Інформаційний лист АМКУ від 03.06.2022 р. “Огляд судової практики Верховного Суду з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції”

АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

від 03.06.2022 р.

ОГЛЯД
судової практики Верховного Суду з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції

Перелік уживаних скорочень

Комітет	– Антимонопольний комітет України
ТВ	– територіальне відділення
ТАК	– тимчасова адміністративна колегія
Колегія	– адміністративна колегія територіального відділення
ВС	– Верховний Суд
ДП “АМПУ”	– державне підприємство “Адміністрація морських портів України”
ДП “МА “Бориспіль”	– державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”
ДФС України	– Державна фіскальна служба України
ФДМУ	– Фонд державного майна України
Держгеокадастр	– Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
НАБУ	– Національне антикорупційне бюро України
АЗС	– автозаправна станція

I. МОНОПОЛЬНЕ (ДОМІНУЮЧЕ) СТАНОВИЩЕ НА РИНКУ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ ТАКИМ СТАНОВИЩЕМ

1. До повноважень саме органу Антимонопольного комітету України віднесено вирішення питання щодо визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, та наявності чи відсутності підстав вважати особу такою, що зловживає своїм монопольним становищем.

(Постанова ВС від 03.07.2018 у справі № 910/4425/16, позивач – ТОВ СП “Нібулон”, відповідач – ПАТ “Українська залізниця”, третя особа – Комітет, рішення Комітету від 16.03.2013 № 576-р).

2. Господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюють виключно органи Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку.

(Постанова ВС від 21.10.2021 у справі № 914/2667/20, позивач – АТ “Волиньгаз”, відповідач – Західне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 06.08.2020 № 63/74-р/к).

3. Обов’язок із доведення зайняття суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” суб’єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

(Постанова ВС від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20, позивач – АТ “Дніпрогаз”, ТОВ “Дніпропетровськгаз збут”, відповідач – Південно-східне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 12.06.2020 № 54/15-р/к);

4. Монопольне (домінуюче) становище на ринку саме по собі не є порушенням, а відтак розпорядження “Про визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку”, прийняте в межах компетенції органів Комітету, з дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, не порушує права, свободи та інтереси суб’єкта господарювання.

(Постанова ВС від 22.05.2018 у справі № 903/649/17, позивач – ПАТ “Теремно хліб”, відповідач – Волинське обласне ТВ, розпорядження Відділення від 15.06.2017 № 19-рк).

5. Саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб’єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності.

(Постанова ВС від 18.02.2021 у справі № 910/1106/20, позивач – ДП “АМПУ”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 09.12.2019 № 93-р/тк);

(Постанова ВС від 01.10.2020 у справі № 908/540/19, позивач – ПАТ “Запоріжжяобленерго”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 27.12.2018 № 20-рш).

6. Визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку із часткою 100 відсотків при наявності на досліджуваному ринку інших учасників, доля яких на ринку не визначена органом Комітету, є неповним з’ясуванням всіх обставин справи.

(Постанова ВС від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, позивач – ПАТ “Одеський припортовий завод”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 21.02.2017 № 51-р).

7. Під час вирішення спорів про скасування рішень органів Комітету господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.

8. Недоведення органами Комітету факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, навіть у разі доведення зайняття цим суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища, є підставою для визнання частково недійсним рішення органу Комітету в частині визнання дій такого суб’єкта господарювання зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та накладення штрафу.

9. Норми чинного законодавства України не містять вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку органи Комітету, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводять дослідження ринку та визначають межі товарного ринку.

10. Відсутність у рішенні органу Комітету відомостей щодо технічних та функціональних характеристик товару, його аналогів, складності самостійної розробки, її вартості виключає можливість визнання органом Комітету наявності істотних перешкод у доступі на відповідний ринок через відсутність доступу саме до цього товару.

(Постанова ВС від 21.03.2018 у справі № 910/7716/17, позивач – Інститут технологій, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 06.04.2017 № 142-р).

11. Об’єднання в одних товарних межах ринку невзаємозамінних товарів (послуги з розподілу природного газу та послуги з постачання природного газу) стало підставою для визнання рішення Комітету недійсним.

Відсутність належно проведеного дослідження та порушення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку при визначенні суб’єкта господарювання таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку, унеможливлює визнання суб’єкта господарювання таким, що зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

(Постанова ВС від 23.12.2021 у справі № 910/2320/20, позивач – ТОВ “Чернівцігаз збут”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.12.2019 № 799-р).

12. Для кваліфікації дій суб’єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов’язковим з’ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).

(Постанова ВС від 20.02.2018 у справі № 917/1958/16, позивач – ПАТ “Полтаваобленерго”, відповідач – Полтавське обласне ТВ, рішення Відділення від 06.10.2016 № 01/95-рш);

(Постанова ВС від 18.02.2021 у справі № 910/1106/20, позивач – ДП “АМПУ”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 09.12.2019 № 93-р/тк).

13. Відповідальність суб’єкта господарювання за вчинене ним правопорушення, пов’язане із зловживанням своїм монопольним (домінуючим) становищем на ринку, настає безвідносно до того, чи було суб’єктом господарювання в подальшому припинено таке порушення (усунуто наслідки). Зазначені обставини можуть враховуватись у визначенні міри відповідальності суб’єкта господарювання, але ніяк не впливають на правову кваліфікацію його дій.

(Постанова ВС від 26.06.2018 у справі № 920/30/17, позивач – ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання”, відповідач – Сумське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.10.2016 № 29).

14. Чинним законодавством про захист економічної конкуренції не передбачено обов’язкового здійснення оцінки поведінки суб’єкта господарювання, пов’язаної з порушенням такого законодавства, з точки зору її свідомості та/або умисності.

(Постанова ВС від 04.06.2019 у справі № 908/1383/17, позивач – ДП “Придніпровська залізниця”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 21.06.2017 № 13-рш).

15. Стаття 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), які вважалися б достатніми для кваліфікації дій суб’єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

(Постанова ВС від 20.02.2018 у справі № 917/1958/16, позивач – ПАТ “Полтаваобленерго”, відповідач – Полтавське обласне ТВ, рішення Відділення від 06.10.2016 № 01/95-рш).

16. Під час застосування статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” необхідно мати на увазі, що її частина перша містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга – перелік деяких із числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки на ті чи інші дії (бездіяльність) суб’єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої цієї статті.

17. Органи Комітету можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і встановленням та застосуванням вільних цін і тарифів.

(Постанова ВС від 15.01.2019 у справі № 903/46/18, позивач – ТОВ “Радивилівмолоко”, відповідач – Волинське обласне ТВ, рішення Відділення від 30.11.2017 № 24).

18. Правомірні дії, навіть якщо вони ущемляють права споживачів, не свідчать про наявність порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

(Постанова ВС від 11.06.2019 у справі № 907/162/17, позивач – ПАТ “Закарпатгаз”, відповідач – Закарпатське обласне ТВ, рішення Відділення від 20.12.2016 № 28-р/к).

19. Перекладання суб’єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку, на споживачів власних зобов’язань є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

(Постанова ВС від 13.02.2018 у справі № 908/239/17, позивач – ТОВ “СПС-Інвест”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 30.11.2016 № 17-рш);

(Постанова ВС від 19.03.2019 у справі № 915/183/18, позивач – ПАТ “Миколаївгаз”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 19.12.2017 № 42-ріш);

(Постанова ВС від 29.10.2019 у справі № 915/1899/18, позивач – ДП “АМПУ” в особі Миколаївської філії, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 24.10.2018 № 19-ріш).

20. Визначення суб’єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, вартості послуг, яка не відповідає його фактичним витратам, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів.

(Постанова ВС від 14.11.2019 у справі № 910/2180/19, позивач – АТ “Укрзалізниця”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 19.12.2018 № 31-р/тк).

21. Витрати суб’єкта господарювання, пов’язані зі сплатою орендної плати за землю, не належать до діяльності іншого суб’єкта господарювання, пов’язаної з наданням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

(Постанова ВС від 13.02.2018 у справі № 908/239/17, позивач – ТОВ “СПС-Інвест”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 30.11.2016 № 17-рш).

22. Жоден припис будь-якого законодавчого акта не покладає на органи Комітету обов’язку повторно перевіряти витрати, які були включені суб’єктом господарювання до калькуляції, та порівнювати їх із фактичними витратами.

(Постанова ВС від 18.12.2018 у справі № 910/18918/17, позивач – КП “Київавтошляхміст”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.08.2018 № 34).

23. Невстановлення органом Комітету економічно необґрунтованої вартості послуги в цілому, а не окремої її частини стало підставою для визнання рішення органу Комітету недійсним.

(Постанова ВС від 28.04.2020 у справі № 910/6885/19, позивач – ДП “МА “Бориспіль”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 19.03.2019 № 60/8-р/к).

24. Порушення порядку розрахунку тарифів, що регламентується нормативно-правовим актом на відповідні послуги, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів.

(Постанова ВС від 12.12.2019 у справі № 920/636/17, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Сумське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.04.2017 № 1).

25. Затвердження органом місцевого самоврядування тарифу на послуги, розрахованого з порушенням встановленого порядку формування тарифів, не звільняє суб’єкта господарювання, який здійснив розрахунок такого тарифу, від відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

26. Нарахування власникам (наймачам) квартир та нежитлових приміщень будинку плати за надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за тарифом, який не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування та який є завищеним, кваліфіковано як порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів.

(Постанова ВС від 30.05.2018 у справі № 922/931/17, позивач – ТОВ “Жилсервіс Плюс”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.12.2016 № 107-р/к).

27. Збільшення в односторонньому порядку кількості суб’єктів отримання послуг за рахунок кількості фактично проживаючих осіб та, відповідно, отримання плати з незареєстрованих мешканців є зловживанням монопольним становищем на ринку у вигляді ущемлення інтересів споживачів – власників квартир, в яких відсутні зареєстровані особи, оскільки визначає обов’язок цих власників здійснювати оплату за надані послуги в порядку й розмірі, не передбачених чинним законодавством.

(Постанова ВС від 18.07.2019 у справі № 922/224/18, позивач – КП “Комплекс з вивезення побутових відходів”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.11.2017 № 158-р/к).

28. Укладання зі споживачами договорів про надання послуг, які містять вимоги, що погіршують законодавчо встановлені умови їх надання, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів.

(Постанова ВС від 07.08.2018 у справі № 921/438/17-г/7, позивач – КП “Тернопільводоканал”, відповідач – Тернопільське обласне ТВ, рішення Відділення від 30.05.2017 № 06-р/к).

29. Включення до договорів про надання послуг умов (пунктів), спрямованих на захист власних інтересів надавача послуг, всупереч інтересам споживачів, і не передбачених Типовим договором та законодавством, залишення поза межами цих договорів визначених Типовим договором та іншими актами законодавства прав споживачів стосовно надавача послуг і є проявом зловживання суб’єктом господарювання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

30. Передбачене умовами укладених договорів на постачання питної води та приймання стічних вод право суб’єкта господарювання на повне припинення надання послуг із централізованого водопостачання, у тому числі в разі безоблікового водокористування, суперечить фактичним приписам законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, та є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом вчинення дій, які призвели до ущемлення інтересів споживачів та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

(Постанова ВС від 28.02.2018 у справі № 915/167/17, позивач – МКП “Миколаївводоканал”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.12.2016 № 70-ріш).

31. Встановлення договором між різними сторонами різних термінів відстрочення оплати, безпосередньо саме собою без дослідження рівнозначності/нерівнозначності умов договорів, наявності/відсутності об’єктивно виправданих причин укладення відповідних договорів, не може бути підставою для визнання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку відповідного суб’єкта.

(Постанова ВС від 09.07.2020 у справі № 910/13869/19, позивач – ТОВ “ФЗ “Біофарма”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 25.07.2019 № 526-р).

32. Обумовлення суб’єктом господарювання укладення прямих індивідуальних договорів про надання послуг зі споживачами виконанням певних умов, не передбачених положеннями чинного законодавства, є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

(Постанова ВС від 27.02.2018 у справі № 915/1377/16, позивач – ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 03.10.2016 № 32-ріш).

33. Дії суб’єкта господарювання, який займає монопольне становище на ринку, з ненадання споживачу проєкту договору про постачання електричної енергії у відповідь на його заяву не можуть розцінюватися як відмова від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації з огляду на те, що постачання електроенергії на об’єкт не припинялось.

(Постанова ВС від 04.07.2019 у справі № 927/564/18, позивач – ПАТ “Чернігівобленерго”, відповідач – Чернігівське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.06.2018 № 75/5/06-р/к).

34. Законодавець не передбачає можливості укласти договір про постачання електричної енергії з новим споживачем до розірвання договору з попереднім споживачем.

35. Припинення електропостачання на об’єкт на строк, що перевищує встановлений законодавством, є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

36. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку з розподілу електричної енергії, встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ринку з постачання електричної енергії стало підставою для скасування рішення Комітету.

(Постанова ВС від 14.05.2020 у справі № 910/6347/19, позивач – АТ “ДТЕК Дніпровські електромережі”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 27.02.2019 № 11-р/тк).

37. Встановлення порядку відновлення газопостачання, відмінного від визначеного законодавством, є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживача.

(Постанова ВС від 22.05.2018 у справі № 904/12552/16, позивач – ПАТ “Дніпрогаз”, відповідач – Дніпропетровське обласне ТВ, рішення Відділення від 06.12.2016 № 40/01-14/06-16).

38. Покладання газорозподільним підприємством обов’язку приведення технічної документації “у відповідність” (при тому, що така документація знаходиться в архіві газорозподільного підприємства) на споживача є необґрунтованим, оскільки законодавством не передбачено наявності такого обов’язку саме у споживача.

(Постанова ВС від 06.03.2018 у справі № 904/1732/17, позивач – ПАТ “Криворіжгаз”, відповідач – Дніпропетровське обласне ТВ, рішення Відділення від 15.12.2016 № 44/01-14/06-16).

39. Включення до ціни реалізації скрапленого газу для побутових потреб населення (у балонах) завищених експлуатаційних витрат та витрат, не пов’язаних із фактичною собівартістю скрапленого газу, призвело до завищення вартості послуги та є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

(Постанова ВС від 17.12.2020 у справі № 910/13225/19, позивач – ТОВ “Харківрегіонгаз”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 17.07.2019 № 51-р/тк);

(Постанова ВС від 01.10.2020 у справі № 920/890/19, позивач – АТ “ОГС “Сумигаз”, відповідач – Сумське обласне ТВ, рішення Відділення від 07.06.2019 № 10).

