МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 12.09.2019 р. № 35210-07-10/22881

Про розгляд запиту

Міністерство фінансів України на запит Українського бухгалтерського тижневика “Дебет-Кредит” щодо питань, пов’язаних з втратою чинності наказу Міністерства фінансів України від 01.07.97 № 141, повідомляє.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за національними положеннями стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності (далі – МСФЗ), або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до законодавства.

Якщо підприємство відповідно до законодавства застосовує для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності МСФЗ, то для нього вимоги МСФЗ є правилами бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб встановлено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до розділу V цього Кодексу.

Порядок формування облікової політики визначено розділом II Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 № 635.

Відповідно до пункту 1.2 зазначених Методичних рекомендацій підприємство самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, а також зміни до неї.

Водночас повідомляємо, що Міністерством фінансів України надано роз’яснення щодо втрати чинності Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, яке розміщено на офіційному вебсайті Міністерства фінансів України в підрубриці “Бухгалтерський облік / Бухгалтерський облік в підприємницькій сфері / Загальні роз’яснення” рубрики “Бухгалтерський облік та аудиторська діяльність” розділу “Діяльність”.

В. о. державного секретаря
О. Богачова

Роз’яснення щодо втрати чинності Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (від 06.08.19 р.)

Щодо наказу Міністерства фінансів України від 18.06.2019 № 247 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 01 липня 1997 року № 141»

Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість була затверджена на виконання Закону України «Про податок на додану вартість» Міністерством фінансів України наказом від 01.07.1997 № 141 у зв’язку з наявними на той час законодавчими прогалинами, що потребували додаткового роз’яснення на рівні підзаконних актів.

На сьогодні порядок визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, дати їх виникнення та інших операцій, пов’язаних зі справлянням податку на додану вартість, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, статті 187 та 198 містять норми щодо дати виникнення податкових зобов’язань та дати віднесення сум до податкового кредиту, щодо порядку нарахування податкових зобов’язань. Стаття 201 визначає випадки, у яких податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що належать до податкового кредиту, та перелік документів у разі її відсутності.

Водночас для відображення в бухгалтерському обліку таких господарських операцій підприємства використовують План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами», за кредитом якого відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

На субрахунку 643 «Податкові зобов’язання» ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання.

Субрахунок 315 «Спеціальні рахунки в національній валюті» призначений для обліку коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритому платнику податку в Казначействі, а також на інших спеціальних рахунках, відкритих у банку та/або органі Казначейства відповідно до законодавства, тощо.

Крім того, субрахунки до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності.

Інструкція про застосування Плану рахунків містить кореспонденцію рахунків для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій.

Ураховуючи викладене, а також те, що Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність із прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, необхідність регулювати питання бухгалтерського обліку податку на додану вартість у вигляді окремої Інструкції втратила свою актуальність.