НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.12.2021 р. № 60-0005/124616

Банкам України
Незалежна асоціація банків України
Асоціація українських банків

Про складання річної фінансової звітності за 2021 рік

Банки відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон про бухоблік) відносяться до підприємств, що становлять суспільний інтерес та складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності (далі – МСФЗ).

Підприємства, що становлять суспільний інтерес, складають і подають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність органам державної влади та іншим користувачам на їх вимогу в порядку, визначеному цим Законом, на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами в єдиному електронному форматі, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Першим звітним періодом подання фінансової звітності на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами в єдиному електронному форматі є 2020 рік.

2021 рік є перехідним періодом для подання банками фінансової звітності в єдиному електронному форматі та відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.05.2021 № 39 “Про складання та подання фінансової звітності на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами в єдиному електронному форматі”, банки зобов’язані до 31 грудня 2021 року подати фінансову звітність за 2020 рік та проміжні періоди 2021 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” підприємства, які відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність, подають органам державної статистики та податковим органам звіт про фінансовий стан (баланс) і звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), крім консолідованої фінансової звітності, у спосіб, визначений законодавством, за звітний рік не пізніше 28 лютого року, що настає за звітним роком, за I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців – не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Підприємства, які для складання фінансової звітності застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність, складені на основі таксономії фінансової звітності (далі – таксономія), разом з відповідними аудиторськими звітами (якщо обов’язковий аудит фінансової звітності проводився на вимогу законодавства), подають до центру збору фінансової звітності не пізніше строків, передбачених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” для оприлюднення річної фінансової звітності, проміжну фінансову звітність (за I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) – не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Питання щодо подовження терміну подання звітності на основі таксономії в єдиному електронному форматі в 2022 році буде розглянуто після комплексного аналізу подання фінансової звітності за 2020 рік та проміжні періоди 2021 року та прийняття спільного рішення всіма регуляторами.

Банкам під час підготовки річної фінансової звітності необхідно проаналізувати вплив прийнятих нових МСФЗ / змін до них, обов’язкових до застосування у звітному періоді (та тих, які заохочуються / дозволені до застосування), та розкрити інформацію про вплив на облікову політику та показники фінансової звітності, надати пояснення до статей Звіту про фінансовий стан та Звіт про прибутки та збитки, якщо нові МСФЗ призвели до суттєвих змін.

Отже, інформуємо про зміни до МСФЗ, які набрали/набирають чинності з:

1 січня 2021 року:

– Зміни до МСФЗ (IFRS) 16 “Оренда” – Поступки з оренди, пов’язані з COVID-19;

– Зміни до МСФЗ (IFRS) 9, МСФЗ (IAS) 39, МСФЗ (IFRS) 7, МСФЗ (IFRS) 4 та МСФЗ (IFRS) 16 – Реформа базової процентної ставки (IBOR), Етап 2

1 січня 2022 року:

– Зміни до МСФЗ (IFRS) 3 “Об’єднання бізнесу”, МСБО (IAS) 16 “Основні засоби” та МСБО (IAS) 37 “Резерви, умовні зобов’язання та умовні активи”;

– Щорічні удосконалення МСФЗ, цикл 2018 – 2020 років

1 січня 2023 року

– МСФЗ (IFRS) 17 Договори страхування” (зі змінами, опублікованими в 2020 – 2021 роках);

– Зміни до МСБО (IAS) 1 “Подання фінансової звітності” – Класифікація зобов’язань як короткострокові та довгострокові

– Зміни до МСБО (IAS) 1 “Подання фінансової звітності”, до Практичних рекомендацій № 2 з МСФЗ “Формування суджень щодо суттєвості”;

– Зміни до МСБО (IAS) 8 “Облікові політики, зміни у бухгалтерських оцінках та помилки” – Визначення облікових оцінок.

Зміни до МСФЗ 16

Враховуючи загальний масштаб пандемії та заходів, що вживаються багатьма державами для забезпечення соціального дистанціювання, то можна припустити, що велика кількість орендарів отримає поступки з оренди у тій чи іншій формі, що означає необхідність застосування орендарями змін до МСФЗ 16, запропонованих Радою з МСФЗ. Змін до вимог щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з оренди орендодавцями не передбачено.

Зміни передбачили можливість застосування орендарями практичного прийому і не оцінювати чи є орендні поступки, пов’язані з COVID-19, модифікацією.