40. Припинення газопостачання побутовим споживачам без належного повідомлення споживача про наявність заборгованості є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

(Постанова ВС від 22.05.2018 у справі № 904/10378/16, позивач – ПАТ “Дніпрогаз”, відповідач – Дніпропетровське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.09.2016 № 32/01-14/06-16).

41. Безпідставна відмова у взятті на абонентський облік засобів вимірювальної техніки, внесених до Державного реєстру засобів вимірюваної техніки, є зловживанням монопольним становищем на ринку.

(Постанова ВС від 06.11.2018 у справі № 920/1202/17, позивач – ПАТ “Сумигаз”, відповідач – Сумське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.10.2017 № 10);

(Постанова ВС від 10.12.2019 у справі № 922/994/19, позивач – КП “Харківські теплові мережі”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 24.01.2019 № 3-р/к);

42. Обмеження прав побутових споживачів на вільний вибір засобів обліку природного газу, внесених до Державного реєстру засобів вимірюваної техніки за конкурентними цінами, може мати наслідки на суміжному конкурентному ринку приладів обліку природного газу та призвести до усунення з ринку суб’єктів господарювання, що здійснюють виробництво та реалізацію лічильників роторного типу.

43. Обмеження суб’єктом господарювання прав громадян на вибір газового лічильника для обліку спожитого газу є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

(Постанова ВС від 19.06.2018 у справі № 924/619/17, позивач – ПАТ “Хмельницькгаз”, відповідач – Хмельницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 05.05.2017 № 33-р/к).

44. Суб’єкт господарювання, який надає послуги із централізованого постачання гарячої води, не має повноважень у сфері визначення на відповідність лічильників нормативно-технічним вимогам.

(Постанова ВС від 10.12.2019 у справі № 922/994/19, позивач – КП “Харківські теплові мережі”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 24.01.2019 № 3-р/к).

45. Законодавчо зумовлена й доказово підтверджена неможливість суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, проводити заміну й ремонт побутових лічильників у всіх випадках визнання їх непридатними до використання та ремонту за результатами проведеної періодичної повірки не може бути кваліфікована як бездіяльність, яка призвела до ущемлення інтересів споживачів.

(Постанова ВС від 28.04.2020 у справі № 920/585/19, позивач – АТ “Сумигаз”, відповідач – Сумське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.04.2019 № 5).

46. Послуги з доступу до інфраструктури об’єкта електроенергетики та послуги з надання доступу до інфраструктури об’єкта будівництва та/або до інфраструктури кабельної каналізації електрозв’язку є альтернативними, а не взаємозамінними.

47. Послуги з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден не є взаємозамінними з іншими послугами, що надаються споживачам у межах аеропорту.

Надання лише одному суб’єкту господарювання (авіаперевізнику) знижок на послуги з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден на території міжнародного аеропорту, без об’єктивно виправданих на те причин, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод із суб’єктами господарювання (авіаперевізниками) без об’єктивно виправданих на те причин.

(Постанова ВС від 05.06.2018 у справі № 910/31905/15, позивач – ТОВ “Лукойл Авіейшен Україна”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 22.09.2015 № 483-р).

48. Стягнення із судновласників додаткових коштів за послуги, які вже було оплачено у складі портових зборів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, наслідком якого стало ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання.

(Постанова ВС від 13.02.2018 у справі № 908/273/17, позивач – ДП “АМПУ” в особі Бердянської філії, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 29.12.2016 № 22-рш).

49. Послуга з інформування телеграмою вантажоотримувача про надходження вантажу не є окремою послугою, оскільки не може існувати окремо від послуги обробки вантажів в аеропорту.

50. Стягнення плати за повний комплекс послуг, пов’язаних з обслуговуванням (обробкою) вантажних транспортних засобів, без оплати яких заїзд у морський торговельний порт є неможливим, а не тих складових, в яких фактично є потреба в експедиторів (перевізників) і які фактично надають суб’єкти господарювання та споживають експедитори (перевізники), наслідком чого є стягнення плати за фактично не надані послуги, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

(Постанова ВС від 18.12.2018 у справі № 910/2641/18, позивач – ТОВ “Євротерминал”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 21.12.2017 № 720-р).

51. Створення нерівнозначних умов для деяких суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території морського торговельного порту, шляхом укладання з ними договорів про пайову участь в утриманні інфраструктури морського порту визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що може призвести до обмеження конкуренції суб’єктів господарювання.

(Постанова ВС від 20.02.2018 у справі № 916/570/17, позивач – ДП “Чорноморськ”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 09.02.2017 № 02-р/к).

52. Функції капітана морського порту полягають у нагляді (контролі) за безпекою мореплавства в морському порту. Водночас забезпечення безпеки мореплавства покладено на адміністрацію морських портів України.

Заходи, пов’язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, оплачуються коштами від корабельного збору, дії капітана порту з оформлення приходу / виходу суден з/в порт оплачуються портовими зборами.

Нарахування та стягнення із судновласників додаткових коштів за послуги з оформлення приходу / виходу суден у/з порт, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, є зловживанням монопольним становищем на ринку, що могло призвести до ущемлення інтересів споживачів.

Послуги, пов’язані з перевіркою суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, спрямовані на забезпечення безпеки судноплавства та, відповідно, є адміністративною діяльністю і не можуть бути пов’язані з комерційною діяльністю та не можуть входити до складу послуг, які надаються за вільними тарифами.

II. АНТИКОНКУРЕНТНІ УЗГОДЖЕНІ ДІЇ

1. Для кваліфікації дій суб’єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов’язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

(Постанова ВС від 13.11.2018 у справі № 915/93/18, позивач – ТОВ “Южная судоворемонтная компания”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.12.2017 № 51-ріш);

(Постанова ВС від 29.05.2018 у справі № 916/1815/17, позивачі – ТОВ “Таланлегпром” і ТОВ “Торговий дім “Урклегсировина”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.06.2017 № 13-р/к);

(Постанова ВС від 27.03.2018 у справі № 910/8144/15-г, позивач – ТОВ “Фірма Октан”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.12.2014 № 121/02-р/к);

(Постанова ВС від 28.02.2018 у справі № 910/28569/15, позивач – ТОВ “Гарант Ойл Групп”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 30.07.2015 № 118/02-р/к);

(Постанова ВС від 04.12.2018 у справі № 914/1912/17, позивач – ТОВ “Суми-Електрод”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 30.06.2017 № 30-р/к);

(Постанова ВС від 12.06.2018 у справі № 923/971/17, позивач – ТОВ “Елби”, відповідач – Херсонське обласне ТВ, рішення Відділення від 03.08.2017 № 29-р/к);

(Постанова ВС від 07.08.2018 у справі № 924/978/17, позивач – ТОВ “Тесла Зет”, відповідач – Хмельницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 28.08.2017 № 46-р/к);

(Постанова ВС від 27.03.2018 у справі № 912/3388/16, позивач – Кіровоградська товарна біржа, відповідач – Кіровоградське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.07.2016 № 10-р/к);

(Постанова ВС від 30.05.2018 у справі № 916/100/17, позивач – ТОВ “Буревісник – ЕМ”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 10.11.2016 № 69-р/к);

(Постанова ВС від 20.11.2018 у справі № 910/22523/17, позивач – ПП “Кривбасакадемінвест”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 05.10.2017 № 567-р);

(Постанова ВС від 24.04.2018 у справі № 924/380/17, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Хмельницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 24.03.2017 № 17-р/к);

(Постанова ВС від 13.03.2018 у справі № 924/381/17, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Хмельницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 24.03.2017 № 17-р/к);

(Постанова ВС від 12.06.2018 у справі № 922/5616/15, позивач – ТОВ “Беніш Джі Пі Ес Україна”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 25.03.2015 № 74-р/к);

(Постанова ВС від 13.02.2018 у справі № 914/456/17, позивач – ТОВ “Окко-Бізнес Контракт”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 07.02.2017 № 5-р/к);

(Постанова ВС від 27.02.2018 у справі № 910/17389/16, позивач – ТОВ “Колор С.І.М.”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 23.08.2016 № 385-р);

(Постанова ВС від 22.05.2018 у справі № 922/2573/17, позивач – ТОВ “Кодем”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.02.2017 № 18-р/к);

(Постанова ВС від 17.04.2018 у справі № 916/1734/17, позивач – ТОВ “Альянс”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.06.2017 № 12-р/к);

(Постанова ВС від 20.03.2018 у справі № 913/52/17, позивач – ПрАТ “НВАТ “ВНДІкомпресормаш”, відповідач – Луганське обласне ТВ, рішення Відділення від 24.11.2016 № 9-р/к);

(Постанова ВС від 18.12.2018 у справі № 922/5617/15, позивач – ТОВ “Беніш Джі Пі Ес Україна”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 25.03.2015 № 73-р/к);

(Постанова ВС від 30.05.2018 у справі № 916/500/17, позивач – ПП “Ремерцентр”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.12.2016 № 76-р/к);

(Постанова ВС від 05.06.2018 у справі № 910/15019/17, позивач – ТОВ “Хімфармінвест”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 22.06.2017 № 331-р);

(Постанова ВС від 26.06.2018 у справі № 910/14625/17, позивач – ТОВ “Укргаздіагностика”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 22.06.2017 № 331-р);

(Постанова ВС від 18.10.2018 у справі № 916/3214/17, позивач – ТОВ “Айскомпані”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 12.10.2017 № 20-р/к);

(Постанова ВС від 11.09.2018 у справі № 916/505/17, позивач – ТОВ “Реставратор-1946”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.12.2016 № 76-р/к);

(Постанова ВС від 11.12.2018 у справі № 910/933/18, позивач – ТОВ “Оптіма-Фарм, Лтд”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 14.11.2017 № 628-р);

(Постанова ВС від 15.01.2019 у справі № 912/3353/16, позивач – ДП “Чорноліське лісове господарство”, відповідач – Кіровоградське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.07.2016 № 10-р/к);

(Постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 916/1734/17, позивач – ТОВ “Альянс”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.06.2017 № 12-р/к);

(Постанова ВС від 19.03.2019 у справі № 910/1415/18, позивач – ПрАТ “Уніс-Центр”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 28.12.2017 № 747-р);

(Постанова ВС від 02.03.2019 у справі № 914/88/18, позивач – ТОВ “Афекс” Л.Т.Д, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 09.11.2017 № 45 р/к);

(Постанова ВС від 16.04.2019 у справі № 910/416/18, позивач – ТОВ “Іріда”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 02.11.2017 № 612-р);

(Постанова ВС від 16.04.2019 у справі № 916/1815/17, позивачі – ТОВ “Таланлегпром” і ТОВ “Торговий дім “Укрлегсировина”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.06.2017 № 13-р/к);

(Постанова ВС від 23.04.2019 у справі № 910/21046/17, позивач – ТОВ “Техморгідрострой Миколаїв”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 02.11.2017 № 612-р);

(Постанова ВС від 23.04.2019 у справі № 908/357/18, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 20.11.2017 № 39-рш);

(Постанова ВС від 30.05.2019 у справі № 922/2510/18, позивач – ТОВ “Спіка-Оил”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 02.08.2018 № 84-р/к);

(Постанова ВС від 04.06.2019 у справі № 910/2639/18, позивач – ТОВ “Будівельна компанія “Дорсервіс”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 28.12.2017 № 7-р/тк-тв);

(Постанова ВС від 11.06.2019 у справі № 922/1373/18, позивач – ПП “Охорона і захист”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.03.2018 № 26-р/к);

(Постанова ВС від 22.01.2019 у справі № 922/1269/18, позивач – ТОВ “Дніпровський завод спеціального обладнання та матеріалів”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.02.2018 № 13-р/к);

(Постанова ВС від 04.07.2019 у справі № 912/3354/16, позивач – ТДВ “Інтерресурси”, відповідач – Кіровоградське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.07.2016 № 10-р/к);

(Постанова ВС від 08.07.2019 у справі № 916/3948/15, позивач – ТОВ “Беніш Джі Пі Ес Україна”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 24.06.2014 № 169-р/к);

(Постанова ВС від 18.07.2019 у справі № 912/3360/16, позивач – Д1 “Олександрівське лісове господарство”, відповідач – Кіровоградське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.07.2016 № 10-р/к);

(Постанова ВС від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18, позивач – ТОВ “Толіман”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 02.08.2018 № 84-р/к);

(Постанова ВС від 05.08.2019 у справі № 903/14/18, позивачі – ТОВ “Госпітальний менеджмент” і ТОВ “Віріліс”, відповідач – Волинське обласне ТВ, рішення Відділення від 31.10.2017 № 22);

(Постанова ВС від 12.09.2019 у справі № 903/23/19, позивач – ТОВ “Вест Електра”, відповідач – Волинське обласне ТВ, рішення Відділення від 30.10.2018 № 16);

(Постанова ВС від 19.09.2019 у справі № 910/8343/18, позивач – ТОВ “Інтергума-2010”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 16.04.2018 № 1-р/тк);

(Постанова ВС від 26.09.2019 у справі № 910/14342/18, позивач – ТОВ “Укргаздоб”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 23.08.2018 № 414-р);

(Постанова ВС від 30.09.2019 у справі № 914/10/18, позивач – ТОВ “Науково-виробнича фірма “Ротормаш”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 09.11.2017 № 44 р/к);

(Постанова ВС від 10.10.2019 у справі № 916/492/19, позивач – Підприємство, засноване на власності об’єднання громадян “Строітєль”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.12.2018 № 24-р/к);

(Постанова ВС від 10.10.2019 у справі № 910/14537/18, позивач – ТОВ “Автодор”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.12.2018 № 24-р/к);

(Постанова ВС від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, позивач – ТОВ “Будівельна компанія “Дорлідер”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 28.12.2017 № 7-р/тк-тв);

(Постанова ВС від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, позивачі – ПП “Вікна-Центр” та 11 “Енергоекосервіс”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 19.07.2018 № 63-13-р/к);

(Постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 910/14337/18, позивач – ТОВ “Нафтогазенергопром”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 23.08.2018 № 414-р);

(Постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 910/3095/19, позивач – ТОВ “Експозиція”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 22.12.2018 № 32-р/тк);

(Постанова ВС від 09.07.2020 у справі № 910/13473/19, позивачі – ТОВ “Виробниче підприємство “Укркабель” і ТОВ “Маркеткабель”, відповідач – Північне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 08.08.2019 № 60/46-р/к);

(Постанова ВС від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18, позивач – компанія “Moston Properties Limited”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 30.08.2018 № 425-р);

(Постанова ВС від 15.12.2020 у справі № 910/2025/20, позивач – ТОВ “Імперія води Україна”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.12.2019 № 784-р);

(Постанова ВС від 23.01.2020 у справі № 922/1539/19, позивач – ТОВ “НВП “Українська енергетична компанія”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 12.03.2019 № 24-р/к);

(Постанова ВС від 11.02.2020 у справі № 922/2894/17, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 15.08.2017 № 105-р/к);

(Постанова ВС від 18.02.2020 у справі № 915/536/19, позивач – ТОВ “ЮГ – Спецсервис”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.03.2019 № 3-ріш);

(Постанова ВС від 15.12.2020 у справі № 918/390/20, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Рівненське обласне ТВ, рішення Відділення від 03.03.2020 № 67/2-р/к);

(Постанова ВС від 27.04.2020 у справі № 922/895/19, позивач – ТОВ “Укргазавтоматика”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 12.03.2019 № 24-р/к);

(Постанова ВС від 03.11.2020 у справі № 922/3545/19, позивач – ТОВ “Укргазавтоматика”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 15.08.2019 № 99-р/к);

(Постанова ВС від 28.05.2020 у справі № 910/1490/19, позивач – ТОВ “Укрпостач-Нафтотрейд”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 25.10.2018 № 592-р);

(Постанова ВС від 03.03.2020 у справі № 907/284/19, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Закарпатське обласне ТВ, рішення Відділення від 07.03.2018 № 57/2-р/к);

(Постанова ВС від 14.05.2020 у справі № 922/1373/18, позивач – ПП “Охорона і захист”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.03.2018 № 26-р/к);

(Постанова ВС від 21.01.2021 у справі № 917/1983/19, позивач – ПП “Гаранттранссервіс”, відповідач – Полтавське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.09.2019 № 66/14-р/к);

(Постанова ВС від 26.01.2021 у справі № 910/2576/20, позивач – ПП “Центр-Монтаж-Енерго”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.12.2019 № 784-р);

(Постанова ВС від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, позивач – ТОВ “Енергорезерв”, відповідач – Південне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 12.11.2019 № 65/33-р/к);

(Постанова ВС від 08.07.2021 у справі № 914/938/20, позивач – ТОВ “Укрінтросервіс”, відповідач – Західне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 23.12.2019 № 63/112-р/к);

(Постанова ВС від 15.07.2021 у справі № 922/2940/20, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Східне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 30.06.2020 № 3/01-112-19).

2. Вчинення суб’єктами господарювання антиконкурентних узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції незалежно від того, чи займають відповідні суб’єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

(Постанова ВС від 18.07.2019 у справі № 912/3360/16, позивач – ДП “Олександрівське лісове господарство”, відповідач – Кіровоградське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.07.2016 № 10-р/к).

3. Виходячи зі змісту поняття конкуренції, визначеного статтею 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, підвищення цін суб’єктом господарювання лише з посиланням на ціни конкурентів свідчить про свідоме обмеження конкурентного змагання між суб’єктами господарювання з метою отримання додаткового прибутку, тобто про обмеження конкуренції.

(Постанова ВС від 14.08.2018 у справі № 922/4007/17, позивач – ПАТ “Укргазвидобування”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 26.10.2017 № 148-р/к).

4. Для кваліфікації дій суб’єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених дій в органів Комітету відсутня необхідність встановлення (доведення) таких елементів складу правопорушення, як “об’єктивна сторона порушення”, “суб’єктивна сторона порушення”, “причинний зв’язок”, оскільки законодавство про захист економічної конкуренції не оперує вказаними поняттями.

(Постанова ВС від 19.02.2019 у справі № 916/499/18, позивач – ТОВ “Нептун”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення ТВ від 21.12.2017 № 28-р/к).

5. Законодавство про захист економічної конкуренції не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення законодавства в залежність від наявності в суб’єкта господарювання вини в будь-якій формі.

(Постанова ВС від 19.02.2019 у справі № 916/499/18, позивач – ТОВ “Нептун”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 21.12.2017 № 28-р/к).

6. Негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів/аукціонів (через узгодження поведінки конкурсантами).

(Постанова ВС від 27.03.2018 у справі № 922/5614/15, позивач – ТОВ “Беніш Джі Пі ЕС Україна”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 25.03.2015 № 76-р/к);

(Постанова ВС від 25.05.2018 у справі № 916/1581/17, позивач – ТОВ “Крафт”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.06.2017 № 14-р/к);

(Постанова ВС від 11.09.2018 у справі № 916/505/17, позивач – ТОВ “Реставратор – 1946”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.12.2016 № 76-р/к);

(Постанова ВС від 19.02.2019 у справі № 916/499/18, позивач – МП у формі ТОВ “Нептун”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 21.12.2017 № 28-р/к);

(Постанова ВС від 30.09.2019 у справі № 914/10/18, позивач – ТОВ “НВФ “Ротормаш”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 09.11.2017 № 44 р/к);

(Постанова ВС від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, позивачі – ПП “Вікна – Центр” та ПП “Енергоекосервіс”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 19.07.2018 № 63-13-р/к);

(Постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 910/14337/18, позивач ТОВ “Нафтогазенергопром”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 23.08.2018 № 414-р);

(Постанова ВС від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, позивач – ПП “Полтавабудцентр”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 19.06.2019 № 37-р/тк);

7. Змагання під час проведення торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов’язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; встановлені органом Комітету обставини виключають таку змагальність, що свідчить про узгоджену поведінку суб’єкта господарювання, яка й призвела до спотворення результатів торгів.

(Постанова ВС від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, позивачі – ТОВ “Госпітальний менеджмент” і ТОВ “Віріліс”, відповідач – Волинське обласне ТВ, рішення Відділення від 31.10.2017 № 22);

(Постанова ВС від 30.09.2019 у справі № 914/10/18, позивач – ТОВ “НВФ “Ротормаш”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 09.11.2017 № 44-р/к);

(Постанова ВС від 10.10.2019 у справі № 924/350/18, позивач – ПрАТ “Об’єднання “Прогрес”, відповідач – Хмельницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 20.04.2018 № 16-р/к);

(Постанова ВС від 18.02.2020 у справі № 915/536/19, позивач – ТОВ “ЮГ-Спецсервис”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.03.2019 № 3-ріш);

8. Змагальність виключається шляхом встановлення таких обставин: одночасна пов’язаність трудовими відносинами декількох працівників; використання відповідачами спільного доменного імені; спільне використання однієї електронної поштової скриньки; спільні господарські відносини; пропонування однакового товару; завищення цінових пропозицій; подання однакових документів у складі своїх пропозицій; отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку; обмін інформацією.

(Постанова ВС від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19, позивач – ТОВ “Воленс Трейд”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 25.10.2018 № 592-р).

9. Недосягнення суб’єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 04.06.2019 у справі № 910/2639/18, позивач – ТОВ “Будівельна компанія “Дорсервіс”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 28.12.2017 № 7-р/тк-тв);

(Постанова ВС від 21.01.2021 у справі № 917/1983/19, позивач – ПП “Гаранттранссервіс”, відповідач – Полтавське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.09.2019 № 66/14-р/к).

10. Для визнання вчинення суб’єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб’єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі, оскільки наслідки у вигляді спотворення результатів процедури закупівлі не сталися не у зв’язку з тим, що суб’єкти господарювання відмовилися від своїх дій щодо координації своєї поведінки в процесі проведення процедури закупівлі, не у зв’язку з добровільним припиненням ними таких дій, а з інших причин (через відміну торгів замовником).

(Постанова ВС від 07.08.2018 у справі № 903/14/18, позивачі – ТОВ “Госпітальний менеджмент”, ТОВ “Віріліс”, відповідач – Волинське обласне ТВ, рішення Відділення від 31.10.2017 № 22);

(Постанова ВС від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, позивачі – ПП “Вікна-Центр” та ПП “Енергоекосервіс”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 19.07.2018 № 63-13-р/к);

11. Зміст пункту 8.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” не застосовується при кваліфікації порушення, вчиненого згідно з пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 20.03.2018 у справі № 907/233/16, позивач – ТОВ “Медоператор”, відповідач – Закарпатське обласне ТВ, рішення Відділення від 11.02.2016 № 2к-р/к);

(Постанова ВС від 20.11.2018 у справі № 918/196/18, позивач – ТОВ ФПК “Гросс”, відповідач – Рівненське обласне ТВ, рішення Відділення від 14.02.2018 № 3-р/к);

(Постанова ВС від 12.03.2019 у справі № 914/843/18, позивач – ВАТ “Меридіан” ім. С. П. Корольова, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 19.04.2018 № 4-р/к);

(Постанова ВС від 12.03.2019 у справі № 922/1531/18, позивач – ТОВ “Трубремонт”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 12.04.2018 № 34-р/к);

(Постанова ВС від 08.05.2019 у справі № 910/9971/17, позивач – ТОВ “Нафтопереробний комплекс – Галичина”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 23.03.2017 № 126-р);

(Постанова ВС від 19.03.2019 у справі № 915/1581/17, позивач – ТОВ “Крафт”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.06.2017 № 14-р/к).

12. Згідно зі статтею 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” суб’єкт господарювання – це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Характерною для підприємства з точки зору застосування законодавства про захист економічної конкуренції є не його юридична правосуб’єктність, а автономність дій на ринку. Дії суб’єктів, які входять до однієї групи, полягають у розподілі завдань між ними для досягнення однієї кінцевої мети, спрямованої на задоволення потреб такої групи, відповідно, дії всіх учасників групи розглядаються як дії одного суб’єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на відповідному ринку.

(Постанова ВС від 29.08.2019 у справі № 910/12465/18, позивач – ПП “Окко-Бізнес Контракт”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 21.06.2018 № 315-р).

13. Для кваліфікації дій суб’єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. При цьому мотиви, з яких учасники торгів узгоджують власну конкурентну поведінку, не впливають на кваліфікацію правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18, позивач – ТОВ “Толіман”, відповідач – Відділення, рішення Відділення від 02.08.2018 № 84-р/к).

14. Порушення антиконкурентного законодавства шляхом вчинення дій щодо спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів полягає в обміні інформацією та координації поведінки учасників процедури закупівель та не потребує доведення обставин щодо недопущення, обмеження, усунення конкуренції на ринку.

15. Закон України “Про захист економічної конкуренції” не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від “спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції”, оскільки така “домовленість” навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. Питання наявності узгоджених антиконкурентних дій вирішується господарським судом виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з’ясованих і досліджених у цій справі, в їх взаємозв’язку.

(Постанова ВС від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, позивачі – фізичні особи – підприємці, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.09.2018 № 09-р/к).

16. Факт невідхилення замовником пропозицій учасників торгів на підставі статті 17 Закону України “Про здійснення державних закупівель” (чинного на час проведення конкурсних торгів) не впливає на розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 20.03.2018 у справі № 908/3337/15, позивач – ПАТ “Запорізький кабельний завод”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 31.03.2015 № 9-рш).

17. Не можуть братися до уваги доводи суб’єктів господарювання про одночасне укладення із суб’єктом підприємницької діяльності договорів про надання консультаційної та правової допомоги у сфері закупівель, у разі відсутності документів, що підтверджують відповідні договірні відносини.

(Постанова ВС від 07.08.2018 у справі № 924/978/17, позивач – ТОВ “Тесла Зет”, відповідач – Хмельницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 28.08.2017 № 46-р/к).

18. Не можуть братися до уваги аргументи суб’єктів господарювання про укладення із суб’єктом підприємницької діяльності договорів про надання консультаційної та правової допомоги у сфері закупівель, у разі відсутності документів, що підтверджують оплату за цим договором (виписки з банківських рахунків, платіжні доручення тощо), та встановлення, що відповідний суб’єкт не був у прямому розумінні третьою стороною, що залучалася до підготовки пропозицій на торги, а був штатним працівником одного з учасників.

(Постанова ВС від 28.02.2018 у справі № 910/28569/15, позивач – ТОВ “Гарант Ойл Групп”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 30.07.2015 № 118/02-р/к).

19. Зовнішні ознаки та збіги в оформленні документів не можуть самі собою свідчити про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією під час підготовки конкурсної пропозиції.

(Постанова ВС від 24.04.2018 у справі № 917/1357/17, позивач – ПП “Будгарант-7”, відповідач – Полтавське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.06.2017 № 02/54-рш).

20. Подання учасниками пропозицій конкурсних торгів в останній день строку може бути наслідком збігу, встановленого обмеження в часовому періоді для надання пропозицій, а також бути пов’язаним з особливостями режиму роботи зазначених юридичних осіб.

Наявність одного місця розташування баз та різних транспортних та заготівельно-складських витрат у суб’єктів господарювання не є підтвердженням узгодженості дій.

Перебування суб’єктів господарювання у фінансових та господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між ними.

21. Послідовність видання документів державними та іншими органами могла бути зумовлена вимогами документообігу в суб’єктів господарювання і в цих органах, а не виключно узгодженістю, тим більше антиконкурентною, дій суб’єктів господарювання. У зв’язку із цим орган Комітету має спростувати наявність інших, крім узгоджених антиконкурентних дій, факторів (умов), які впливали б на поведінку суб’єктів господарювання у формуванні ними своїх конкурсних пропозицій.

(Постанова ВС від 24.04.2018 у справі № 914/1195/17, позивач – ТОВ “Компанія ВІП-ОЙЛ”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 11.04.2017 № 13-р/к).

22. Дії замовника щодо розгляду поданих суб’єктами господарювання пропозицій та відсутність його відмови або відхилення цих пропозицій не є достатньою підставою для визнання непов’язаності учасників торгів.

23. Сама собою державна реєстрація шлюбу лише встановлює цивільні права та обов’язки осіб та їх юридичний статус як подружжя, але відсутність такої реєстрації не визначає неможливості спільно або узгоджено впливати на господарську діяльність суб’єктів господарювання.

