МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 16.04.2024 р. № 58255/Ш-10625/8.4.4
Щодо роз’яснення законодавства
Міністерство юстиції України розглянуло […] щодо надання роз’яснення, зокрема, стосовно припинення права власності на знищений житловий будинок, який є предметом договору довічного утримання (догляду), та в межах компетенції повідомляє.
З огляду на зміст звернення, насамперед зазначаємо, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс)).
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 745 Кодексу).
Згідно зі статтею 748 Кодексу набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Слід зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 334 Кодексу права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже, за умови оформлення належним чином договору довічного утримання (догляду) та державної реєстрації за набувачем права власності на нерухоме майно, передане за цим договором, власником такого майна є набувач.
Відтак у разі знищення вказаного нерухомого майна, ураховуючи наведене, а також положення Закону України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України”, право на отримання компенсації за таке майно має набувач за договором довічного утримання (догляду).
Зауважуємо, що відповідно до частин першої, другої статті 754 Кодексу набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.
Відповідно до статті 73 Закону України “Про нотаріат” нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину при посвідченні договору довічного утримання накладає заборону відчуження і проводить державну реєстрацію обтяження речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).
Відповідно до термінології Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Обтяження – заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Згідно з підпунктом 6 частини першої статті 24 Закону наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав.
При цьому, слід звернути увагу, що не сам факт наявності зареєстрованого обтяження в Державному реєстрі прав є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав, а зміст такого обтяження, тобто які саме правомочності власника є обтяженими.
Ураховуючи правову природу заборони відчуження, накладеної саме при посвідченні договору довічного утримання (догляду), на нашу думку, така заборона не може впливати на можливість проведення державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з його знищенням.
Важливі юридичні застереження
1. Листи Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер. Їх реальне значення не перевищує авторитету аргументів та суджень, покладених в основу відповідної правової позиції.
2. Роз’яснення законодавства, яке міститься у цьому листі, не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації, не враховує особливостей відповідних фактичних обставин та ґрунтується на презумпції достовірності наданої заявником інформації.
3. З метою отримання повного та вичерпного юридичного аналізу конкретної справи рекомендується розглянути доцільність звернення до адвоката. Для соціально вразливих категорій громадян держава забезпечує безоплатну вторинну правничу допомогу (охоплює захист, представництво інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складення документів процесуального характеру) – детальніше на сайті www.legalaid.gov.ua.
4. Правнича допомога часто потрібна не лише для отримання правильних відповідей на питання юридичного характеру. Нерідко без неї неможливо коректно сформулювати саме питання. Слід пам’ятати, що правильні відповіді на абстрактні питання, які сформульовані неправильно (зокрема, якщо вони насправді не стосуються конкретної справи), можуть призводити до хибних висновків, невдалої стратегії ведення справи та негативних наслідків.
Перший заступник Міністра
Євгеній ГОРОВЕЦЬ
