пункту маркування столового підсолоджувача повинно містити фразу “… столовий підсолоджувач на основі” з зазначенням назв(и) підсолоджувачів, що містяться в його складі;
3) маркування столових підсолоджувачів, що містять поліоли та/або аспартам, та/або солі аспартама-ацесульфама, повинно містити такі попередження:
поліоли: “надмірне споживання може мати послаблюючий ефект”;
аспартам та/або солі аспартама-ацесульфама: “містить джерело фенілаланіну”.
8. Перелік барвників, маркування харчових продуктів з якими повинно містити додаткову інформацію, наведений у додатку 5 до цих Вимог.
9. Якщо речовина, яка відповідно до законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів може бути харчовою добавкою, але виконує в харчовому продукті іншу функцію, зокрема є замінником певного інгредієнта, формою вітаміну чи мінеральної речовини, інформація про цю речовину зазначається в маркуванні харчового продукту як для інгредієнта, що не є харчовою добавкою.
Директор Департаменту
громадського здоров’я
Олексій ДАНИЛЕНКО
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров’я України
08 січня 2024 року № 45
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
23 січня 2024 р. за № 121/41466
Вимоги
до харчових ензимів
I. Загальні положення
1. Ці Вимоги визначають загальні умови використання харчових ензимів у харчових продуктах, та вимоги до їх маркування операторами ринку харчових продуктів (далі – оператор ринку).
2. Ці Вимоги не поширюються на:
1) харчові ензими, що використовуються у виробництві харчових добавок та допоміжних матеріалів для переробки;
2) чисті культури мікроорганізмів, які традиційно використовуються у виробництві харчових продуктів, та які можуть випадково виробляти харчові ензими, але які спеціально не використовуються для їх виробництва.
II. Терміни та визначення
1. У цих Вимогах термін “препарат харчового ензиму” вживається у такому значенні:
препарат, що складається з одного або декількох харчових ензимів, до складу якого входять такі речовини, як харчові добавки та/або інші харчові інгредієнти, з метою створення умов для його зберігання, обігу, стандартизації, розбавлення або розчинення.
2. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у законах України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” інших нормативно-правових актах у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
III. Загальні умови використання харчових ензимів
1. Харчові ензими, які дозволені до використання відповідно до вимог частини першої статті 311 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, можуть бути в обігу та використовуватись в харчових продуктах за умови їх відповідності цим Вимогам та вимогам, що встановлені при їх державній реєстрації та/або реєстрації в Європейському Союзі.
2. Харчові ензими можуть використовуватись у харчових продуктах, за таких умов:
1) харчовий ензим відповідно до наявних наукових даних не спричиняє шкідливого впливу на здоров’я людини у випадку застосування у кількостях, дозволених до застосування;
2) існує технологічна потреба обґрунтована оператором ринку;
3) використання харчового ензиму не вводить в оману споживача. Введення в оману споживача може стосуватися категорій свіжості та якості використаних інгредієнтів, натуральності продукту або виробничого процесу, або поживних властивостей харчового продукту.
IV. Маркування харчових ензимів
1. Маркування харчових ензимів та препаратів харчових ензимів, не призначених для реалізації кінцевому споживачу, що продаються окремо або у сумішах один з одним та/або з іншими інгредієнтами, повинно відповідати вимогам частини восьмої статті 5, частини третьої статті 8 Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” та цим Вимогам.
2. Маркування харчових ензимів та препаратів харчових ензимів, не призначених для реалізації кінцевому споживачу, що продаються окремо або в суміші один з одним та/або з іншими інгредієнтами, повинно містити на упаковках або контейнерах таку інформацію:
1) назву харчового ензиму, або торговельний опис, який містить назву кожного харчового ензиму, або, за відсутності такої назви, назву, яка передбачена у номенклатурі Міжнародного союзу біохімії та молекулярної біології (IUBMB);
2) слова “для харчових продуктів” або “обмежене використання в харчових продуктах” або опис цільового використання у харчових продуктах;
3) особливі умови зберігання та/або використання (у разі необхідності);
4) позначення, що ідентифікує партію або лот;
5) інструкції з використання – у разі якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання харчового ензиму;
6) найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, що є виробником або здійснює пакування, або реалізацію;
7) дані про максимальну кількість кожного інгредієнту або групи інгредієнтів, кількість яких обмежується в харчових продуктах, та/або відповідну інформацію, що дозволяє дотримуватися цих Вимог.
Якщо до групи компонентів, що використовуються окремо або в комбінації, застосовується однакова максимальна кількість, може бути наведений загальний відсоток, виражений однією цифрою.
Обмеження кількості повинно бути виражено або числовим способом, або за принципом quantum satis.
8) номінальна кількість (маса нетто);
9) активність (механізм дії) харчового ензиму;
10) мінімальний термін придатності або дата “вжити до”;
11) у разі необхідності – інформацію про ензими в частині, що стосується зазначення в маркуванні інгредієнтів, наявних у складі харчових продуктів.
3. У разі якщо харчові ензими або препарати харчових ензимів продаються у сумішах один з одним та/або з іншими інгредієнтами їх упаковка або тара повинні містити перелік усіх інгредієнтів у порядку зменшення відсотку їх вмісту від загальної маси.
4. Упаковка або тара препаратів харчових ензимів повинні містити перелік усіх інгредієнтів у порядку зменшення відсотку їх вмісту від загальної маси.
5. Як виняток, інформація, передбачена в підпунктах 5 і 6 пункту 2, пунктах 3 і 4 цього розділу, може зазначатися у товаросупровідних документах, що супроводжують партію, та має надаватись під час її доставки або до її доставки, за умови, що на видимій для огляду частині упаковки або контейнера з відповідним продуктом вказано “не для роздрібної торгівлі”.
6. Як виняток, у випадках, коли харчові ензими та препарати харчових ензимів постачаються в цистернах, інформація, передбачена в пунктах 2 – 4 цього розділу, може зазначатися тільки в товаросупровідних документах, що супроводжують партію, що надаються одночасно з поставкою товару.
7. Маркування харчових ензимів, які призначені для кінцевого споживача, повинно відповідати вимогам Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” та цим Вимогам.
8. Харчові ензими, які продаються окремо або у суміші один з одним та/або з іншими харчовими інгредієнтами та призначені для кінцевого споживача можуть бути введені в обіг лише у випадку, якщо їх упаковка містить таку інформацію:
1) назву харчового ензиму, або торговельний опис, який містить назву кожного харчового ензиму, або, за відсутності такої назви, назву, яка передбачена у номенклатурі Міжнародного союзу біохімії та молекулярної біології (IUBMB);
2) слова “для харчових продуктів” або “обмежене використання в харчових продуктах” або опис цільового використання у харчових продуктах.
Директор Департаменту
громадського здоров’я
Олексій ДАНИЛЕНКО