(Постанова ВС від 01.08.2019 у справі № 910/8425/18, позивач – ТОВ “Інтершина УА”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 16.04.2018 № 1-р/тк).

24. Структура норми абзаців четвертого та дванадцятого статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” не свідчить про виключність переліку наведених в ній осіб, які вважаються пов’язаними.

25. Вчинення суб’єктами господарювання узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, є окремим складом порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і спосіб його доведення не передбачає здійснення дослідження ринку певного товару та його учасників; такі категорії, як “цінова складова пропозиції”, “предмет економічного походження”, не є предметом доказування у справах про антиконкурентні узгоджені дії на торгах.

26. Технічний працівник не може мати жодного відношення до процедур закупівель та не може впливати на господарську діяльність інших учасників торгів.

(Постанова ВС від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19, позивач – ТОВ “Імпел Гріффін Груп”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 04.04.2019 № 200-р).

27. Прийняття замовниками конкурсної пропозиції суб’єкта господарювання, допущення її до процедури закупівлі та проведення такої процедури не виключають і не заперечують можливості виявлення в подальшому органом Комітету допущених у відповідній процедурі порушень конкурентного законодавства та застосування пов’язаних із цим заходів відповідальності.

(Постанова ВС від 28.01.2019 у справі № 915/1860/18, позивач – ПП “Агро-КА”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 23.10.2018 № 17-ріш).

28. Відповідність дій суб’єктів господарювання цивільному, господарському законодавству (наявність між суб’єктами господарювання відносин правомірного корпоративного контролю) не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства.

Реалізуючи права у сфері господарської діяльності, суб’єктам господарювання необхідно зважати на прямі законодавчі заборони у відповідних сферах господарських правовідносин. Участь у торгах трьох окремо визначених юридичних осіб, діяльність яких фактично координує одна особа, усуває конкуренцію та змагальність між такими особами під час участі в процедурах закупівель.

(Постанова ВС від 24.06.2021 у справі № 904/5655/20, позивач – ТОВ “Автобус Дніпро”, відповідач – Південно-східне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 17.08.2020 № 54/22-19).

29. У рішенні органу Комітету необхідно встановлювати наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо, із зазначенням щодо кожного з них встановлених Комітетом обставин справи з посиланням на відповідні докази та факти, а також положення законодавства, якими Комітет керувався, приймаючи рішення.

Помилковим є ототожнення сукупної оцінки судами доказів у справі і встановлення обставин справи із сукупним установленням Комітетом фактів незалежно від торгів, участь у яких (торгах) стала предметом розгляду в антимонопольній справі.

(Постанова ВС від 30.09.2021 у справі № 910/13451/20, позивач – ПрАТ “Укренергомонтаж”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 27.07.2020 № 5-р/тк);

(Постанова ВС від 28.10.2021 у справі № 910/20229/20, позивач – ТОВ “Інтерпайп Україна”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 29.10.2020 № 677-р).

30. Для кваліфікації дій (бездіяльності) суб’єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов’язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, у тому числі укладення відповідної угоди (угод).

(Постанова ВС від 29.08.2019 у справі № 910/12465/18, позивач – ПП “Окко-Бізнес Контракт”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 21.06.2018 № 315-р);

(Постанова ВС від 25.06.2020 у справі № 910/11579/18, позивачі – ТОВ “Газ постачання”, ТОВ “Монтажналадка”, ПП “Компанія “Надежда”, ТОВ “Євростандарт-Автогаз”, ТОВ “Л.В.”, ТОВ “Надежда Ритейл”, ТОВ “Надежда-Закарпаття”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 21.06.2018 № 315-р).

31. Для кваліфікації дій (бездіяльності) суб’єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов’язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, у тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Комітету ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб’єктів господарювання; спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення зазначених дій.

(Постанова ВС від 18.12.2018 у справі № 914/232/18, позивач – ТОВ “Авто-Лайн”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 07.12.2017 № 62-р/к).

32. Висновок органу Комітету щодо відсутності в суб’єкта господарювання об’єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об’єктивно (незалежно від суб’єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

(Постанова ВС від 18.12.2018 у справі № 914/232/18, позивач – ТОВ “Авто-Лайн”, відповідач – Відділення, рішення Львівського обласного ТВ від 07.12.2017 № 62р/к);

33. Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб’єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому збігу дій суб’єктів господарювання, зумовленому специфікою відповідного товарного ринку.

(Постанова ВС від 18.12.2018 у справі № 914/232/18, позивач – ТОВ “Авто-Лайн”, відповідач – Відділення, рішення Львівського обласного ТВ від 07.12.2017 № 62-р/к).

(Постанова ВС від 07.12.2021 у справі № 910/10412/19, позивач – ТОВ “Окко-Рітейл”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 14.05.2019 № 329-р).

34. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку, які відрізняються одне від одного суб’єктним складом, територіальними межами та обставинами, які встановлені органом Комітету при доведенні вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є окремими, самостійними порушеннями.

(Постанова ВС від 30.08.2018 у справі № 922/4155/17, позивач – ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 26.10.2017 № 148-р/к).

35. Кореляційний аналіз є математичним інструментом доведення органами Комітету схожості дій і проводиться з метою економічного аналізу ринку та, відповідно, не суперечить положенням частини третьої статті 6 та статті 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 12.08.2021 у справі № 910/11579/18, позивачі – ТОВ “Газ постачання”, ТОВ “Монтажналадка”, ПП “Компанія “Надежда”, ТОВ “Євростандарт-Автогаз”, ТОВ “Л.В.”, ТОВ “Надежда Ритейл”, ТОВ “Надежда – Закарпаття”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 21.06.2018 № 315-р).

36. При плануванні ціни підприємства повинні досягти такого її рівня, який би забезпечив максимальний прибуток при оптимальному обсягу випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під впливом попиту та пропозиції.

37. Застосування суб’єктом господарювання затвердженого ним Положення про порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, в якому міститься прив’язка до зміни цін конкурентами, з урахуванням того, що згадане Положення не належить до нормативних документів загальної дії, не є об’єктивною причиною для підвищення відповідним суб’єктом господарювання цін на вказаний товар.

38. Недослідження органом Комітету обставин, пов’язаних із формуванням розрахунку цінової складової пропозицій, зробленого кожним з учасників на предмет їх економічного походження, а також питань статутної діяльності учасників стосовно потенційної можливості реального виконання кожним із них поданих ними пропозицій стало однією з підстав для визнання недійсним рішення органу Комітету.

39. Для кваліфікації дій суб’єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід із ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців необхідним є встановлення та доведення факту такого усунення з ринку або обмеження доступу на ринок. Саме собою припущення щодо такого обмеження / усунення з ринку суб’єкта господарювання не може бути достатнім для кваліфікації дій суб’єктів господарювання за пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 23.06.2021 у справі № 910/17931/19, позивач – ПАТ “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т. – Прилуки”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.10.2019 № 697-р);

(Постанова ВС від 15.04.2021 у справі № 910/17929/19, позивач – ТОВ “Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.10.2019 № 697-р);

(Постанова ВС від 10.08.2021 у справі № 910/17723/19, позивачі – ПАТ “Філіп Морріс Україна”, ТОВ “Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб’юшн”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.10.2019 № 697-р);

(Постанова ВС від 10.08.2021 у справі № 910/17623/19, позивачі – ПАТ “Джей Ті Інтернешнл Україна”, ПАТ “Джей Ті Інтернешнл Компані Україна”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.10.2019 № 697-р).

III. АНТИКОНКУРЕНТНІ ДІЇ ОРГАНІВ ВЛАДИ

1. Для кваліфікацій дій органу місцевого самоврядування за статтею 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” органам Комітету необхідно встановити наявність принаймні двох умов: по-перше, порушення відбулося в конкурентному середовищі, і, по-друге, мало або могло мати негативні наслідки у вигляді недопущення, усунення, обмеження чи спотворення саме конкуренції, а не взагалі порушення прав чи інтересів суб’єктів господарювання.

(Постанова ВС від 04.04.2018 у справі № 904/7548/16, позивач – виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, відповідач – Дніпропетровське обласне ТВ, рішення Відділення від 24.06.2016 № 17/01-14/05-16).

2. Норма статті 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визнає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції вказані в ній дії (бездіяльність) не лише в разі призведення ними до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, а й у разі можливості такого призведення. Сама собою наявність відповідної можливості є достатньою підставою для кваліфікації дій (бездіяльності) відповідного органу за статтею 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 07.08.2018 у справі № 922/3715/17, позивач – Харківська міська рада, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.08.2017 № 112-р/к);

(Постанова ВС від 17.08.2021 у справі № 904/4062/20, позивач – Дніпровська міська рада, відповідач – Південно-східне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 23.06.2020 № 54/17-р/к).

(Постанова ВС від 18.11.2021 у справі № 910/19109/19, позивач – Київська міська рада, відповідач – Північне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 11.11.2019 № 60/78-р/к).

3. Встановлення органом місцевого самоврядування адміністративного бар’єра доступу на ринок для всіх суб’єктів господарювання не має негативного впливу саме на економічну конкуренцію, оскільки стосується всіх без винятку суб’єктів підприємницької діяльності.

4. Покладання органом Комітету на колегіальний орган обов’язку прийняти конкретне позитивне рішення, яке мало б ухвалюватися за результатами поіменного голосування більшістю депутатів шляхом їх прямого волевиявлення, є безпідставним та таким, що не узгоджується із чинним законодавством.

Неприйняття органом місцевого самоврядування рішень щодо питань, які не є обов’язковими для останнього в силу закону, а лише відносить вирішення таких питань до його виключної компетенції, не може вважатися протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

(Постанова ВС від 26.03.2019 у справі № 924/154/18, позивач – Славутська міська рада, відповідач – Хмельницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 09.02.2018 № 4-р/к);

Постанова ВС від 09.04.2020 у справі № 916/114/19, позивач – Крижанівська сільська рада, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 21.11.2018 № 17-р/к).

5. Вчиняючи певні дії (ухвалюючи відповідні рішення), органи державної влади й органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень (дискреційних повноважень) повинні враховувати положення статті 25 Господарського кодексу України та сприяти розвитку конкуренції, не допускаючи порушення антимонопольного законодавства.

(Постанова ВС від 21.05.2020 у справі № 910/8856/19, позивач – виконавчий комітет Одеської міської ради, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 25.04.2019 № 287-р);

(Постанова ВС від 25.02.2020 у справі № 910/230/19, позивач – ДФС України, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 01.11.2018 № 602-р);

6. Визначення порядку (послідовності) вчинення органами місцевого самоврядування відповідних дій є питанням внутрішньої діяльності міської ради та виконавчого комітету як її органу, а не судових органів і не органу Антимонопольного комітету України.

(Постанова ВС від 27.07.2021 у справі № 916/2127/20, позивач – виконавчий комітет Южненської міської ради, відповідач – Південне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 19.05.2020 № 65/6-р/к).

7. Встановлення органом місцевого самоврядування в індивідуальному порядку ставок орендної плати для нежитлових приміщень без проведення конкурсної процедури; встановлення ставки орендної плати для нежитлових приміщень, розмір яких не відповідає чинними нормативно-правовим документам; встановлення вищої орендної плати для нежитлових приміщень однакового цільового призначення для приватних підприємств порівняно з розмірами ставок орендної плати для комунальних підприємств є антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування.

(Постанова ВС від 31.10.2019 у справі № 906/134/19, позивач – виконавчий комітет Житомирської міської ради, відповідач – Житомирське обласне ТВ, рішення Відділення від 07.12.2018 № 56/19-р/к).

8. Встановлення органом місцевого самоврядування різних ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залежно від місця основної податкової реєстрації (юридичної адреси) власника, є антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування.

(Постанова ВС від 26.05.2020 у справі № 920/768/19, позивач – Сумська міська рада, відповідач – Сумське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.05.2019 № 9);

9. Встановлення рішенням органу місцевого самоврядування різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового призначення є антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб’єктам господарювання надаються переваги, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів.

(Постанова ВС від 09.04.2019 у справі № 908/1049/18, позивач – Токмацька міська рада, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 30.03.2018 № 8-рш);

10. Виключні повноваження органів місцевого самоврядування щодо визначення методики розрахунку орендної плати для об’єктів, що перебувають у комунальній власності, так само як і право власності щодо відповідних об’єктів, повинні реалізовуватися з дотриманням вимог антимонопольно-конкуренційного законодавства.

(Постанова ВС від 04.02.2020 у справі № 910/4315/19, позивач – Київська міська рада, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.01.2019 № 60/2-р/к).

11. Визначення виконавців земельних торгів без проведення конкурсу відповідно до чинного законодавства є антиконкурентними діями органу влади, що призвели до обмеження конкуренції на ринку надавачів таких послуг.

(Постанова ВС від 03.12.2019 у справі № 910/890/19, позивач – Держгеокадастр, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 28.12.2018 № 38-р/тк).

12. Встановлене органом Комітету зобов’язання припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом забезпечення визначення виконавців земельних торгів на конкурсних засадах не є вказівкою стосовно певного способу усунення наявного порушення, а є загальною вимогою проведення земельних торгів саме на конкурсних засадах.

13. Бездіяльність виконавчого комітету відповідної ради у вигляді непроведення конкурсу з визначення виконавця послуг із вивезення побутових відходів є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які призводять до недопущення конкуренції на ринку надання послуг у сфері поводження з побутовими відходами.

14. Організатор конкурсу, здійснюючи формування об’єктів конкурсу на власний розсуд, враховуючи, що чинним законодавством не визначено критеріїв та принципів, за якими мають формуватися об’єкти конкурсу, діяв у межах повноважень, не порушуючи приписів законодавства про захист економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 14.05.2020 у справі № 915/795/19, позивач – Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, ТОВ “Місто для людей Миколаїв”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 06.02.2019 № 1-рш).

15. Зазначення в оголошеннях про намір передати в оренду об’єкти державного майна інформації щодо максимально можливого строку оренди та мети використання об’єкта оренди відповідає вимогам законодавства про оренду державного та комунального майна та не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 10.10.2019 у справі № 922/3259/18, позивач – Регіональне відділення ФДМУ, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 25.10.2018 № 119-р/к).