Цей практичний прийом може застосовуватись лише до орендних поступок, що виникають як прямий наслідок спалаху коронавірусу, і лише за умови виконання всіх наступних умов:

зміни в орендних платежах призводять до переглянутої суми компенсації за оренду, яка є такою самою або меншою, ніж сума компенсації, до змін;

будь-яке зменшення орендних платежів впливає тільки на платежі, первісно призначені до сплати до 30 червня 2021 року або раніше (у березні 2021 року було опубліковано чергові зміни до МСФЗ 16, згідно з якими було подовжено цей термін на 1 рік – до 30.06.2022);

немає суттєвих змін до інших умов оренди.

Орендар, який використовує вищезазначений практичний прийом має розкрити цей факт у фінансовій звітності.

Орендар має використовувати практичний прийом ретроспективно, визнаючи кумулятивний ефект (вплив) від первісного застосування змін як коригування вхідного сальдо нерозподіленого прибутку (або іншого компоненту капіталу) на початок річного звітного періоду, в якому орендар вперше застосовує ці зміни. Орендар не повинен розкривати у звітному періоді, в якому вперше застосовує зміни, інформацію, що вимагається п. 28 (д) МСБО 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки”.

Наразі таксономією також передбачені відповідні розкриття, зокрема щодо:

застосування орендарем практичного прийому, передбаченого п. 46А МСФЗ 16 до всіх поступок в оренді, що є прямим наслідком пандемії covid-19, які відповідають умовам, викладеним у п. 46В МСФЗ 16;

природи договорів, щодо яких орендар застосовував практичний прийом п. 46А МСФЗ 16, якщо він не застосовував цей прийом до всіх поступок в оренді, що є прямим наслідком пандемії covid-19;

суми, визнаної у прибутках або збитках звітного періоду з метою відображення змін в орендних платежів, пов’язаних з поступками в оренді, що є прямим наслідком пандемії covid-19, до яких орендар застосовував практичний прийом п. 46А МСФЗ 16.

Зміни до МСФЗ (IFRS) 9, МСФЗ (IAS) 39, МСФЗ (IFRS) 7, МСФЗ (IFRS) 4 та МСФЗ (IFRS) 16 – Реформа базової процентної ставки (IBOR), Етап 2

На першому етапі Реформи (2020 рік) розглядалися питання, які впливають на фінансову звітність у період до заміни існуючих еталонних відсоткових ставок на RFR.

На другому етапі основна увага приділяється питанням, що виникають під час заміни існуючих базових процентних ставок на безризикові ставки RFR. Цей завершальний Етап відбувається зараз, у 2021 році. Підсумком Етапу має бути заміна ставок IBOR на безризикові ставки RFR у договорах щодо фінансових інструментів до 31 грудня 2021 року. Ставки IBOR перестануть публікуватись з 2022 року. До публікації до середини 2023 року залишиться тільки US Libor з термінами овернайт, 1, 3, 6 та 12 місяців – до закінчення більшості прив’язаних до них договорів.

Актуальними для 2021 року є такі зміни до МСФЗ, пов’язані з Реформою:

Зміни до МСФЗ (IFRS) 9 “Фінансові інструменти” та до МСФЗ (IAS) 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” – стандарти значно доповнені положеннями, що стосуються реформи базової відсоткової ставки, особливо у частині хеджування.

МСФЗ 9 доповнено пунктами 5.4.5 – 5.4.9, що включають положення про зміну основи для визначення передбачених договором грошових потоків, спричинене реформою базової процентної ставки, та містять спрощення практичного характеру. Заміна у існуючих фінансових інструментах ставок IBOR на RFR розглядається як зміна плаваючої процентної ставки та застосовується п. В5.4.5. про переоцінку грошових потоків.

Крім того, передбачено звільнення від припинення відносин хеджування, натомість дозволено вносити відповідні зміни, згідно з реформою IBOR, у визначення хеджування та документацію про хеджування відповідно до IFRS 9 та IAS 39 без припинення відносин хеджування;

МСФЗ (IFRS) 16 “Оренда”.

Стандарт доповнено пунктами 104 – 106, що містять спрощення практичного характеру, зумовлене реформою базової процентної ставки. Організація, що є орендарем, при заміні в існуючих договорах ставок IBOR на RFR оцінює такі зміни як модифікацію договору відповідно до п. 42 (b) Стандарту. Зобов’язання з оренди підлягає повторній оцінці, при цьому нова база для визначення орендних платежів є економічно еквівалентною попередній базі (тобто базі, яка використовувалась безпосередньо перед модифікацією). Всі інші модифікації, не пов’язані з реформою ставки, оцінюються відповідно до вимог МСФЗ 16 в загальновстановленому порядку;

МСФЗ (IFRS) 7 “Фінансові інструменти: розкриття інформації”.

