НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 07.06.2013 р. № 25-112/6750
Національний банк України розглянув вашого листа […] і повідомляє щодо зазначених у ньому питань.
1. До питання 1.
Законодавством України не визначено термін “засіб платежу”. Стосовно терміну “платіжний засіб” слід зазначити, що вказане поняття міститься у статті 192 Цивільного кодексу України, статті 35 Закону України “Про Національний банк України” та статті 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” і пов’язано з визначенням гривні – грошової одиниці України, як єдиного законного платіжного засобу. Тобто платіжний засіб існує у формі грошової одиниці.
2. До питань 2 та 3.
Законодавством України розмежовані поняття “електронний платіжний засіб” та “електронні гроші”.
Так, пунктом 1.14 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (у редакції від 18.09.2012 року, далі – Закон) встановлено, що “електронним платіжним засобом” є платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Платіжний інструмент є засобом певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби (пункт 1.31 статті 1 Закону).
Водночас згідно зі статтею 15 Закону електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, що їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.
Зазначаємо, що визначення електронних грошей цілком узгоджується з нормами Директиви 2009/110/ЄСЄвропейського Парламенту та Ради 1, відповідно до якої електронні гроші означають грошову вартість, як представлено у вимозі до емітента, і які, зокрема, зберігаються на електронному пристрої.
____________
1 Директива щодо започаткування та здійснення діяльності установами – емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними, що вносить зміни до Директиви 2005/60/ЄС та 2006/48/ЄС, та скасовує Директиву 2000/46/ЄС.
Згідно з вимогами статті 15 Закону електронні гроші випускаються в обмін на готівкові або безготівкові кошти іншими, ніж Національний банк України, банками. Електронні гроші випускаються банком для певного кола суб’єктів (користувачів, торговців, агентів), які погодились на договірних засадах використовувати електронні гроші в розрахунках.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня (іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом).
Гривня як грошова одиниця України є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів та розрахунків (стаття 3 Закону). Виключне право на введення в обіг (емісія) гривні належить Національному банку України (стаття 34 Закону “Про Національний банк України”).
Отже, електронні гроші не можуть бути прирівняні до статусу грошової одиниці України, оскільки випускаються банками і мають обмеження у розповсюдженні і здійсненні операцій за ними серед обмеженого кола осіб.
Заступник директора Генерального
департаменту інформаційних
технологій та платіжних систем
І. Б. Тютюн