16. Відсутність конкурентних умов відбору суб’єктів господарювання, які надають охоронні послуги, може призвести до негативних наслідків для конкуренції та є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Чинним законодавством не встановлено обмежень надання охоронних послуг залежно від того чи належить об’єкт охорони до комунальної, чи приватної власності.

Надавачі охоронних послуг мають рівні права та змагаються між собою за споживачів, пропонуючи їм більш привабливі умови надання таких послуг.

Надання охоронних послуг, у тому числі щодо майна комунальної власності, не включено до переліку винятків, на які не поширюється дія Закону України “Про публічні закупівлі”.

17. Бездіяльність Митниці, яка полягає в незабезпеченні рівних умов здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання, які діють на одному ринку послуг, призвела до спотворення конкуренції на ринку.

(Постанова ВС від 15.08.2019 у справі № 922/3322/18, позивач – Харківська митниця ДФС України, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 25.09.2018 № 109-р/к).

18. Кваліфікація дій суб’єкта як таких, що заборонені згідно зі статтею 17 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, має включати також кваліфікацію конкретного порушення законодавства про захист економічної конкуренції, умови для вчинення якого були створені діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема вибір конкретної правової норми й застосування її до певної події із з’ясуванням всіх обставин такого порушення та їх доведенням.

(Постанова ВС від 09.04.2020 у справі № 916/114/19, позивач – Крижанівська сільська рада, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 21.11.2018 № 17-р/к);

(Постанова ВС від 01.10.2020 у справі № 910/18554/19, позивач – Фонд державного майна України, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 12.11.2019 № 741-р).

IV. НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ

1. Для кваліфікації дій суб’єктів господарювання як, зокрема, недобросовісна конкуренція не є обов’язковим з’ясування настання наслідків у формі недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, або можливості настання зазначених наслідків у зв’язку з відповідними діями таких суб’єктів господарювання.

(Постанова ВС від 06.11.2018 у справі № 910/18025/17, позивач – ТОВ “Мережа сімейних аптек”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 15.08.2017 № 33);

(Постанова ВС від 10.04.2018 у справі № 910/19087/16, позивач – ТОВ “Ергопак”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 20.09.2016 № 44);

(Постанова ВС від 23.05.2018 у справі № 902/474/167, позивач – ТОВ “Терра Фуд”, відповідач – Вінницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 31.03.2016 № 25-рш);

(Постанова ВС від 09.11.2018 у справі № 910/18025/17, позивач – ТОВ “Мережа сімейних аптек”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 15.08.2017 № 33);

(Постанова ВС від 20.11.2018 у справі № 915/1253/17, позивач – ПрАТ “Миколаївмолпром”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 19.09.2017 № 22-ріш);

(Постанова ВС від 02.06.2020 у справі № 915/1889/19, позивач – ТОВ “Ново-Водолажський масло-жировий комбінат”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 20.11.2019 № 82-р/тк);

(Постанова ВС від 18.02.2021 у справі № 910/450/20, позивач – ТОВ “Ново-Водолажський масло-жировий комбінат”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 20.11.2019 № 82-р/тк).

2. Розглядаючи позов про визнання недійсним рішення органів Комітету, господарський суд має не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку суб’єкта господарювання, а зобов’язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення органів Комітету недійсним.

(Постанова ВС від 26.09.2019 у справі № 907/384/18, позивач – ПП Фірма “Глобус”, відповідач – Закарпатське обласне ТВ, рішення Відділення від 18.04.2018 № 1-р/к).

3. З огляду на приписи Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” чесним звичаям у господарській діяльності суперечать та можуть бути визнані актом недобросовісної конкуренції будь-які дії, здатні викликати змішування стосовно підприємства, товарів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.

При цьому поняття “пріоритет”, яке в Законі України “Про захист від недобросовісної конкуренції” використовується в розумінні переважного права на користування результатами правомірної, добросовісної та чесної підприємницької діяльності, з огляду на відмінності у сферах регулювання за своїм правовим змістом не є тотожним поняттю “пріоритет” за Законами України “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, які визначають пріоритет як першість заявки про реєстрацію відповідних прав.

(Постанова ВС від 02.07.2019 у справі № 910/1047/18, позивач – ПАТ “Київхліб”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 23.11.2017 № 663-р);

(Постанова ВС від 26.09.2019 у справі № 910/17070/18, позивач – ТОВ “ІВК ВІТРОТЕКТ-БІОРЕАГЕНТ ЛТД”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 17.10.2018 № 60/26-р/к);

(Постанова ВС від 10.05.2021 у справі № 910/15222/18, позивач – НВП “Нива”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 11.10.2018 № 545-р).

4. Органи Комітету здійснюють контроль не за дотриманням стандартів чи технічних умов, а за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в частині виявлення та припинення повідомлення споживачам неточних відомостей, що вводять їх в оману, з метою недопущення досягнення неправомірних переваг у конкуренції між суб’єктами господарювання.

(Постанова ВС від 17.04.2018 у справі № 904/6505/17, позивач – ТОВ “Вітапак”, відповідач – Дніпропетровське обласне ТВ, рішення Відділення від 30.03.2017 № 9/01-14/05-17).

5. Органи Комітету самостійно визначають джерела та засоби, які є необхідними для повного й об’єктивного з’ясування обставин справи та які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Розроблені суб’єктом господарювання власні технічні умови продукції повинні відповідати вимогам закону, у тому числі законодавству про захист від недобросовісної конкуренції, а не використовуватися як підстава для його порушення.

(Постанова ВС від 13.10.2020 у справі № 908/3340/19, позивач – ТОВ ВКФ “ГЮСС”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 25.09.2019 № 21-рш);

6. Результати опитування думки споживачів у сукупності з іншими доказами можуть прийматися на підтвердження наявності в діях особи порушень, передбачених Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

(Постанова ВС від 01.11.2018 у справі № 902/1102/17, позивач – ТОВ “Терра Фуд”, відповідач – Вінницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 28.09.2017 № 32-рш);

(Постанова ВС від 26.02.2019 у справі № 902/108/18, позивач – ТОВ “Телерадіокомпанія “Еверест”, відповідач – Вінницьке обласне ТВ, рішення Відділення від 26.12.2017 № 38-рш);

(Постанова ВС від 08.05.2019 у справі № 907/364/18, позивач – ПП “Глобус”, відповідач – Закарпатське обласне ТВ, рішення Відділення від 18.04.2018 № 2-р/к);

(Постанова ВС від 17.03.2020 у справі № 922/1967/18, позивач – ТОВ “Аптека № 28”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 10.05.2018 № 52-р/к);

(Постанова ВС від 17.09.2020 у справі № 910/1254/19, позивач – ПрАТ “Київський маргариновий завод”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 20.11.2018 № 642-р);

7. Для кваліфікації дій суб’єкта господарювання за статтею 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” органам Комітету необхідно дослідити та з’ясувати:

– вчинення суб’єктом господарювання дій, що можуть призвести до змішування діяльності одного суб’єкта господарювання з діяльністю іншого;

– кому належить першість у використанні спірного позначення в господарській діяльності (безвідносно до того, чи було зареєстроване таке позначення як знак для товарів і послуг);

– яким саме чином дії суб’єкта господарювання суперечать торговим та іншим чесним звичаям (яким) у господарській діяльності;

– використання суб’єктами господарювання спірного позначення та спосіб (способи) такого використання.

(Постанова ВС від 18.06.2019 у справі № 922/1966/18, позивач – ТОВ “Центральна районна аптека № 16”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 10.05.2018 № 53-р/к);

(Постанова ВС від 10.03.2021 у справі № 910/15222/18, позивач – НВП “Нива” у вигляді ТОВ, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 11.10.2018 № 545-р);

(Постанова ВС від 18.03.2021 у справі № 910/2075/20, позивач – ТОВ “Ласунка”, відповідач – Рівненське обласне ТВ, Комітет).

8. З огляду на приписи статті 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” обов’язком Антимонопольного комітету України є встановлення наявності чи відсутності схожості між оформленням упаковок, а не розбіжності між ними.

Питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є, в силу Закону України “Про захист економічної конкуренції”, виключною компетенцією Комітету, а тому виходить за межі повноважень судів.

Заяви до Комітету можуть подавати не лише безпосередні виробники товару, але й інші особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо й негативно вплинути на їхні права.

(Постанова ВС від 06.08.2019 у справі № 910/10604/18, позивач – ТОВ “Київський БКК”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 21.06.2018 № 316-р).

9. Кваліфікація органом Комітету порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції за статтею 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” залежить від необхідності дослідження органом Комітету схожості пакування товарів (продукції) в цілому (а не окремих її елементів).

Власник патенту повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту. Використання промислового зразка за патентом для позначення певних товарів виходить за межі правового захисту, що надається власникові патенту згідно із Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”.

Під час опитування думки споживачів щодо вирішення питань недобросовісної конкуренції орієнтуватися потрібно на звичайного пересічного споживача, а не на обізнаних та проінформованих споживачів.

(Постанова ВС від 10.03.2021 у справі № 910/15222/18, позивач – НВП “Нива” у вигляді ТОВ, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 11.10.2018 № 545-р).

10. Зобов’язання органів Комітету припинити порушення, передбачене частиною першою статті 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, шляхом припинення поширення у господарській діяльності оформлення упаковок (обгорток), яке схоже на оформлення упаковок (обгорток), використовувати яке раніше почав інший суб’єкт господарювання, не є забороною на виключне право на використання промислових зразків.

Реалізація положень статті 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” не пов’язана з наявністю чи відсутністю в особи, яка вважає свої права порушеними, охоронного документа, оскільки останній забезпечує захист від недобросовісної конкуренції виходячи з першості у використанні позначення, що сприяє індивідуалізації суб’єкта господарювання.

(Постанова ВС від 24.09.2019 у справі № 926/1307/18, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Чернівецьке обласне ТВ, рішення Відділення від 16.05.2018 № 02-27/15);

11. Поширення суб’єктом господарювання неправдивої інформації про свого конкурента та його діяльність є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 8 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, у вигляді дискредитації суб’єкта господарювання.

Реалізація конституційного права на звернення в порядку статті 40 Конституції України не має порушувати законодавство про захист від недобросовісної конкуренції.

(Постанова ВС від 13.10.2020 у справі № 908/3340/19, позивач – ТОВ ВКФ “ГЮСС”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 25.09.2019 № 21-рш).

12. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначають самостійно власник або керівник підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Визначення “комерційна таємниця” включає в себе тільки відомості та інформацію, які в цілому чи в певній формі та сукупності їх складових не є відомими та легкодоступними для певних категорій осіб.

(Постанова ВС від 23.11.2020 у справі № 910/1759/19, позивач – ТОВ “Ергон-електрік”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 25.09.2019 № 30-р/тк).

13. Висловлювання посадовою особою суб’єкта господарювання, без наявності відповідних повноважень, свого оціночного судження не може свідчити про вчинення суб’єктом господарювання, в якому така особа працює, акта недобросовісної конкуренції.

Викладення в мережі Інтернет науково-технічної інформації, яка містить відомості про досягнення в ході наукової діяльності, не є рекламою та призначається не для популяризації товару, а для донесення результатів цієї наукової діяльності до професійного загалу.

(Постанова ВС від 10.08.2021 у справі № 910/13056/20, позивач – ТОВ НВК “Екофарм”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.07.2020 № 430-р).

14. Для кваліфікації порушення за статтею 15¹ Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” органу Комітету необхідно встановити ким здійснюється розповсюдження інформації, що вводить в оману, та яка саме інформація розповсюджується.

Перевірка достовірності доказів належить до повноважень органу Комітету щодо збору доказів, а висновки Комітету мають ґрунтуватися на беззаперечно встановлених фактах.

(Постанова ВС від 11.02.2021 у справі № 910/9230/19, позивач – ТОВ “Джоін Ап”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 21.06.2019 № 39-р/тк).

15. Поняття інформації, що вводить в оману, не обмежується повідомленням лише очевидно недостовірних відомостей. Поширення неточної, неповної, відірваної від контексту інформації, так само як і перебільшення, замовчування окремих фактів, пов’язаних із предметом реклами, може створювати у споживачів неправильне уявлення щодо відповідних товарів, робіт чи послуг.

Поширення інформації, що вводить в оману, має оцінюватися в контексті “дій у конкуренції”, тобто на момент поширення окресленої інформації відповідні суб’єкти господарювання мають перебувати в конкурентних відносинах.

(Постанова ВС від 08.06.2021 у справі № 910/21488/17, позивач – ТОВ “Лайфселл”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 18.09.2017 № 546-р);

16. Повідомлення на етикетці продукції позначень “масло солодковершкове” та “ДСТУ 4399:2005”, у той час як у складі продукту наявні немолочні жири, є поширенням неправдивих відомостей щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт.

(Постанова ВС від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, позивач – ТОВ “Миколаївмолпром”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 20.06.2019 № 7-ріш).

V. ПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАПИТУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЇ, ПРОВЕДЕННЯМ ПЕРЕВІРОК

1. Згідно з приписами Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, органи Комітету наділені повноваженнями витребувати в юридичної особи інформацію, необхідну, зокрема, для дослідження певного ринку. При цьому, оскільки питання витребування інформації органами Комітету врегульовано на законодавчому рівні, відсутні підстави для застосування аналогії закону або аналогії права.

(Постанова ВС від 06.03.2018 у справі № 922/1483/17, позивач – ДП “Вовчанське лісове господарство”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 21.03.2017 № 32-р/к).

2. Неподання суб’єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є актом невиконання конкретної, заснованої на законі, вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність, незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.

(Постанова ВС від 16.01.2020 у справі № 910/12392/18, позивач – ТОВ “Котнар-М”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 20.06.2018 № 7-р/тк);

(Постанова ВС від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18, позивач – ТОВ “Компанія “Гранд-Маркет”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 01.03.2018 № 14-р/к);

(Постанова ВС від 05.05.2020 у справі № 908/2323/19, позивач – АТ “Банк Кредит Дніпро”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 31.07.2019 № 15-рш).

3. Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб’єктів господарювання, у яких органом Комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.

(Постанова ВС від 19.12.2019 у справі № 910/12403/18, позивач – ТОВ “Котнар-М”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 20.06.2018 № 6-р/тк);

(Постанова ВС від 23.01.2020 у справі № 910/13204/18, позивач – ПрАТ “Пласке”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 26.07.2018 № 372-р).

