ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 813/3457/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Грень Н.М.,
секретар судового засідання Редкевич О.Р.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Галенерго» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, –
в с т а н о в и в :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Галенерго» до Головного управління ДФС у Львівській області, з вимогою: скасувати податкові повідомлення-рішення №001344971308, №00134931308 від 21.09.2017 року винесені Головним управлінням ДФС у Львівській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Галенерго» податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного – за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 рік, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2014 по 30.06.2017. ГУ ДФС у Львівській області 21.09.2017 року винесено податкові повідомлення-рішення № 00134931308 від 21.09.2017 року, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 624 грн. 70 коп. та податкове повідомлення-рішення № 00134971308 яким визначено суму грошового зобов’язання по військовому збору. Перівіркою встановлено, що авансових звітів та транзакцій по картках надавались працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кошти для заправки пальним службового та орендованого автомобіля. Відповідно до чеків касового апарату з автозаправних станцій, встановлено факти заправки автомобіля пальним у неробочі дні (субота, неділя) при тому, що згідно табелів обліку робочого часу працівники не працювали у вихідні дні, маршрутні листи на використання автотранспорту у зазначені в касовому чеку дні відсутні. Позивач не погоджується із таким висновками контролюючого органу та зазначає, що сам факт заправки у вихідні дні чи в не робочий час свідчить лише про заправку. Заправка і використання (списання) пального зовсім різні господарські операції. Адже списання пального є операцією, що засвідчує використання його в господарській діяльності. Відповідачем не наведено в акті перевірки жодних доказів про використання безпосередньо вказаними працівниками і на власні потреби витрат Позивача на ПММ. що відповідно підтверджує безпідставність включення вказаних витрат до складу додаткових благ працівників.
Представник відповідача долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що перевіркою встановлено, що підприємством за період з 01.01.15 по 30.06.2017 відповідно до авансових звітів та транзакції по картках надавались працівникам ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кошти для заправки пальним службового та орендованого автомобіля. Відповідно до чеків касового апарату з автозаправних станцій встановлено факти заправки автомобіля пальним у неробочі дні (субота, неділя), при тому, що згідно табелів обліку робочого часу працівники не працювали у вихідні дні, маршрутні листи на використання автотранспорту у зазначені в касовому чеку дні відсутні. Загальна вартість пального, яке використане працівниками в позаробочий час та отриманого як додаткове благо з врахуванням коефіцієнта становить 25170,0 грн., сума податку на доходи фізичних осіб не утриманого та не перерахованого до бюджету становить 4964,70 гривень.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з’ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об’єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.
На підставі направлень від 10.08.2017 року та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, наказу від 20.07.2017 року № 3096 головними державними ревізор-інспекторами проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Галенерго» податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного – за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 рік, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 року
За результатами перевірки 07.09.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт № 1431/13-1-14-13/34462266 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Галенерго» (34462266) податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, валютного – за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 рік, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 року»
Перевіркою встановлені порушення, крім інших:
– пп.”г” 164.2.17 п.164.2 ст.164 п.167.1 ст.167. пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп.”а” п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 4964,70 гри.:
-п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-У 1 (із змінами і доповненнями), встановленими Законом України від 31 липня 2014 року № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», донараховано до бюджету військового збору у розмірі 452,02 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення рішення:
– № 00134931308 від 21.09.2017 року, яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 624 грн. 70 коп. з них: податкового зобов’язання на суму 4 964 грн. 70 коп., та штрафних санкцій на суму 3 600 грн.;
– № 00134971308 від 21.09.2017 року, яким визначено суму грошового зобов’язання з військового збору на суму 784,68грн. з них 452,02грн податкове зобов’язання 332,66грн. штрафні санкції.
Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся із даним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Судом встановлено, що на балансі ПП «Галенерго» знаходиться автомобіль марки Hyundai модель Santa fe ДНЗ АА1002ЕВ відповідно до договору фінансового лізингу від 25.09.2014 року, укладеного між ТзОВ «Український лізинговий фонд» та ПП «Галенерго».
Позивачем укладено договір №СКЛ -184 від 01.07.2015 з ТОВ «С ОСОБА_7» про поставку товарів з використанням пластикових смарт – карт.
Відповідно до п.1.3 Договору Пластикова старт – картка ( смарт – карта, старт – картка) – технічний засіб, пред’явлення якого дає право на отримання Покупцем ( його довіреною особою) товарів на АЗС, який обліковує об’єм та марку (види) відпущених (поставлених) товарів. Пластикова старт карта не є платіжним засобом, а є технічним засобом обліку операції відпуску (передачі) товарів. Пред’явлення старт карти дозволяє її пред’явнику отримати товари від імені та за рахунок покупця.
