МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.07.2009 р. № 31-34000-20-9/20640

Міністерство фінансів України на запит щодо бухгалтерського обліку витрат на додаткові відпустки повідомляє.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон). Відповідно до Закону національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України) мають визначати принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам. Одним з основних принципів, на яких в Україні ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність є принцип обачності, за яким в бухгалтерському обліку мають застосовуватися методи оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. За Законом державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів.

У Програмі інтеграції України до Європейського Союзу, схваленій Указом Президента України від 14.09.2000 N 1072/2000, зазначено, що повне та успішне здійснення заходів реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів потребуватиме кількох років, і для цього необхідно розширювати регулювання у полі нормативно-правових актів та привести їх у відповідність з директивами ЄС.

Постановою (ЄС) N 1606/2002 Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу від 19 липня 2002 року визнано необхідним безпосереднє застосування міжнародних стандартів фінансової звітності у країнах – членах ЄС.

Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, схваленою Радою Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, визначено, що “витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам”. Таке визначення витрат застосовується в Євросоюзі.

За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87, витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

З урахуванням наведеного, відповідно до пункту 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 N 20, пункту 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, і пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 “Виплати працівникам”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 N 601, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, та з метою реалізації принципу обачності оплата відпусток, які, як виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнається зобов’язанням через створення забезпечення з визнанням витрат у звітному періоді кореспонденцією за дебетом рахунків обліку витрат операційної діяльності і кредитом субрахунку 471 “Забезпечення виплат відпусток”;

не підлягають накопиченню, визнається зобов’язанням і витратами на оплату праці у тому періоді, у якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті.

Заступник Міністра
Д. Фудашкін