МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 25.08.2021 р. № 4712-06/42456-09
Про надання роз’яснення
Міністерство економіки України розглянуло Ваш інформаційний запит […] щодо застосування норм законодавства про працю і в межах компетенції повідомляє.
З 01.01.97, з моменту введення в дію Закону України “Про відпустки” (далі – Закон) тривалість щорічної основної відпустки працівників має становити не менше 24 календарних днів (стаття 6 Закону).
До прийняття у 1996 році Закону України “Про відпустки” (далі – Закон) в Україні відповідно до чинної на той час статті 75 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) щорічна відпустка надавалась тривалістю не менше 15 робочих днів. Деяким працівникам були установлені відпустки подовженої тривалості. Крім того, відповідно до статті 76 КЗпП могли надаватися щорічні додаткові відпустки, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем. Тому загальна тривалість щорічної відпустки до 01.01.97 могла складатися з щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем.
Водночас з дати набрання чинності Законом, відповідно до умов, визначених у статтях 7 та 8 Закону, працівникам може бути надано щорічну додаткову відпустку. Зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Згідно з пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 15.11.96 № 505/96-ВР “Про порядок введення в дію Закону України “Про відпустки” зі змінами, внесеними Законом України від 18.11.2000 № 2073 “Про внесення змін до Закону України “Про відпустки”, працівникам, які до введення в дію Закону користувались відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, зберігається відпустка раніше встановленої загальної тривалості на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.
У разі зміни місця роботи, посади, професії право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки втрачається.
Якщо було змінено назви професій працівників у зв’язку з приведенням їх у відповідність до Національного класифікатора України ДК 003:2010 “Класифікатор професій” (видання 1995, 2005, 2010 років), назви підрозділів, відбулося переміщення працівників з одного підрозділу в інший і при цьому не було змінено посадові обов’язки, трудові функції, умови праці, працівники не втрачають право на відпустки, тривалість яких було встановлено їм до введення в дію Закону.
Відповідно до зазначеного, працівник, який користувався до введення в дію Закону відпусткою більшої тривалості, має право на використання або збереженої відпустки, або відпустки, яка надається згідно з Законом. Тому, наприклад, якщо працівник до введення в дію Закону користувався відпусткою, яка складалася з щорічної відпустки тривалістю 15 робочих днів та додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 9 робочих днів – усього 24 робочих дні (або, як зазначено у Вашому запиті, 28 календарних днів), то і надалі, у разі збереження відпустки за наявності умов, за якими вона надавалася, працівник має право на відпустку саме такої тривалості, тобто 28 календарних днів.
Слід мати на увазі, що сумування збереженої відпустки та відпустки, яка надається згідно зі статтею 8 Закону (працівникам з ненормованим робочим днем), у даному випадку не допускається, оскільки в збереженій відпустці вже враховано відпустку за ненормований характер праці.
Принагідно інформуємо, що виходячи зі змісту Закону України “Про доступ до публічної інформації”, зазначений запит не належить до запиту на отримання публічної інформації.
Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
<…>
З повагою
Заступник Міністра
економіки України
Світлана ГЛУЩЕНКО