4. Уточнення підстав запитування інформації не виключає обов’язку такого суб’єкта надати відповідну інформацію органам Комітету та не звільняє від передбаченої законодавством відповідальності за її неподання чи подання в неповному обсязі.

5. Законодавством України не обмежено кількість суб’єктів господарювання, до яких органи Комітету можуть подавати запити щодо певної аналогічної інформації. Здійснення запиту щодо відповідної інформації в іншого суб’єкта господарювання не є доказом відсутності обов’язку в суб’єкта господарювання надати відповідь на запитувану в нього інформацію.

6. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” не ставить перебіг строку, встановленого Комітетом (державним уповноваженим Комітету) для надання інформації на його вимогу, у залежність від того, чи припадають вихідні або святкові дні на відповідний період часу. Такий строк може бути продовжений лише тим, хто його встановив.

(Постанова ВС від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16, позивач – ТОВ “Регіональна енергетична компанія”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 16.08.2016 № 375-р).

7. Обов’язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету суб’єкт господарювання повинен виконувати незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, позивач – ТОВ “Сі Ей Автомотів”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 26.09.2018 № 27-р/тк);

(Постанова ВС від 17.09.2019 у справі № 904/332/19, позивач – ПАТ “Дніпрогаз”, відповідач – Дніпропетровське обласне ТВ, рішення Відділення від 21.12.2018 № 54/16-р/к);

(Постанова ВС від 20.05.2021 у справі № 915/112/20, позивач – ДП “АМПУ” в особі Південної філії, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 27.12.2019 № 42-ріш).

8. Подання інформації органу Комітету після встановлених у вимогах строків для надання інформації не є підставою для звільнення суб’єкта господарювання від встановленої законом відповідальності.

(Постанова ВС від 13.11.2018 у справі № 915/1327/17, позивач – КС монтажно-експлуатаційне підприємство Миколаївської міської ради, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 26.09.2017 № 23-ріш).

9. Факти неодноразового неподання одним і тим самим суб’єктом господарювання інформації на запити органу Комітету є самостійними (окремими) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 26.06.2018 у справі № 922/3928/17, позивач – ТОВ “Будівельна компанія “Укртехносфера”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 19.09.2017 № 120-р/к);

(Постанова ВС від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18, позивач – ТОВ “Котнар-М”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 20.06.2018 № 8-р/тк).

10. Відсутність керівника суб’єкта господарювання або іншої особи, яка б могла виконувати його функції чи представляти його інтереси, є виключно питанням організації роботи суб’єкта господарювання та його внутрішньої діяльності, вирішення яких (питань) жодним чином не впливає на взаємовідносини суб’єкта господарювання з Комітетом, зокрема, у частині надання інформації на вимогу державного уповноваженого Комітету.

11. Закон України “Про захист економічної конкуренції” не визначає певної форми витребування інформації, у зв’язку із цим витребування може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону.

(Постанова ВС від 20.09.2018 у справі № 915/17/18, позивач – КП “Дирекція оздоровчих закладів “Причорномор’є”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.12.2017 № 35-ріш);

(Постанова ВС від 19.02.2019 у справі № 922/1124/18, позивач – ТОВ “Альфа-Рітейл”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 01.03.2018 № 15-р/к);

(Постанова ВС від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18, позивач – ТОВ “Компанія “Гранд-Маркет”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 01.03.2018 № 14-р/к).

12. Законодавством України не передбачено спеціальної форми й порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації органу Комітету. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій формі та способом, не забороненими законом.

(Постанова ВС від 12.02.2019 у справі № 915/352/18, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 15.12.2016 № 53-ріш);

(Постанова ВС від 08.05.2019 у справі № 922/1126/18, позивач – ТОВ “Віал-Маркет”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 01.03.2018 № 16-р/к).

13. Опис вкладення до поштового відправлення з переліком документів та штемпелем відділення поштового зв’язку є достатнім доказом для підтвердження надіслання суб’єктом господарювання витребуваної органом Комітету інформації.

(Постанова ВС від 11.02.2020 у справі № 914/451/19, позивач – ТОВ “Галполімерпак”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.12.2018 № 63/31-р/к).

14. Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб’єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Комітету інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Органи Комітету визначають форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, позивач – ТОВ “Центрліфт”, відповідач – Миколаївське обласне ТВ, рішення Відділення від 05.06.2018 № 11-ріш);

(Постанова ВС від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, позивач – ТОВ “Енергетична нафтогазова компанія”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.08.2018 № 60/18-р/к);

(Постанова ВС від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, позивач – ТОВ “Газпостач-Черкаси”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.08.2018 № 60/17-р/к);

(Постанова ВС від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, позивач – ТОВ “Нафтогаз-Альянс”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.08.2018 № 60/16-р/к);

(Постанова ВС від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18, позивач – ТОВ “Котнар-М”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 20.06.2018 № 8-р/тк);

(Постанова ВС від 24.10.2019 у справі № 904/781/19, позивач – АТ “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз”, відповідач – Дніпровське обласне ТВ, рішення Відділення від 21.12.2018 № 54/17-р/к);

(Постанова ВС від 16.06.2020 у справі № 908/1369/19, позивач – ОКП “Фармація”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 27.03.2019 № 5-рш);

(Постанова ВС від 16.01.2020 у справі № 922/1203/19, позивач – АТ “Банк Кредит Дніпро”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.03.2019 № 40-р/к);

(Постанова ВС від 16.01.2020 у справі № 910/16881/18, позивач – ТОВ “ППЛ 33-35”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 27.09.2018 № 508-р);

(Постанова ВС від 23.01.2020 у справі № 910/13204/18, позивач – ПрАТ “Пласке”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 26.07.2018 № 372-р);

(Постанова ВС від 05.05.2020 у справі № 908/2323/19, позивач – АТ “Банк Кредит Дніпро”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 31.07.2019 № 15-рш);

15. Органи Комітету під час реалізації своїх повноважень мають право вимагати в телефонних операторів конфіденційну інформацію стосовно телефонних дзвінків абонентів, у тому числі й осіб, які не є відповідачами у справі Комітету (зокрема, номери телефонів абонентів, час та тривалість з’єднання, дані договору або іншого документа, на підставі якого абонент користується номером телефону).

Направлення органами Комітету, головою територіального відділення вимоги щодо надання конфіденційної інформації зумовлюється неможливістю для органів Комітету іншим законним способом отримати необхідну для здійснення його повноважень інформацію.

(Постанова ВС від 20.11.2018 у справі № 910/1339/18, позивач – ПрАТ “Київстар”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 23.11.2017 № 664-р).

16. Супровідний лист та копія журналу вихідної кореспонденції суб’єкта господарювання не можуть бути визнані достатніми доказами, які засвідчують факт дійсного відправлення запитуваної органами Комітету інформації, оскільки складені суб’єктом господарювання в односторонньому порядку й не підтверджуються відповідною поштовою квитанцією, тоді як отримання таких документів заперечується органом Комітету.

(Постанова ВС від 05.06.2018 у справі № 916/2335/17, позивач – Одеське обласне ТВ, відповідач – ТОВ “Аква-Біг”, рішення Відділення від 11.10.2016 № 64-р/к).

17. Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких органи Комітету мають право вимагати відповідну інформацію в суб’єктів господарювання. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

(Постанова ВС від 20.01.2021 у справі № 910/9166/19, позивач – ТОВ “НВП “Медирент”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 20.05.2019 № 28-р/тк);

18. Комітет не є органом державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в розумінні Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, а отже, не підпадає під дію мораторію на проведення перевірки, встановленого Законом України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

(Постанова ВС від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, позивач – ТОВ “Сі Ей Автомотів”, відповідач – Комітет, рішення ТАК від 26.09.2018 № 27-р/тк).

19. У разі заперечення суб’єктом господарювання отримання ним запиту про надання інформації, орган Комітету має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту, а відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб’єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і про отримання його від підприємства зв’язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку.

(Постанова ВС від 08.05.2019 у справі № 922/1126/18, позивач – ТОВ “Віал-Маркет”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 01.03.2018 № 16-р/к);

20. Відсутність на описі вкладення номера ідентифікатора поштового відправлення та нечіткість штампу поштового відділення не спростовує факту направлення відповідних документів суб’єктом господарювання до органів Комітету.

21. Подання недостовірної інформації суб’єктом господарювання на вимогу органу Комітету є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що, враховуючи суть порушення, тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

(Постанова ВС від 21.01.2020 у справі № 910/12400/18, позивач – ТОВ “Котнар-М”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 20.06.2018 № 9-р/тк).

22. Правовідносини щодо надання Банком інформації, яка становить банківську таємницю, регулюються саме нормами конкурентного законодавства, які в цьому випадку є спеціальними стосовно загальних законодавчих приписів щодо банківської таємниці.

(Постанова ВС від 20.02.2018 у справі № 910/8001/17, позивач – ПАТ “МЕГАБАНК”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 04.04.2017 № 134-р);

(Постанова ВС від 04.06.2019 у справі № 923/437/18, позивач – ПАТ “Банк Кредит Дніпро”, відповідач – Херсонське обласне ТВ, рішення Відділення від 12.04.2018 № 3-р/к);

(Постанова ВС від 31.10.2019 у справі № 908/2639/18, позивач – АТ “Таскомбанк”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 26.09.2018 № 13-рш);

(Постанова ВС від 21.11.2019 у справі № 908/24/19, позивач – АТ “Таскомбанк”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 24.10.2018 № 16-рш);

(Постанова ВС від 05.05.2020 у справі № 908/2323/19, позивач – АТ “Банк Кредит Дніпро”, відповідач – Запорізьке обласне ТВ,, рішення Відділення від 31.07.2019 № 15-рш).

23. Невстановлення факту перешкоджання працівникам Комітету у фізичному доступі до комп’ютера чи перешкоджання перевірці його технічного стану, огляду, вилучення чи арешту стало підставою для визнання недійсним рішення Комітету щодо створення перешкод у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації.

(Постанова ВС від 16.02.2021 у справі № 910/15799/18, позивач – асоціація “Нафтогазова асоціація України”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 07.09.2018 № 447-р).

24. Множинність строків не є критерієм для розмежування на окремі самостійні порушення з огляду на фактичний зміст пункту 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Групування (поділ) запитуваної інформації, документів по блоках із встановленням окремих строків їх подання без об’єктивних на те причин по своїй суті фактично є дробленням інформації за єдиною вимогою органу Комітету й не може впливати на кількість порушень.

Групування (поділ) запитуваної інформації, документів по блоках із встановленням окремих строків їх подання має здійснюватися за наявності об’єктивних причин та не залежати від волі самого органу Комітету.

(Постанова ВС від 20.10.2021 у справі № 915/296/20, позивач – ПП “Родос”, відповідач – Південне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 27.12.2019 № 49-ріш).

25. Витребування органом Комітету в адвоката інформації, яка підпадає під визначення адвокатської таємниці, порушує гарантії адвокатської діяльності, встановлені статтею 23 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

(Постанова ВС від 26.10.2021 у справі № 922/1865/20, позивач – адвокат, відповідач – Східне міжобласне ТВ).

VI. ОСКАРЖЕННЯ РОЗПОРЯДЖЕНЬ, РЕКОМЕНДАЦІЙ АБО ДІЙ ОРГАНІВ КОМІТЕТУ

1. Вирішуючи спір про визнання недійсним розпорядження органу Комітету про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; при цьому саме собою видання органом Комітету такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.

(Постанова ВС від 29.05.2018 у справі № 910/15891/17, позивач – ТОВ “Газпостач – Черкаси”, відповідач – Київське обласне ТВ, розпорядження Відділення від 03.08.2017 № 38-р);

(Постанова ВС від 23.05.2018 у справі № 910/14682/17, позивач – ТОВ “Енергетична Нафтогазова Компанія”, відповідач – Київське обласне ТВ, розпорядження Відділення від 27.07.2017 № 36-р);

(Постанова ВС від 29.05.2018 у справі № 910/13968/17, позивач – ТОВ “Нафтогаз-Альянс”, відповідач – Київське обласне ТВ, розпорядження Відділення від 03.08.2017 № 37-р);

(Постанова ВС від 26.06.2018 у справі № 922/3600/17, позивач – ТОВ “Здравофарм”, відповідач – Харківське обласне ТВ, розпорядження Відділення від 19.09.2017 № 149-рп/к);

(Постанова ВС від 06.06.2018 у справі № 914/2335/17, позивач – ПАТ “Львівський хімічний завод”, відповідач – Львівське обласне ТВ, розпорядження Відділення від 04.09.2015 № 65-рп/к).

2. Розпорядження адміністративної колегії територіального відділення Комітету, видане в межах повноважень, не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати права суб’єкта господарювання.

3. Строки оскарження рішень органів Комітету є присічними та відновленню не підлягають. Пропуск встановленого частиною першою статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” двомісячного присічного строку є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення органу Комітету.

(Постанова ВС від 13.02.2018 у справі № 922/4646/16, позивач – ПП “Компакт”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.10.2016 № 80-р/к);

(Постанова ВС від 20.09.2018 у справі № 922/4227/17, позивач – ДП “ДГ “Пантелеймонівське”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.10.2016 № 81-р/к);

4. Нормами Закону України “Про захист економічної конкуренції” не передбачено обов’язку органу Комітету наводити в рішенні “розрахунок штрафу, формули та алгоритм розрахунку штрафів”.

Рекомендаційні роз’яснення щодо застосування законодавства про захист економічної конкуренції мають виключно рекомендаційний (а не обов’язковий) характер, і питання, пов’язані з їх застосуванням до спірних правовідносин, не можуть бути підставами для висновку про правильність застосування норм Закону України “Про захист економічної конкуренції” як органом Комітету, так і господарськими судами, що розглядали справу.

5. Рішення органу Комітету про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, стосується прав кількох суб’єктів господарювання, а тому, враховуючи приписи частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, у господарських судів немає правових підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення органу Комітету в тій частині, яка не стосується прав та охоронюваних законом інтересів Позивача в судовій справі.

(Постанова ВС від 04.12.2018 у справі № 914/1912/17, позивач – ТОВ “Суми – Електрод”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 30.06.2017 № 30-р/к);

(Постанова ВС від 18.12.2018 у справі № 922/5617/15, позивач – ТОВ “Беніш Джі Пі Ес Україна”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 25.03.2015 № 73-р/к).