Стандарт доповнено такими додатковими вимогами щодо розкриття інформації про те:

як організація управляє переходом на RFR, його ходом та ризиками, на які вона наражається у зв’язку з реформою IBOR, пов’язаними з фінансовими інструментами;

кількісна інформація про фінансові інструменти, які ще не перейшли на RFR, з розбивкою за кожною значущою ставкою IBOR.

Якщо реформа IBOR призвела до змін у стратегії управління ризиками організації, розкривається опис цих змін;

МСФЗ (IFRS) 4 “Договори страхування”.

Стандарт доповнений пунктами 20R – 20S, що включають положення про зміну бази для визначення передбачених договором грошових потоків, спричинену реформою базової процентної ставки для страховиків, які застосовують тимчасове звільнення від застосування МСФЗ (IFRS) 9.

МСФЗ (IAS) 16 “Основні засоби”

У поточній редакції пункту 17 IAS 16 передбачено, що до первісної вартості включаються витрати на перевірку активу, зменшені на суму чистих надходжень від продажу виробів, вироблених у процесі доставки та перевірки активу. Наприклад, витрати на тестування обладнання включаються до первісної вартості за мінусом прибутку від продажу зразків, отриманих у процесі тестування.

З 1 січня 2022 року забороняється вираховувати із собівартості основних засобів суми, отримані від продажу вироблених виробів, тоді як компанія готує актив до використання за призначенням. Натомість компанія визнаватиме таку виручку від продажів та відповідні витрати у складі прибутку або збитку.

Доповнення в МСФЗ 16 стосуються обліку та розкриття інформації в частині надходжень за основними засобами до їх використання за призначенням.

Зокрема, змінами передбачено доповнення МСБО 16 новим пунктом 20А у розділі “Елементи собівартості”:

“20A Можливо, що в процесі доставки об’єкта до розташування та приведення його в стан, які потрібні для його експлуатації відповідно до намірів керівництва, будуть вироблятися вироби (наприклад, зразки, виготовлені в процесі тестування належного функціонування активу). Організація визнає надходження від продажу будь-яких таких виробів, а також первісну вартість цих виробів у складі прибутку або збитку відповідно до застосовних стандартів. Організація оцінює первісну вартість цих виробів відповідно до вимог оцінки, передбачених МСБО 2”.

Окрім того, передбачено новий пункт у частині розкриття інформації:

“74A Якщо ця інформація не розкрита окремо у звіті про сукупний доход, у фінансовій звітності також необхідно розкрити:

(a) суму компенсації, що надається третіми особами у разі знецінення, втрати або передачі об’єктів основних засобів, яка включена до складу прибутку чи збитку; і

(b) суми надходжень і витрат, включені до складу прибутку або збитку відповідно до пункту 20A, які відносяться до вироблених виробів, що не є результатом звичайної діяльності організації, а також інформацію про те, за якою статтею (якими статтями) звіту про сукупний дохід відображені такі надходження та витрати”.

МСФЗ (IFRS) 3 “Об’єднання бізнесу”

1. МСФЗ 3 визначає, як компанія повинна враховувати активи та зобов’язання, які вона купує внаслідок об’єднання. МСФЗ 3 вимагає, щоб компанія посилалася на Концептуальні основи фінансової звітності, щоб визначити, що визнається активом чи зобов’язанням.

У поточній редакції з метою застосування МСФЗ 3 замість положень Концептуальних основ, випущених у 2018 році, покупці повинні використовувати визначення активу та зобов’язання та відповідні вказівки, викладені у Концепції, прийнятій Радою з МСФЗ у 2001 році.

З 1 січня 2022 року оновлено посилання відповідно до якого, покупці повинні посилатися на Концептуальні засади, випущені у 2018 році, для визначення того, що є активом чи зобов’язанням.

2. Також з 1 січня 2022 року запроваджено виняток, згідно з яким для деяких видів зобов’язань та умовних зобов’язань компанії, що застосовують МСФЗ 3, мають замість Концептуальної основи, застосовується посилання на МСБО 37 “Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи”. Рада с МСФЗ очікує, що цей виняток залишиться в МСФЗ 3 доти, доки визначення зобов’язання в МСБО 37 відрізнятиметься від визначення в останній редакції Концептуальної основи. Рада планує розглянути можливість узгодження визначень в рамках проєкту з внесення цільових удосконалень до МСБО 37.

