НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 31.10.2022 р. № 18-0006/75942
Державна податкова служба України
Про розгляд листа
Національний банк України (далі – Національний банк) у межах компетенції розглянув лист Державної податкової служби України про надання роз’яснення щодо розкриття банківської таємниці та зазначає про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно зі статтею 2 Закону України “Про Національний банк України” (далі – Закон про Національний банк) Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, що діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Перелік функцій, що виконує Національний банк, передбачений статтями 6, 7 Закону про Національний банк. Зокрема, пунктом 22 частини першої статті 7 цього Закону визначено функцію Національного банку здійснювати методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю.
Слід зауважити, що основні засади регулювання правовідносин щодо банківської таємниці визначено Цивільним кодексом України (далі – ЦК України).
Так, відповідно до положень абзацу другого частини першої статті 1076 ЦК України відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність” (далі – Закон про банки).
Згідно зі статтею 60 Закону про банки банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Порядок розкриття банками інформації, яка становить банківську таємницю, регулюється статтею 62 Закону про банки і яка передбачає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.
На виконання функції, передбаченої пунктом 22 частини першої статті 7 Закону про Національний банк, та відповідно до положень частини сьомої статті 60 Закону про банки, Національний банк постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затвердив Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (далі – Правила № 267), які визначають вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.
Відповідно до пунктів 1, 4 глави 3 Правил № 267 банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі. Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.
Поряд з цим порядок виконання банками операцій за рахунками клієнтів передбачений статтею 1068 ЦК України, згідно з якою банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно зі статтею 40 Закону України “Про платіжні послуги”, платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Пунктом 59 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України1 (далі – Положення № 75) передбачено, що банк обов’язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, зокрема, клієнтські рахунки та виписки з них.
____________
1 затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (зі змінами, унесеними постановою Правління Національного банку України від 26.09.2022 № 209)
Обов’язкові реквізити виписки з клієнтських рахунків визначені пунктом 61 розділу IV Положення № 75, серед яких, зокрема, код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента.
Згідно з пунктом 62 розділу IV Положення № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Отже, зважаючи на викладене вище, клієнт має право отримати від банку інформацію щодо операцій, проведених за його дорученням чи на його користь (у т. ч. стосовно контрагента), яку він повідомив банку з метою отримання ним платіжних послуг на підставі запиту або шляхом отримання виписки у порядку, визначеному договором банківського рахунку.
СЛАВА УКРАЇНІ!
Начальник Управління
Юридичного департаменту
Національного банку України
Віталій ЖУКОВСЬКИЙ
