МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 10.04.2024 р. № 55410/46081-9-24/8.4.4
Щодо надання роз’яснення
Міністерство юстиції України розглянуло лист Тростянецької міської ради від 07 березня 2024 року № 0703/5 (вх. № 46081-9-24 від 08 березня 2024 року) щодо надання роз’яснення законодавства з деяких питань механізму припинення права спільної часткової власності на об’єкти нерухомого майна, зруйновані внаслідок військової агресії російської федерації проти України, та в межах компетенції повідомляє.
Насамперед зазначаємо, що відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відтак законодавець встановив презумпцію, відповідно до якої спільна власність у випадку її виникнення передбачається спільною частковою власністю.
Для спільної часткової власності характерним є те, що кожному власнику належить певний розмір частки в праві власності на спільну річ.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 Кодексу).
Відповідно до статті 361 Кодексу співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Окремо слід зауважити, що статтею 365 Кодексу передбачено припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Наведене знайшло своє відображення також у практиці Верховного Суду, який у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц зазначив, що “Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує:
(а) множинність суб’єктів. Для права власності характерна наявність одного суб’єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок – один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб’єктів (наприклад, один будинок – два співвласники);
(б) єдність об’єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов’язків.
Верховний Суд зазначив, що “Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об’єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна”.
Отже, у разі спільної часткової власності має бути єдність об’єкта, множинність суб’єктів та наявність частини права на весь об’єкт нерухомості як єдиного цілого.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17 зазначив, що “право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка які саме об’єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності”.
Положеннями статті 182 Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон про реєстрацію)).
Зауважуємо, що на сьогодні обов’язковою умовою для отримання компенсації за знищене майно незалежно від форми її отримання є державна реєстрація припинення права власності на таке майно.
Так, 23 лютого 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України” (далі – Закон), який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.
Механізм надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону визначає Порядок надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600 (далі – Порядок), згідно з положеннями пункту 13 якого отримувач компенсації здійснює відповідно до Закону про реєстрацію дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об’єкт нерухомого майна:
у випадку ухвалення Комісією рішення про надання компенсації шляхом надання грошових коштів для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку – після затвердження уповноваженим органом такого рішення Комісії і до моменту проведення виплати компенсації;
у випадку ухвалення Комісією рішення про надання компенсації шляхом видачі житлового сертифіката – після затвердження уповноваженим органом такого рішення Комісії і до дати нотаріального посвідчення договору про придбання житла з використанням житлового сертифіката.
Згідно з пунктом 24 Порядку проведення виплат компенсації здійснюється за умови наявності відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об’єкт нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі прав.
Згідно з пунктом 53 Порядку нотаріус, до якого звернувся отримувач компенсації з метою нотаріального посвідчення договору придбання житла, перед нотаріальним посвідченням відповідного договору перевіряє наявність/відсутність державної реєстрації припинення права власності отримувача/отримувачів компенсації на знищений об’єкт нерухомого майна, за який нараховано компенсацію у вигляді житлового сертифіката.
Перевірка наявності/відсутності в отримувача/отримувачів компенсації державної реєстрації припинення права власності на знищений об’єкт нерухомого майна, за який нараховано компенсацію, здійснюється з використанням відомостей Державного реєстру прав.
У разі встановлення нотаріусом відсутності державної реєстрації припинення права власності отримувача/отримувачів компенсації на знищений об’єкт нерухомого майна, за який нараховано компенсацію у вигляді житлового сертифіката, вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору про придбання житла відкладається до вирішення питання щодо припинення права власності отримувача/отримувачів компенсації на знищений об’єкт нерухомого майна, за який нараховано компенсацію у вигляді житлового сертифіката.
За зверненням отримувача/отримувачів компенсації нотаріус проводить державну реєстрацію припинення права власності на знищений об’єкт нерухомого майна, за який отримано компенсацію у вигляді житлового сертифіката.
У разі невирішення питання щодо припинення права власності отримувача/отримувачів компенсації на знищений об’єкт нерухомого майна, за який нараховано компенсацію у вигляді житлового сертифіката, в установлений законодавством строк нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії щодо посвідчення договору про придбання житла.
Слід зазначити, що державна реєстрація припинення права власності відбувається за загальною процедурою, передбаченою для державної реєстрації прав. Перелік документів, необхідних для такої реєстрації, визначено пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Так, для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт будівництва у зв’язку з його знищенням подається, зокрема, заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об’єкта чи об’єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат”.
З огляду на наведене, враховуючи положення законодавства та судову практику, можна зробити висновок, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники пов’язані спільним майном та наділені певними правами та обов’язками. Для державної реєстрації припинення права спільної часткової власності на об’єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав, державному реєстратору потрібно подати одну спільну заяву від імені всіх співвласників або кілька заяв одночасно, окремо від кожного співвласників.
Додатково інформуємо, що за додатковими роз’ясненнями, в разі потреби, зокрема щодо питання функціонування електронної публічної послуги “єВідновлення” можна звернутися до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке відповідно до пункту 1, підпункту 8 пункту 4 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2022 року № 1400), є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері з відновлення регіонів, територій та інфраструктури, що постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та який відповідно до покладених на нього завдань інформує та надає роз’яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до його компетенції.
Важливі юридичні застереження
1. Листи Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер. Їх реальне значення не перевищує авторитету аргументів та суджень, покладених в основу відповідної правової позиції.
2. Роз’яснення законодавства, яке міститься у цьому листі, не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації та не враховує особливостей відповідних фактичних обставин.
Перший заступник Міністра
Євгеній ГОРОВЕЦЬ
