УКАЗ
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР

Про умови праці тимчасових робітників і службовців

У зв’язку з Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю Президія Верховної Ради СРСР постановляє:

1. Тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), – до чотирьох місяців.

2. На тимчасових робітників і службовців поширюється дія законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю з винятками, встановленими цим Указом.

3. Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.

4. При прийманні на роботу тимчасовими робітниками і службовцями випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця доручуваній йому роботі не встановлюється.

5. Тимчасові робітники і службовці мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні.

6. Трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями може бути розірвано з ініціативи адміністрації на підставах, передбачених законодавством Союзу РСР і союзних республік про працю (крім підстав, передбачених у пункті 5 статті 17 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю), а також у випадках:

а) припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них;

б) нез’явлення на роботу протягом більше двох тижнів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

В разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством Союзу РСР встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за тимчасовими робітниками і службовцями місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором;

в) невиконання робітником або службовцем без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку.

7. Тимчасовим робітникам і службовцям вихідна допомога виплачується у випадках, передбачених статтею 19 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, а також у разі розірвання трудового договору на підставах, передбачених у пункті “а” статті 6 цього Указу.

Вихідна допомога тимчасовим робітникам і службовцям виплачується в розмірі триденного середнього заробітку, а в разі призову або вступу на військову службу – в розмірі двотижневого середнього заробітку.

8. Тимчасовому робітникові або службовцеві, незаконно звільненому з роботи, виплачується за рішенням чи постановою органу по розгляду трудових спорів середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі чи закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці.

У таких же межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи робітникові або службовцеві, незаконно переведеному на іншу роботу.

9. Тимчасових робітників і службовців, які уклали трудовий договір на строк не більше шести днів, може бути в межах цього строку залучено до роботи у вихідні дні без дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації, а також до роботи в святкові дні. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а оплата праці провадиться в одинарному розмірі.

10. Тимчасові робітники і службовці правом на відпустку або на заміну її грошовою компенсацією не користуються.

Забезпечення зазначених робітників і службовців допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю встановлюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

11. Трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями вважається продовженим на невизначений строк і на них не поширюється дія цього Указу в таких випадках:

а) коли тимчасовий робітник або службовець пропрацював відповідно зверх строків, зазначених у статті 1 цього Указу, і ні одна з сторін не зажадала припинення трудових відносин;

б) коли звільненого тимчасового робітника або службовця знову прийнято на роботу на те саме підприємство, в установу, організацію після перерви, яка не перевищує одного тижня, якщо при цьому строк його роботи до і після перерви загалом відповідно перевищує два або чотири місяці.

В зазначених випадках робітники або службовці не вважаються тимчасовими з дня першого укладення трудового договору.

12. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову ЦВК і РНК СРСР від 14 січня 1927 року “Про умови праці тимчасових робітників і службовців” (33 СРСР, 1927 р., № 9, ст. 80) із змінами (33 СРСР, 1927 р., № 25, ст. 272; 1929 р., № 23, ст. 196; 1930 р., № 23, ст. 252, пункт 6 розділу III).

Голова
Президії Верховної Ради СРСР 
М. ПІДГОРНИЙ 

Секретар
Президії Верховної Ради СРСР 
М. ГЕОРГАДЗЕ 

Москва, Кремль
24 вересня 1974 року
№ 311-IX