МСБО 37 “Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи”

В даний час пункт 68 МСБО 37 не уточнює, які витрати слід включати в оцінку витрат на виконання контракту з метою оцінки того, чи цей договір є обтяжливим.

1 січня 2022 року до пункту 68 МСБО 37 внесено зміни, внаслідок яких встановлено, що витрати на виконання договору включають витрати, які безпосередньо пов’язані з цим договором і включають:

(a) додаткові витрати на виконання цього договору, наприклад, прямі витрати на оплату праці та матеріали; і

(b) розподілені інші витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням договорів, наприклад, розподілену частину витрат на амортизацію об’єкта основних засобів, що використовується для виконання серед інших даного договору.

У змінах також пояснюється, що до створення окремого резерву під обтяжливий договір організація визнає збиток від знецінення, понесений за активами, що використовуються під час виконання договору, а не за активами, виділеними на його виконання.

Застосування цих змін може призвести до визнання більшого обсягу резервів під обтяжливі договори, оскільки раніше деякі організації включали витрати на виконання договору лише додаткові витрати.

Щорічні удосконалення МСФЗ, цикл 2018 – 2020 років:

МСФЗ 1 “Перше застосування МСФЗ”

Пункт D16 (a) МСФЗ 1 надає дочірній організації, яка вперше починає застосовувати МСФЗ пізніше, ніж її материнська компанія, звільнення щодо оцінки його активів та зобов’язань. Виняток, передбачений пунктом D16 (a) МСФЗ 1, не застосовується до компонентів капіталу. Відповідно, до внесення поправки до МСФЗ 1 від дочірньої організації, яка вперше застосовувала МСФЗ пізніше, ніж її материнська компанія, могли вимагати вести два окремі обліки для накопичених курсових різниць, що базуються на різних датах переходу на МСФЗ. Зміни до МСФЗ 1 поширюють звільнення, передбачене пунктом D16 (a) МСФЗ 1, на накопичені курсові різниці, щоб скоротити витрати для компаній, що вперше застосовують МСФЗ;

МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”

Зміни пояснюють, які комісії враховує компанія, коли вона застосовує тест “10 відсотків”, передбачений пунктом B3.3.6 IFRS 9 для оцінки того, чи слід припиняти визнання фінансового зобов’язання.

Так, з 1 січня 2022 року при визначенні величини виплат комісійних за вирахуванням отриманих комісійних позичальник враховує тільки суми комісійної винагороди, виплата або отримання яких провадилися між цим позичальником та відповідним кредитором, включаючи комісійні, виплачені або отримані позичальником або кредитором від імені один одного;

МСФЗ (IAS) 41 “Сільське господарство”

В даний час відповідно до пункту 22 МСБО 41 при визначенні справедливої вартості шляхом дисконтування грошових потоків компанії виключають із розрахунку грошові потоки з оподаткування.

З 1 січня 2022 року вимогу про виключення податкових потоків коштів при оцінці справедливої вартості пункту 22 МСБО 41 скасовано. Ці зміни приводять у відповідність вимоги МСБО 41 щодо оцінки справедливої вартості з вимогами інших стандартів МСФЗ.

МСФЗ 17 “Договори страхування”

МСФЗ 17 замінює проміжний Стандарт – МСФЗ 4, вимагає забезпечення послідовного обліку для всіх страхових договорів на основі поточної моделі оцінки, надає корисну інформацію про рентабельність договорів страхування.

МСФЗ 17 застосовується до: страхових контрактів (включаючи контракти перестрахування), які суб’єкт господарювання випускає, контракти перестрахування, які суб’єкт господарювання утримує, інвестиційних контрактів із умовами дискреційної участі, які він випускає, якщо суб’єкт господарювання випускає також і страхові контракти.

До основних нововведень МСФЗ 17 належить:

класифікація страхових та інвестиційних договорів;

обов’язкове відокремлення компонентів, які не є страховими;

визначення прибутковості страхових контрактів під час первісного визнання (наприклад чи є страхові контракти обтяжливими);

вимоги до агрегування контрактів: за рівнем ризику, прибутковістю, датою випуску та іншими вимогами стандарту;

розширення вимог до розкриття інформації у фінансовій звітності у структурі балансу та звіті про фінансові результати;

актуарні розрахунки через різні методи оцінки зобов’язань.