Згідно п 5.1 сплата вартості товарів за Стандартною схемою відпуску Товарів здійснюється на умовах 100% попередньої оплати (тобто до моменту фактичного отримання Товару), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця зазначений в реквізитах цього Договору або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого останнім рахунку на оплату. Рахунок на оплату оплачується до моменту фактичного отримання Товару.
Відповідно до п.7.1 Договору Пластикова старт картка не є платіжним засобом та надається Продавцем Покупцю для забезпечення йому відпуску товарів на АЗС.
Тобто, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що пластикові смарт – карти на відпуск палива не є засобом розрахунків за паливо, оскільки оплата за паливо здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника. Пластикова смарт – карта це лише документ, який підтверджує право покупця на отримання оплаченого палива, що зберігається на АЗС.
Списання палива здійснювалося відповідно до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, на підставі подорожних листів, виписаних відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.
Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі – первинні документи).
Судом встановлено, що підприємство списувало витрати на паливно-мастильні матеріали, підбивало підсумки щодо роботи водія та авто на підставі подорожніх листів службового легкового автомобіля, які мають всі ознаки первинного документа, містять відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення.
Крім того, з тексту ОСОБА_6 перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки табелів обліку використання робочого часу та відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що усі суботи та неділі протабельовані, як вихідний день. Згідно наданих до перевірки відомостей про нарахування заробітної плати за вихідні дні заробітна плата працівникам ПП «Галенерго» з відповідними надбавками не нараховувалася та не виплачувалася. Відповідно наданих до перевірки подорожніх листів встановлено, що виїзд автотранспорту здійснено у відповідні вихідні дні (суботи та неділі).
Суд не погоджується з вищевикладеним, оскільки діюче законодавство не містить вимог відносно необхідності формування платником податків витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за рахунок сум, витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей виключно у робочі дні.
На думку суду платник податків, виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, самостійно приймає рішення у які дні (робочі або вихідні) здійснювати придбання необхідних товарів або послуг.
В зв’язку з чим посилання податкового органу на факт придбання ПП «Галенерго» палива у вихідні дні (суботи та неділі), як на підставу для відмови у визнанні відповідних витрат для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток та ПДВ є неправомірним.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали, у вказаний період, та виконували службові обов’язки по управлінню транспортними засобами і звітували позивачу про використання пального відповідно до подорожніх листів службового легкового автомобіля, зокрема: серії 05-ААХ №04042015, серії 05-ААХ №09042015, серії 05-ААХ №16052015, серії 05-ААХ № 18052015, серії 05-ААХ №24052015серії 05-, ААХ №02062015, серії 05-ААХ №27062015, серії 05-ААХ №29062015, серії 05-ААХ №18072015, серії 05-ААХ №23072015, серії 05-ААХ №04102015, серії 05-ААХ №06102015, серії 05-ААХ №10102015,серії 05-ААХ №12102015,серії 05-ААХ № 17012016,серії 05-ААХ № 22012016,серії 05-ААХ №10072016,серії 05-ААХ № 22072016,серії 05-ААХ № 30072016,серії 05-ААХ № 06082016,серії 05-ААХ № 09082016,серії 05-ААХ № 29102016,серії 05-ААХ №31102016,серії 05-ААХ № 20112016,серії 05-ААХ № 30112016,серії 05-ААХ №08012017, серії 05-ААХ № 18012017,серії 05-ААХ №21012017, серії 05-ААХ №25012017,серії 05-ААХ №28012017,серії 05-ААХ №05022017.
Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів, що відбувалося використання водіями витрат позивача на ПММ на свої потреби, що було б підставою для включення вказаних витрат до складу додаткових благ водіїв.
Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно з пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув’язненими; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу); д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати ПП «Галенерго» на паливо не є «додатковим благом» вказаних водіїв.
Тобто, з урахуванням зазначеного, ПП «Галенерго» не повинно включати вартість використаного палива, факт списання якого підтверджено належним чином, до складу місячного оподаткованого доходу працівників.
Відповідно до п.1.7 Підрозділу 10 Розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Тобто, оскільки суд встановив, що підстав для включення до складу оподаткованого доходу працівників позивача витрат на використане паливо немає, то і відсутні підстави для нарахування військового збору на вказані суми.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В пункті 42 рішення “Бендерський проти України” від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення “Руїз Торійа проти Іспанії” від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”, № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення “Артіко проти Італії” від 13.05.1980).
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті Відповідачем, суб’єктом владних повноважень, суд відповідно до частини 2 статті 2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
в и р і ш и в:
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №00134971308, №00134931308 від 21.09.2017 року
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) на користь Приватного підприємства «Галенерго» (79020, м. Львів,, вул. Чорновола, 73; ЄДРПОУ 344622613043) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2018 року.