6. Рекомендації органів Антимонопольного комітету України не підлягають судовому оскарженню, у тому числі до судів господарської юрисдикції.

(Постанова Великої Палати ВС від 06.05.2020 у справі № 826/6968/17, позивач – ДП “МА “Бориспіль” відповідач – Комітет, рекомендації Комітету від 16.03.2017 № 9-рк).

7. Подання про попередні висновки за результатами розгляду справи не є рішенням та не є нормативно-правовим чи індивідуальним актом, дію якого може бути зупинено в порядку забезпечення адміністративного позову.

Спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії на підставі подання про попередні висновки за результатами розгляду справи, спрямований на заборону прийняття в майбутньому органами Комітету рішень, прийняття яких є дискреційними повноваженням останніх у межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не узгоджується з принципами адміністративного судочинства та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

(Постанова ВС від 22.12.2020 у справі № 826/16754/18, позивач – ТОВ “Болонья компані”, відповідач – Комітет).

8. Рішення органів Комітету не може бути оскаржене особами, які не визначені статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 01.06.2021 у справі № 910/4185/20, позивач – ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 20.12.2018 № 748-р).

9. Невідповідність протоколу засідання адміністративної колегії нормам Регламенту адміністративної колегії територіального відділення не свідчить про недійсність рішення органу Комітету.

10. Допущення в тексті рішення органів Комітету технічних помилок не є підставою для визнання такого рішення недійсним, оскільки технічні помилки не впливають на суть прийнятого рішення.

(Постанова ВС від 27.04.2020 у справі № 922/895/19, позивач – ТОВ “Укргазавтоматика”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 12.03.2019 № 24-р/к).

11. Відмова Комітету в розгляді справи, оформлена листом (а не розпорядженням), по своїй суті є рішенням Комітету, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений у судовому порядку.

Оскільки чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критерії, за якими органи Комітету ухвалюють рішення про відкриття чи відмову в розгляді заяви, рішення Комітету про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення.

(Постанова ВС від 30.09.2019 у справі № 910/23375/17, позивач – ТОВ “Журавлина”, відповідач – Комітет);

(Постанова ВС від 21.11.2019 у справі № 910/10191/18, позивач – ПАТ “НВЦ “Борщаговський хіміко-фармацевтичний завод”, відповідач – Комітет);

(Постанова ВС від 02.12.2019 у справі № 909/673/18, позивач – КП “Муніципальна інвестиційна управляюча компанія”, відповідач – Івано-Франківське обласне ТВ);

(Постанова ВС від 02.04.2021 у справі № 910/6322/20, позивач – ТОВ “ТСКНОВ”, відповідач – Комітет);

12. Чинним законодавством України не передбачено повноважень органів Комітету щодо надання суб’єкту господарювання вказівок (зобов’язань) з питань господарської компетенції останнього. Натомість суб’єкт господарювання, якого зобов’язали припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, має самостійно визначитися із шляхом (способами) такого припинення відповідно до закону.

(Постанова ВС від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, позивач ТОВ “Тедіс Україна”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 16.12.2016 № 551-р);

(Постанова ВС від 30.05.2018 у справі № 910/4489/17, позивач ДП “МА “Бориспіль”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 24.01.2017 № 13-р);

(Постанова ВС від 05.06.2018 у справі № 910/10219/17, позивач – КП “Вишгородтепломережа”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 04.04.2017 № 135-р).

13. Резолютивна частина рішення органу Комітету в необхідних випадках має містити вказівку на дії, які суб’єкт господарювання повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Мотиви та причини невиконання суб’єктом господарювання чинного рішення органу Комітету ніяким чином не можуть вплинути на сам факт чинності рішення та обов’язковість його виконання.

(Постанова ВС від 29.07.2021 у справі № 916/2799/20, позивач – Комітет, відповідач – виконавчий комітет Одеської міської ради, рішення Комітету від 25.04.2019 № 287-р).

14. За своєю юридичною природою накази щодо утворення адміністративної колегії Відділення та внесення змін до її складу не є нормативно-правовими актами й не підлягають оскарженню в судовому порядку.

(Постанова ВС від 31.03.2021 у справі № 200/5604/20-а, позивач – ПП “Артмаркет”, відповідач – голова Донецького обласного ТВ, Донецьке обласне ТВ).

VII. ДОТРИМАННЯ НОРМ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

1. Спори щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, пов’язаних із розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розглядаються за правилами Господарського процесуального кодексу України.

(Постанова Великої Палати ВС від 24.04.2019 у справі № 820/2953/18 (К/9901/66058/18), позивач – ТОВ “Гроут”, відповідач – Сумське обласне ТВ).

2. Обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, тобто в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов’язки позивача.

Проте сама собою участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Вимоги фізичної особи – підприємця не підлягають розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав про визнання недійсним протокольного рішення в частині покладення обов’язків голови Колегії на члена Колегії не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

(Постанова Великої Палати ВС від 26.06.2019 у справі № 824/1115/18-а, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Чернівецьке обласне ТВ).

3. Відсутність у фізичної особи статусу підприємця не має правового значення для визначення юрисдикції спору, оскільки господарські суди розглядають справи в будь-яких спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України та його органів, незалежно від суб’єктного складу.

(Постанова Великої Палати ВС від 03.07.2019 у справі № 922/3506/18, позивач – фізична особа, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 25.10.2018 № 118 р/к).

4. Юрисдикція адміністративного суду поширюється лише на спори, у яких оскаржуються виключно рішення Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішення у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання.

(Постанова ВС від 13.11.2019 у справі № 640/2475/19, позивач – ТОВ “Котнар-М”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 14.01.2019 № 09/11-р).

5. Спір щодо стягнення пені, нарахованої органами Комітету за несплату суб’єктом господарювання штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

(Постанова ВС від 23.05.2019 у справі № 904/3778/18, позивач – Дніпропетровське обласне ТВ, відповідач – ПАТ “Дніпрогаз”, рішення Відділення від 20.12.2016 № 45/01-14/06-16).

6. Відповідачами у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть бути як фізичні особи-підприємці, так і фізичні особи, що не мають такого статусу. При цьому законодавство України, включаючи й антимонопольно-конкурентне, не розмежовує дії, вчинені фізичною особою як такою, і дії, вчинені цією ж особою як підприємцем.

(Постанова ВС від 27.08.2019 у справі № 922/3685/18, позивач – Харківське обласне ТВ, відповідач – фізична особа – підприємець, рішення Відділення від 06.09.2018 № 98 р/к).

7. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Законом України “Про захист економічної конкуренції” установлено інший порядок судового провадження щодо оскарження рішень органів Комітету, ніж Кодексом адміністративного судочинства України, а тому останній не поширює свою дію на відносини, які стосуються захисту економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 31.07.2019 у справі № 816/841/17, позивач – ПП “Будгарант-7”, відповідач – Полтавське обласне ТВ).

8. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення органів Комітету тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

(Постанова ВС від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18, позивач – ТОВ “ОККО-Рітейл”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 21.06.2018 № 315-р).

9. Рішення органів Комітету мають містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки. Положення законодавства про захист економічної конкуренції стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема щодо наведення доказів), не обмежують цих осіб у наданні суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду органами Комітету справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, позивач – ТОВ “Золотий екватор”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 28.10.2016 № 480-р);

(Постанова ВС від 17.08.2021 у справі № 910/14949/18, позивач – компанія “Moston Properties Limited”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 30.08.2018 № 425-р).

10. Зобов’язання органу Комітету вчинити дії, не пов’язані безпосередньо з інкримінованими суб’єкту господарювання, як монополісту на відповідному ринку, порушеннями конкурентного законодавства, стало підставою для визнання в цій частині недійсним рішення Комітету.

(Постанова ВС від 30.05.2018 у справі № 910/4489/17, позивач – ДП “МА “Бориспіль”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 24.01.2017 у справі № 13-р).

11. Кожне твердження / висновок / встановлення обставин у рішенні органу Комітету має бути підтверджено відповідними доказами.

Доводи органів Комітету, викладені в рішенні, мають відображати причинно-наслідковий зв’язок встановлених обставин та висновків, яких дійшов орган Комітету, зокрема, з посиланням на конкретні норми законодавства / договору.

Кожний висновок органу Комітету щодо порушення законодавства має відображати конкретну норму права, яка, на переконання органу Комітету, порушена особою, щодо якої здійснено такий висновок.

12. Судові органи не можуть підміняти собою органи Комітету та його функції шляхом визначення в судовому рішенні іншого розміру штрафу (ніж той, що визначений у рішенні Комітету) за допущене суб’єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 21.01.2021 у справі № 910/10017/19, позивач – компанія “Сеналіор Інвестментс Лімітед”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 25.04.2019 № 286-р).

13. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть розглядатися справи у спорах, що виникають із відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.

(Постанова ВС від 12.09.2019 у справі № 920/914/18, позивач – Харківське обласне ТВ, відповідач – ПСП “Комишанське”, рішення Відділення від 11.04.2017 № 38-р/к).

14. У випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог економічної конкуренції застосовуються строки давності, визначені спеціальними нормами, що регламентують відповідні правовідносини, а саме приписи Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Стаття 42 вказаного Закону встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Комітету, а не судом у вирішенні спору про стягнення в судовому порядку накладеного рішенням органу Комітету штрафу та нарахованої за його несплату пені. Чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів Комітету, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення у справі.

(Постанова ВС від 20.03.2018 у справі № 922/4706/16, позивач – Харківське обласне ТВ, відповідач – СТОВ “Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка”, рішення Відділення від 05.09.2013 № 193-к).

15. Скасування вимоги органу Комітету в порядку адміністративного судочинства не є підставою для визнання господарським судом рішення органу Комітету недійсним. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України в силу приписів Закону України “Про захист економічної конкуренції” підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

(Постанова ВС від 27.03.2018 у справі № 922/2274/17, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.05.2017 № 57-р/к).

16. Доказом направлення та вручення рішення органу Комітету може бути будь-який документ, виданий поштовою установою, який підтверджує прийняття кореспонденції до відправлення та вручення її адресату.

(Постанова ВС від 29.05.2018 у справі № 922/3513/17, позивач – Харківське обласне ТВ, відповідач – ДП “ДГ “Пантелеймонівське”, рішення Відділення від 04.10.2016 № 81-р/к).

17. Припис частини першої статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” не ставить вручення рішення, прийнятого органом Комітету, суб’єктові господарювання шляхом оприлюднення інформації про таке рішення в офіційному друкованому органі в залежність від попереднього (до такого оприлюднення) надіслання цьому суб’єкту господарювання відповідного рішення поштовим зв’язком.

(Постанова ВС від 13.02.2018 у справі № 915/1180/17, позивач – Миколаївське обласне ТВ, відповідач – ТОВ “Янус-Тур”, рішення Відділення від 10.11.2016 № 45-ріш).

18. Господарським процесуальним кодексом України не надано суду право призначати експертизу в галузі права про застосування аналогії закону чи аналогії права, оскільки саме учасники справи мають право подати до суду висновок експерта в галузі права.

(Постанова об’єднаної палати ВС від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17, позивач – ПАТ “НК – Галичина”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 23.03.2017 № 126-р).

19. Не допускається забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення органу Комітету, яке прийнято з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема антиконкурентної змови під час торгів, оскільки є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

(Постанова ВС від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, позивач – Підприємство, засноване на власності об’єднання громадян “Строітєль”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.12.2018 № 24-р/к);

(Постанова ВС від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, позивач – ТОВ Фірма “Львівкисень”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.03.2019 № 63/13-р/к);

(Постанова ВС від 25.11.2019 у справі № 910/9530/19, позивач – ТОВ “Євротерминал”, відповідач – Комітет, розпорядження від 27.03.2019 № 08/115-р).

20. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до частини п’ятої статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.

(Постанова ВС від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, позивач – ТОВ Фірма “Львівкисень”, відповідач – Львівське обласне ТВ, рішення Відділення від 28.03.2019 № 63/13-р/к).

21. При виборі й застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовної практики.

(Постанова ВС від 25.08.2020 у справі № 922/3562/19, позивач – ТОВ “НВП “Українська енергетична компанія”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 15.08.2019 № 99-р/к).

22. Скасування Верховним Судом рішення судів попередніх інстанцій з переданням справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду в такій справі.

Додаткове посилання стороною під час надання усних пояснень у судовому засіданні, при касаційному перегляді, на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в конкретній справі, фактично є доповненням до касаційної скарги, які поданим поза межами строку на касаційне оскарження, що унеможливлює їх розгляд.

(Постанова ВС від 22.04.2021 у справі № 910/6322/20, позивач – ТОВ “ТСКНОВ”, відповідач – Комітет).

23. Зміна органом Комітету обсягу дослідження дій суб’єкта господарювання, які складають порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначених у розпорядженні про початок розгляду справи, стало підставою для скасування рішення органу Комітету.

(Постанова ВС від 02.07.2020 у справі № 922/3506/18, позивач – фізична особа, відповідач – Східне міжобласне ТВ, рішення Відділення від 25.10.2018 № 118-р/к).

24. Рішення органів Комітету про відмову в розгляді справи, оформлене листом, має бути обґрунтоване. Визначення меж обґрунтованості таких рішень має бути аналогічним тому, яке застосовується судами під час прийняття судових рішень.

(Постанова ВС від 10.09.2020 у справі № 910/23375/17, позивач – ТОВ “Журавлина”, відповідач – Комітет).

25. Отримані від НАБУ матеріали досудового розслідування можуть бути використані органами Комітету як докази порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі.

У випадку коли суб’єкт підприємницької діяльності стверджує, що державний орган протиправно поширив інформацію з обмеженим доступом, яка становить комерційну таємницю, йому слід надати докази того, що ним було вжито заходів для збереження секретності цієї інформації.

(Постанова ВС від 12.11.2020 у справі № 640/18800/18, позивач – ПАТ “Укрнафта”, відповідач – Комітет).

26. Незалучення судом як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суб’єкта господарювання, за заявою якого органами Комітету порушено справу та стосовно якого встановлено обставини недобросовісної конкуренції, є підставою для скасування судового рішення.