МСФЗ 17 застосовується ретроспективно.

МСБО 1 “Подання фінансової звітності”

Зміни до МСБО 1 “Подання фінансової звітності” стосуються класифікації поточних та довгострокових зобов’язань, зокрема:

уточнено, що зобов’язання класифікується як довгострокове, якщо організація має право відстрочити врегулювання зобов’язання щонайменше на 12 місяців – це право має існувати на дату закінчення звітного періоду;

класифікація залежить тільки від наявності такого права і не залежить від ймовірності того, чи планує компанія скористатися цим правом;

докладніше прописаний порядок оцінки обмежувальних умов (ковенантів).

Новий пункт у розділі “Короткострокові зобов’язання” викладено в такій редакції:

“72A Право організації відстрочити врегулювання зобов’язання щонайменше на дванадцять місяців після закінчення звітного періоду має бути реальним і має існувати на дату закінчення звітного періоду. Якщо право відстрочити врегулювання зобов’язання залежить від виконання організацією певних умов, то це право існує на дату закінчення звітного періоду тільки в тому випадку, якщо організація виконала ці умови на дату закінчення звітного періоду. Організація повинна виконати ці умови на дату закінчення звітного періоду, навіть якщо перевірка їх виконання здійснюється кредитором пізніше.”

Зобов’язання класифікувалося як короткострокове виходячи з термінів його виконання, визначених умовами договору.

Слід зауважити, що внесені зміни пропонують класифікувати зобов’язання як довгострокове шляхом “продовження” строку за рахунок наявності права виконати його пізніше як мінімум через рік після звітної дати.

За результатами застосування змін до МСБО 1 класифікація частини короткострокових зобов’язань може бути переглянута та змінена на довгострокові.

МСБО 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки”

Зміни до МСБО 8 уточнюють різницю між змінами облікових політик та облікових оцінок, а також визначають облікові оцінки як монетарні суми у фінансових звітах, щодо яких є невпевненість в оцінці.

У тексті Змін наголошується на тому, зокрема, що:

зміни в облікових оцінках, що є наслідком нової інформації або нових розробок, не є виправленням помилок;

результати зміни вхідних даних або методики оцінки є змінами в облікових оцінках, якщо вони не випливають із коригувань помилок минулих періодів;

зміни в облікових оцінках можуть впливати лише на прибутки/збитки поточного періоду або поточного та майбутнього періодів.

МСБО 12 “Податки на прибуток”

Відстрочене податкове зобов’язання слід визнавати щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, крім тих випадків, коли такі різниці виникають від:

а) первісного визнання гудвілу, або

б) первісного визнання активу чи зобов’язання в операції, яка:

i) не є об’єднанням бізнесу;

ii) не має під час здійснення жодного впливу ні на обліковий, ні на оподатковуваний прибуток (податковий збиток);

iii) під час здійснення не призводить до виникнення тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню та вирахуванню, в рівних сумах.

Відстрочений податковий актив слід визнавати щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо є ймовірним, що буде отримано оподатковуваний прибуток, до якого можна застосовувати тимчасову різницю, яка підлягає вирахуванню, за винятком ситуацій, коли відстрочений податковий актив виникає від первісного визнання активу або зобов’язання в операції, яка:

а) не є об’єднанням бізнесу;

б) не впливає під час здійснення операції ні на обліковий прибуток, ні на оподатковуваний прибуток (податковий збиток);

в) під час здійснення не призводить до виникнення тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню та вирахуванню, в рівних сумах.

На початку найбільш раннього порівняльного періоду суб’єкт господарювання повинен:

а) визнати відстрочений податковий актив в тій мірі, в якій є ймовірним, що буде отримано оподатковуваний прибуток, до якого можна застосовувати тимчасову різницю, що підлягає вирахуванню, та відстрочене податкове зобов’язання щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню та вирахуванню, пов’язаних з:

i) активами з правом використання та орендними зобов’язаннями, та

ii) витратами на виведення з експлуатації, відновлення та подібними зобов’язаннями та відповідними сумами, визнаними як частина вартості пов’язаного активу; та

б) визнає кумулятивний вплив першого застосування Змін як коригування вхідного сальдо нерозподіленого прибутку (або іншого компоненту капіталу) на цю дату.

Головний бухгалтер – директор
Департаменту бухгалтерського обліку
Богдан ЛУКАСЕВИЧ