МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
від 03.04.2023 р. № 4706-05/14490-07
Мінекономіки розглянуло лист […] щодо застосування норм трудового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Згідно з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Водночас працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів (частина друга статті 119 КЗпП).
Слід зазначити, що стаття 119 КЗпП не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки, визначеною законодавством про працю.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 15.11.96 № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі – Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Частиною шостою зазначеної статті передбачено надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи зазначене, щорічна основна відпустка надається працівнику як компенсація за виконання посадових обов’язків протягом відпрацьованого періоду часу. Тому після демобілізації і повернення до виконання своїх повноважень працівник має право на щорічну основну відпустку.
Крім того, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин” (набрав чинності 19.07.2022) внесено зміни, до пункту 2 частини першої статті 9 Закону, згідно з якими до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 Закону), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
З огляду на викладене, працівники, зазначені у частині третій статті 119 КЗпП, у період проходження військової служби, на нашу думку, не набувають права, зокрема, на щорічну основну відпустку у роботодавця, в якого вони увільнені від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором.
Водночас зазначаємо, що порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти (далі – Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 (зі змінами).
Дія Порядку поширюється на працівників, які займають посади згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 (зі змінами), і на яких поширюються умови оплати праці працівників навчальних закладів і установ освіти.
Згідно з пунктом 5 Порядку до стажу педагогічної роботи зараховується, зокрема, час перебування громадян України на військовій службі.
Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.
Заступник Міністра
економіки України
Тетяна БЕРЕЖНА
