МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 31.03.2023 р. № 39805/Б-5746/8.4.4
Міністерство юстиції України розглянуло Ваше звернення від 01 березня 2023 року щодо деяких питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та в межах компетенції повідомляє таке.
Щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що надані для ведення фермерського господарства їх засновникам
Міністерство юстиції України в листі від 20 лютого 2023 року № 19751/Б-30908/8.4.4 вказувало на позицію Верховного Суду стосовно того, що правовідносини з набуття фермерським господарством речових прав на земельну ділянку, отриману для цілей ведення фермерського господарства, поширюються як на земельні ділянки, отримані на праві постійного користування, оренди, так і на земельні ділянки, отримані на праві власності, а також на земельні ділянки, надані у користування для цілей ведення фермерського господарства та викуплені засновниками таких фермерських господарств.
З огляду на зазначене, застосовуючи аналогію з державною реєстрацією права постійного користування та права оренди землі за фермерським господарством, для державної реєстрації права власності за фермерським господарством на земельну ділянку, що надана фізичній особі (засновнику) для ведення такого фермерського господарства, до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно необхідно звернутися з заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та документом, на підставі якого засновником набуто право власності на земельну ділянку.
Щодо повноважень нотаріусів як державних реєстраторів
Слід зазначити, що особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень визначено статтею 311 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон), згідно з якою реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.
Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.
Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.
Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
Таким чином, вказаною статтею Закону відносини з державної реєстрації врегульовано відмінно від класичного “заявницького” принципу, а саме: визначено особливість надходження судового рішення до державного реєстратора, який має забезпечити його виконання шляхом проведення реєстраційних дій.
Разом з тим пунктом 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 жовтня 2016 року № 1666-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності” передбачено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.
Відповідно до абзацу четвертого частини п’ятої статті 3 Закону державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим – третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
При цьому звертаємо увагу, що згідно з частиною першою статті 10 Закону державним реєстратором, зокрема, є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав; нотаріус.
З огляду на вищезазначене, державна реєстрація прав, у тому числі на підставі рішень суду, наразі проводиться будь-яким державним реєстратором у розумінні частини першої статті 10 Закону. Відтак нотаріус, як державний реєстратор, вправі здійснювати всі реєстраційні дії, що передбачені Законом, зокрема, проводити державну реєстрацію прав на підставі рішень суду.
Щодо переліку осіб, які можуть бути заявниками у разі припинення права суборенди землі
Пунктом третім частини першої статті 2 Закону передбачено, що заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи – у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону інший правонабувач – орендар, концесіонер, приватний партнер, суб’єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно із цим Законом).
Відповідно до статті 8 Закону України “Про оренду землі” орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Отже, для державної реєстрації припинення права оренди землі може звертатися як власник, так і орендар.
У даному випадку припинення права суборенди землі відбувається не з волі сторін, а в силу припинення права оренди землі.
Відтак власник земельної ділянки відповідно до частини першої статті 2 Закону може бути заявником у разі проведення державної реєстрації припинення речових прав на нерухоме майно, у тому числі у разі державної реєстрації припинення права суборенди землі.
<…>
Перший заступник Міністра
Євгеній ГОРОВЕЦЬ