(Постанова ВС від 20.10.2020 у справі № 910/15594/18, позивач – НВП “Нива” у вигляді ТОВ, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 20.09.2018 № 502-р).

27. Повернення судом первісно поданої позовної заяви без розгляду не зупиняє та не поновлює перебігу присічного двомісячного строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

(Постанова ВС від 13.02.2018 у справі № 922/4646/16, позивач – ПСП “Компакт”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.10.2016 № 80-р/к);

(Постанова ВС від 04.08.2018 у справі № 922/4374/17, позивач – Харківська міська рада, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.08.2017 № 110-р/к).

28. Оскарження суб’єктом господарювання рішення органу Комітету з пропущенням встановленого статтею 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” присічного строку не може бути підставою для зупинення провадження у справі про стягнення з відповідного суб’єкта господарювання накладеного цим рішенням органу Комітету штрафу та нарахованої за його несплату пені.

(Постанова ВС від 29.05.2018 у справі № 922/3513/17, позивач – Харківське обласне ТВ, відповідач – ДП “ДГ “Пантелеймонівське”, рішення Відділення від 04.10.2016 № 81-р/к);

(Постанова ВС від 18.03.2021 у справі № 910/2075/20, позивач – ТОВ “Ласунка”, відповідачі – Рівненське обласне ТВ, Комітет).

29. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, мають преюдиціальне значення, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду судом іншої господарської справи щодо оскарження того ж самого рішення органу Комітету, проте іншим суб’єктом господарювання.

(Постанова ВС від 30.05.2018 у справі № 916/100/17, позивач – ТОВ “Буревісник-ЕМ”, відповідач – Одеське обласне ТВ, рішення Відділення від 10.11.2016 № 69-р/к).

30. Встановлення наявності або відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції належить до компетенції органів Антимонопольного комітету України, а отже, не можуть братися до уваги доводи суб’єкта господарювання щодо закриття кримінального провадження, в якому, на думку суб’єкта господарювання, встановлено факти, що спростовують висновки органу Комітету.

31. Недотримання процедури розгляду заяви суб’єкта господарювання, відмова в перегляді рішення органу Комітету, яка не передбачена приписами Закону України “Про захист економічної конкуренції” та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є безумовною підставою для визнання таких дій незаконними.

(Постанова ВС від 02.12.2019 у справі № 909/673/18, позивач – КП “Муніципальна інвестиційна управляюча компанія”, відповідач – Івано-Франківське обласне ТВ).

32. Відмова в розгляді заяви про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції органом Комітету, в силу приписів Закону України “Про захист економічної конкуренції”, перегляду Антимонопольним комітетом України не підлягає.

33. Положення Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України ніяким чином (ані безпосередньо, ані за аналогією закону) не регулюють антимонопольно-конкуренційні відносини, а відтак неможливо застосувати до таких правовідносин аналогію закону (в тому числі щодо строків давності на стягнення санкцій).

(Постанова ВС від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18, позивач – Харківське обласне ТВ, відповідач – ТОВ “Беніш Джі Пі ЕС Україна”, рішення Відділення від 25.03.2015 № 74-р/к).

34. Законом України “Про захист економічної конкуренції” не передбачено строків, протягом яких орган Комітету має розглядати справу про захист економічної конкуренції, важливим є дотримання строків давності, встановлених статтею 42 названого Закону.

(Постанова ВС від 07.08.2018 у справі № 922/3715/17, позивач – Харківська міська рада, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.08.2017 № 112-р/к).

35. Чинним законодавством України не передбачено обов’язку для органів Комітету щодо надсилання копій рішень органів Комітету з описом вкладення в цінний лист.

(Постанова ВС від 20.09.2018 у справі № 922/4227/17, позивач – ДП “ДГ “Пантелеймонівське”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 04.10.2016 № 81-р/к).

36. Уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб’єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, належить до виключних (дискреційних) повноважень органів Антимонопольного комітету України.

(Постанова ВС від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19, позивач – ДП “Укрспирт”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 20.12.2018 № 748-р).

37. Задоволення судом клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставин, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.

38. Документи, складені нерезидентами, які сторони подають як докази, мають прийматися з огляду на їх допустимість після їх легалізації у встановленому законодавством України порядку.

Нотаріальне засвідчення перекладів процесуальних документів нерезидентів має відбуватися на момент розгляду справи органом Комітету. Висновки органу Комітету, покладені в основу рішення, мають ґрунтуватися на беззаперечно встановлених фактах, які підтверджені належними та допустимими доказами.

39. Усунення суб’єктом господарювання наслідків порушення законодавства про захист економічної конкуренції на час вирішення спору господарським судом саме собою не є підставою для звільнення його судом від відповідальності.

(Постанова ВС від 13.03.2018 у справі № 910/2193/17, позивач – ТОВ “Канком”, відповідач – Київське обласне ТВ, рішення Відділення від 29.12.2016 № 79).

40. Комітет зобов’язаний здійснювати повне, об’єктивне і всебічне збирання доказів у конкретній справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення. При цьому не є допустимим покладення в основу рішення Комітету висновків, викладених в інших справах, у яких сторона спору не брала участі, що ґрунтуються на певних доказах, без наведення та дослідження цих доказів безпосередньо у справах, які розглядаються.

(Постанова ВС від 01.06.2021 у справі № 910/17310/19, позивачі – ПАТ “Імперіал Тобакко Продакшн Україна”, ПП “Імперіал Тобако Юкрейн”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.10.2019 № 697-р);

41. Чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиціальний характер рішенням та рекомендаціям органів Комітету з інших справ і звільняли б органи Комітету від обов’язку доведення обставин порушення та власних висновків у кожній справі.

Рішення органів Комітету з інших справ безпосередньо не містять фактичних даних щодо певних обставин справи та мають похідний характер від первісних доказів, а тому й не можуть замінити їх.

(Постанова ВС від 02.02.2021 у справі № 910/17891/19, позивач – ТОВ “Тедіс Україна”, відповідач – Комітет, рішення Комітету від 10.10.2019 № 697-р).

42. Невідповідність зобов’язання, встановленого в рішенні органу Комітету, повноваженням, встановленим статтею 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, є єдиною і достатньою підставою для визнання рішення недійсним безвідносно до інших обставин справи.

(Постанова ВС від 18.06.2019 у справі № 908/1370/18, позивач – виконавчий комітет Запорізької міської ради, відповідач – Запорізьке обласне ТВ, рішення Відділення від 23.05.2018 № 10-рш).

43. Органи Комітету самостійно обирають спосіб захисту порушеного права, визначений статтею 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”.

(Постанова ВС від 23.07.2019 у справі № 924/964/18, позивач – Хмельницьке обласне ТВ, відповідач – Хмельницька міська рада, рішення Відділення від 26.01.2018 № 1-р/к).

VIII. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ОРГАНІВ КОМІТЕТУ

1. Невиконання суб’єктом господарювання рішення органу Комітету та ненадання повідомлення про його виконання або про неможливість його виконання у визначений строк тягне за собою відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

(Постанова ВС від 26.11.2019 у справі № 927/200/19, позивач – АТ “Чернігівобленерго”, відповідач – Чернігівське обласне ТВ, рішення Відділення від 15.01.2019 № 75/1/18-р/к).

2. Оскарження рішення органу Комітету про накладення штрафу зупиняє нарахування пені, а не виконання самого рішення.

(Постанова ВС від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, позивач – Запорізьке обласне ТВ, відповідач – ДП “АМПУ”, рішення Відділення від 29.12.2016 № 22-рш).

3. Позовна давність як інститут цивільного права до відносин щодо стягнення органом Комітету пені в судовому порядку не застосовується.

Закон України “Про захист економічної конкуренції” відносить до заходів відповідальності штраф, не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та відносить її сплату до порядку виконання рішень органів Комітету.

(Постанова ВС від 11.11.2018 у справі № 911/9/19, позивач – Комітет, відповідач – ДП “МА “Бориспіль”, рішення Комітету від 24.01.2017 № 13-р).

4. Припинення та зупинення нарахування пені відбувається лише у зв’язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

(Постанова ВС від 27.02.2018 у справі № 906/161/17, позивач – Житомирське обласне ТВ, відповідач – ТОВ “НВФ “Енергія”, рішення Відділення від 15.05.2015 № 15-р/к).

5. Визнання господарським судом рішення органу Комітету, яким притягнуто до відповідальності двох чи декількох суб’єктів господарювання, недійсним у частині одного з них не є підставою для відмови в задоволенні позову відповідного органу про стягнення штрафу та пені з іншого, у разі якщо це рішення органу Комітету в частині, що стосується цього суб’єкта господарювання, ним не оскаржувалося та є чинним, проте ним у добровільному порядку не виконано.

(Постанова ВС від 07.08.2018 у справі № 915/319/17, позивач – Херсонське обласне ТВ, відповідач – ТОВ “Бізнес Інвест Групп”, рішення Відділення від 03.06.2015 № 45-р/к).

6. Під час нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п’ятою статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 Господарського кодексу України.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п’ятою статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, має обов’язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування та у зв’язку із цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій, у розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 Господарського кодексу України.

(Постанова ВС від 28.02.2018 у справі № 914/607/17, позивач – Львівське обласне ТВ, відповідач – ПрАТ “Львівобленерго”, рішення Відділення від 31.03.2016 № 6-р/к).

7. Вирішуючи спір про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі рішення Комітету, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам собою факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто, для того, щоб дійти висновку про обов’язковість виконання рішення Комітету, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо таку відповідність заперечує інша сторона у справі. Однак господарський суд не може брати до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України “Про захист економічної конкуренції”), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, установлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, оскільки ця особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Комітету.

(Постанова ВС від 10.04.2018 у справі № 910/14222/17, позивач – Комітет, відповідач – ПАТ “КБ “Приватбанк”, рішення Комітету від 20.12.2016 № 553-р).

8. Накладення на суб’єкта господарювання штрафу є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня – способом забезпечення сплати цього штрафу. У зв’язку із цим зазначені нарахування органи Комітету застосовують на підставі Закону України “Про захист економічної конкуренції”, нарахування не пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов’язань або зобов’язань зі сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов’язань відповідно до положень статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

(Постанова ВС від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, позивач – Кіровоградське обласне ТВ, відповідач – ТОВ “Ойлстрім”, рішення Відділення від 31.05.2017 № 5-р/к).

9. За період втрати чинності рішенням органу Комітету за результатами його оскарження в судовому порядку (хоча й тимчасово), в органів Комітету відсутні підстави для стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з таким рішенням.

(Постанова ВС від 27.02.2018 у справі № 906/161/17, позивач – Житомирське обласне ТВ, відповідач – ТОВ Науково-виробнича фірма “Енергія”, рішення Відділення від 15.05.2015 № 15-р/к).

10. Невиконання суб’єктом господарювання рішення органу Комітету у визначені в рішенні строки є порушенням пункту 4 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, незважаючи на його подальше виконання.

(Постанова ВС від 09.10.2018 у справі № 927/61/18, позивач – ПАТ “Чернігівобленерго”, відповідач – Чернігівське обласне ТВ, рішення Відділення від 23.11.2017 № 02/17-р/к).

11. Достатньою підставою для застосування органами Комітету пункту 4 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є сам факт виконання рішення органу Комітету в неповному обсязі / невиконання рішення в установлений у рішенні органу Комітету строк.

IX. ІНШЕ

1. Проведення підрахунку інформації, володільцем якої є орган Комітету, не тягне за собою створення нової інформації в розумінні Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Отже, відповідний орган Комітету не має права відмовляти в задоволенні запиту на інформацію у зв’язку з тим, що звітність стосовно цієї інформації не ведеться і її ведення не передбачено законодавством.

(Постанова ВС від 04.04.2018 у справі № 824/72/16-а, позивач – фізична особа – підприємець, відповідач – Чернівецьке обласне ТВ).

2. При застосуванні рішень Європейського суду з прав людини як джерела права суди повинні виходити з того, яким правовим позиціям, викладеним у рішеннях Європейського суду з прав людини, відповідає питання, що розглядається в конкретній справі, а також враховувати наявність чи відсутність очевидного зв’язку між фактичними обставинами, в яких Європейський суд з прав людини дійшов відповідного висновку, та справою, в якій український (господарський) суд застосовуватиме такий висновок. Правова позиція Європейського суду з прав людини не може бути вирваною з контексту рішення. Вона має бути застосовною до ситуації, яку розглядають українські суди, і мати безпосередній логічний зв’язок із фактами справи, яка розглядається.

(Постанова ВС від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18, позивач – ТОВ “Толіман”, відповідач – Харківське обласне ТВ, рішення Відділення від 02.08.2018 № 84-р/к).

Теги: судова практика

TOMBAR

Інформаційний лист АМКУ від 03.06.2022 р. “Огляд судової практики Верховного Суду з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції”

Постанова Правління НБУ від 07.06.2022 р. № 113 “Про внесення зміни до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18”

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Недавні записи

Останні коментарі

Browse by Category

TOMBAR

Інформаційний лист АМКУ від 03.06.2022 р. “Огляд судової практики Верховного Суду з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції”

ОГЛЯДсудової практики Верховного Суду з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції

I. МОНОПОЛЬНЕ (ДОМІНУЮЧЕ) СТАНОВИЩЕ НА РИНКУ ТА ЗЛОВЖИВАННЯ ТАКИМ СТАНОВИЩЕМ

II. АНТИКОНКУРЕНТНІ УЗГОДЖЕНІ ДІЇ

III. АНТИКОНКУРЕНТНІ ДІЇ ОРГАНІВ ВЛАДИ

IV. НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ

V. ПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАПИТУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЇ, ПРОВЕДЕННЯМ ПЕРЕВІРОК

VI. ОСКАРЖЕННЯ РОЗПОРЯДЖЕНЬ, РЕКОМЕНДАЦІЙ АБО ДІЙ ОРГАНІВ КОМІТЕТУ

VII. ДОТРИМАННЯ НОРМ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

VIII. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ОРГАНІВ КОМІТЕТУ

IX. ІНШЕ

Постанова Правління НБУ від 07.06.2022 р. № 113 “Про внесення зміни до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18”

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Недавні записи

Останні коментарі

Browse by Category

ОГЛЯД
судової практики Верховного Суду з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції