ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства транспорту України
від 5 лютого 2001 р. № 65
Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті
I. Загальні положення
1. Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті (далі – Рекомендації) розроблені у відповідності до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706.
2. Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов’язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.
Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.
У структурних підрозділах транспортних підприємств, що виділені в окремі виробничі одиниці, які відносяться до інших галузей народного господарства (промисловість, будівництво, сільське господарство та інших), застосовуються типові положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) відповідних галузей.
3. Собівартість перевезень (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.
4. Витрати на здійснення перевезень (робіт, послуг) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на ці цілі.
Витрати на перевезення (роботи, послуги) включають у собівартість того звітного періоду, в якому вони виникли, незалежно від дати сплати грошових коштів. Непродуктивні витрати і втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виникли.
5. Витрати в іноземній валюті на виконання перевезень (робіт, послуг) відносяться на собівартість у гривнях, згідно з офіційним курсом Національного банку України, що діє на дату здійснення витрат.
6. Калькулювання собівартості – це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) по окремих видах витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.
Планування собівартості перевезень (робіт, послуг) є складовою частиною плану економічного та соціального розвитку транспортних підприємств, які розробляються ними самостійно на підставі показників планового обсягу перевезень вантажів і пасажирів, інших робіт і послуг, продуктивності праці, фонду її оплати та інших, і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, які визначають величину витрат на здійснення перевезень (робіт, послуг).
8. Метою обліку витрат і визначення собівартості перевезень (робіт, послуг) є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат на їх виконання, обчислення фактичної собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг), здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.
Дані обліку витрат використовуються для оцінки фінансово-господарської діяльності підприємств та їх структурних підрозділів, визначення фактичної ефективності проведених організаційно-технічних заходів, виявлення резервів скорочення витрат, виконання аналітичних розрахунків.
9. При здійсненні планування, обліку та калькулювання собівартості повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу класифікації витрат, об’єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат між об’єктами калькулювання та плановими (звітними) періодами.
II. Класифікація витрат
10. З метою правильної організації планування, обліку, калькулювання та аналізу собівартості перевезень витрати на перевезення (роботи, послуги) класифікуються за різними ознаками.
11. За місцем виникнення витрати на перевезення (роботи, послуги) групуються в розрізі відокремлених структурних підрозділів транспортних підприємств.
Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне і обслуговуюче (невиробниче) господарство.
До основного виробництва належать відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо здійснюють перевезення, виконують роботи та послуги, що належать до основного виду діяльності: перевезення вантажів, перевезення пасажирів, транспортно-експедиційні послуги для підприємств, організацій та населення; навантажувально-розвантажувальні роботи; такелажні роботи, експлуатація складів, перевалочних пунктів, вантажних станцій, контейнерів, інші роботи та послуги.
Допоміжне виробництво призначене для обслуговування підрозділів основного виробництва: виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту рухомого складу, інших основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту транспортних засобів та устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, дільниці, майстерні, енергетичні, експериментальні та інші підрозділи.
До невиробничого господарства належать: житлово-комунальне господарство, культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства, науково-дослідні, оздоровчі, спортивні та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у здійсненні та забезпеченні перевезень.
12. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.
Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів.
Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів перевезень, обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів підприємства.
13. За способами віднесення на собівартість перевезень витрати поділяються на прямі та непрямі.
До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпосередньо включені до собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг).
До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не пов’язані із виконанням транспортних робіт, послуг. До таких витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати по управлінню та обслуговуванню виробничого процесу.
14. За ступенем впливу обсягів перевезень (робіт, послуг) на рівень витрат витрати поділяються на змінні і постійні.
До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом із зміною обсягів перевезень (робіт, послуг). Зокрема, витрати на пально-мастильні матеріали, електроенергію, запасні частини і комплектуючі, оплату праці працівників, зайнятих на перевезеннях, відрахування на соціальні заходи тощо.
Постійні витрати – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням обсягів перевезень (робіт, послуг) істотно не змінюється.
До них належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням діяльністю виробничих підрозділів, та витрати на забезпечення загальногосподарських потреб.
15. За складом витрати поділяються на одноелементні, тобто економічно однорідні, та комплексні, які складаються з кількох елементів.
16. За звітними періодами витрати на перевезення (роботи, послуги) поділяються на поточні, витрати майбутніх періодів та минулих періодів.
17. За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непродуктивні та надзвичайні. Непродуктивними витратами вважаються витрати, що виникли в результаті недостатньої організації виробництва і управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей.
До витрат від надзвичайних подій (втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф та аварій, інші) відносяться як втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо).
III. Групування операційних витрат за економічними елементами
18. Витрати звичайної діяльності підприємства складаються з витрат операційної діяльності, фінансових витрат (витрат на проценти): за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо та інших витрат звичайної діяльності, які не пов’язані безпосередньо з перевезеннями.
Витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості перевезень, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Витрати операційної діяльності підприємств транспорту відповідно до їх економічного змісту групуються за такими елементами:
– матеріальні витрати;
– витрати на оплату праці;
– відрахування на соціальні заходи;
– амортизація основних фондів та нематеріальних активів;
– інші операційні витрати.
19. До елементу “Матеріальні витрати” належать:
1) витрати придбаних у сторонніх організацій або виготовлених власними силами пального, запасних частин і комплектуючих виробів, мастил, матеріалів, шин, енергії, палива, інших виробничих запасів, які використані на:
виконання перевезень (робіт, послуг);
забезпечення технологічного процесу перевезень (робіт, послуг), їх якості та надійності;
проведення всіх видів ремонту, технічного огляду і обслуговування, реконструкції, модернізації основних фондів (рухомого складу, його агрегатів і вузлів, будівель, споруд, тощо), у тому числі отриманих за договорами лізингу (оренди);
забезпечення робіт, пов’язаних з дотриманням правил безпеки праці та руху, протипожежної і сторожової охорони, санітарно-гігієнічних, природоохоронних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за процесом виробництва;
забезпечення роботи апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування, пов’язане з управлінням виробництвом, а також технічних засобів управління: обчислювальної техніки, засобів зв’язку, сигналізації тощо, які знаходяться на балансі підприємства;
утримання та експлуатацію приміщень і території підприємства, утримання законсервованих основних фондів;
винахідництво і раціоналізацію, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю підприємства, освоєння в експлуатації нових типів і моделей транспортних засобів та видів перевезень (робіт, послуг);
забезпечення робіт, пов’язаних з професійною підготовкою, перепідготовкою та підтриманням професійної майстерності працівників підприємства за профілем його діяльності безпосередньо на підприємстві (здійснення навчально-тренувальних польотів, утримання тренажерних центрів тощо);
2) собівартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (спеціального одягу, взуття, форменого одягу, що необхідні для виконання професійних обов’язків, інструменту, пристроїв, інвентарю, приладів, лабораторного обладнання, миючих засобів, інших), які не належать до основних фондів, вартість придбання продуктів спеціального харчування (включаючи соки і сухе вино) у випадках, передбачених законодавством;
3) витрати, пов’язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем, а також платежі за використання інших природних ресурсів;
4) втрати від нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку.
20. Витрати на проведення поточного ремонту основних фондів та інших робіт власними силами, власне виробництво електричної та інших видів енергій, а також на трансформацію та передачу придбаної енергії до місця її споживання включається до відповідних елементів затрат.
21. Витрати, пов’язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортними засобами і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат.
22. До елементу “Витрати на оплату праці” належать пов’язані з веденням господарської діяльності витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системами оплати праці, прийнятими підприємством, включаючи будь-які виплати у грошовій або натуральній формі.
23. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), годинних розрахункових ставок, кілометрових та інших відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.
24. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій:
1) виплати, передбачені законодавством про працю за невідпрацьований на виробництві час:
оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;
оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу та в інших випадках, передбачених законодавством;
оплата спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством (оплата перерв працюючим матерям для годування дитини і оплата часу, пов’язаного з проходженням обов’язкових медичних оглядів; оплата пільгового часу працюючим підліткам, яким не виповнилось 18 років);
оплата працівникам-донорам днів обстеження, здачі крові та відпочинку;
оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки виконуються у робочий час відповідно до законодавства;
доплата за роботу у вихідні і святкові дні та в понадурочний час;
оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у випадках, передбачених законодавством;
виплати вихідної допомоги, що передбачені чинним законодавством;
інші виплати за невідпрацьований на виробництві час, які передбачені законодавством;
2) виплати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:
виплати працівникам підприємств заробітної плати за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
оплата навчальних відпусток, наданих відповідно до законодавства працівникам підприємств, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх і заочних загальноосвітніх школах;
оплата праці кваліфікованих робітників, керівників та спеціалістів підприємства, залучених без звільнення від основної роботи до підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, керівництва виробничою практикою студентів і навчання учнів загальноосвітніх шкіл;
оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних і професійно-технічних закладів, які проходять виробничу практику на підприємстві, а також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період професійної орієнтації, залучених на тимчасову роботу до посильної праці на період канікул;
витрати, пов’язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням);
3) оплата праці працівників, які не перебувають у штаті підприємств, за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу проводяться безпосередньо цим підприємством. Розмір коштів, спрямованих на оплату праці цих працівників, визначається виходячи з кошторису на виконання робіт (послуг) за договором і платіжних документів;
4) передбачені законодавством доплати до тарифних ставок та посадових окладів, пов’язані з організацією праці:
доплата не звільненим від основної роботи бригадирам з числа робітників за керівництво бригадою;
доплата працівникам за роботу в багатозмінному режимі та за роботу в нічний час;
5) надбавки та доплати до тарифних ставок у розмірах, передбачених законодавством, і виплати, що мають компенсуючий характер, а саме:
доплата працівникам за шкідливі умови праці (за роботу у важких, шкідливих умовах);
плата працівникам за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні, в понадурочний час за розцінками, встановленими законодавчими актами;
винагорода працівникам за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбачені законодавством;
доплата працівникам за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;
надбавки за класність водіям автомобілів робітникам локомотивних бригад, доплата за клас кваліфікації льотно-інструкторському та льотному складу екіпажів;
доплата за клас кваліфікації льотно-інструкторському та льотному складу екіпажів;
надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови;
персональні надбавки;
надбавки керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливих завдань на термін їх виконання;
доплата працівникам до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством;
виплати за районними коефіцієнтами, коефіцієнтами за роботу в безводних місцевостях, у високогірних районах та за іншими встановленими законодавством коефіцієнтами, що враховують особливості транспорту;
інші передбачені законодавством надбавки, доплати і виплати, що мають компенсуючий характер;
6) передбачені законодавством виплати, що включаються у фактичну собівартість, але не плануються:
виплата різниці в окладах працівникам, працевлаштованим з інших організацій із збереженням протягом деякого часу (відповідно до законодавства) розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а також у разі тимчасового заступництва;
виплати, пов’язані з індексацією зарплати в межах, передбачених чинним законодавством;
плата за час вимушеного прогулу (простою) або за виконання нижче оплачуваної роботи у випадках, передбачених законодавством;
витрати на оплату праці членам екіпажу морських суден, що призначені на конкретне судно, за час чекання підходу цього судна в порт, де можлива їх посадка;
оплата утримання плавскладу, який знаходиться в резерві;
суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати непрацездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник продовжує працювати на підприємстві;
7) премії працівникам підприємств за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, за сприяння винахідництву і раціоналізації, за створення, освоєння та впровадження нової техніки, авторські винагороди, винагороди за підсумками роботи за рік, одноразові заохочення (за виконання особливо важливих виробничих завдань) тощо;
8) вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв’язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією);
9) витрати (у випадках, передбачених законодавством) на оплату безкоштовно наданих працівникам підприємства житла, комунальних послуг, продуктів харчування тощо або суми грошових компенсацій за їх ненадання;
10) суми наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам.
25. До елементу “Відрахування на соціальні заходи” належать:
1) збір на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
2) відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;
3) інші обов’язкові збори і відрахування на соціальні заходи, що визначені законодавством.
26. Відрахування на обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове пенсійне страхування здійснюються за встановленими законодавством нормами та порядком.
Відрахування на додаткове пенсійне страхування, обов’язкове медичне страхування та інші обов’язкові збори і відрахування на соціальні заходи відносяться до собівартості виконаних перевезень (робіт, послуг) згідно з порядком, визначеним законодавством.
27. До елементу “Амортизація основних фондів і нематеріальних активів” належать суми амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими чинним законодавством.
28. Розрахунок амортизації основних фондів і нематеріальних активів та віднесення їх на витрати виробництва здійснюються згідно з ПБО 7 “Основні засоби” та ПБО 8 “Нематеріальні активи”.
29. До елементу “Інші операційні витрати” належать витрати, які включаються у собівартість перевезень і не враховані в попередніх елементах витрат, а саме:
1) сума сплаченої орендної (лізингової) плати за користування наданими в оперативну та фінансову оренду (лізинг) основними фондами;
2) витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов’язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов’язаних з грошовим обігом;
3) оплата послуг сторонніх підприємств і організацій:
за протипожежну і сторожову (включаючи воєнізовану) охорону;
за використання і/або обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв’язку, засобів сигналізації;
щодо управління виробництвом, якщо штатним розписом підприємства не передбачено відповідні функціональні служби;
консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням поточної діяльності підприємства, зберіганням та реалізацією продукції, а також передбачених законодавством обов’язкових аудиторських перевірок;
пов’язаних з освоєнням в експлуатації нових типів транспортних засобів та видів перевезень (робіт, послуг);
за приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод;
4) оплата робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами та організаціями або структурними підрозділами даного підприємства, що не належать до основного виду його діяльності (поточний ремонт рухомого складу та інших основних виробничих фондів, проведення випробувань з метою визначення якості пально-мастильних матеріалів тощо);
5) суми податків, зборів та інших передбачених законодавством платежів;
6) платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу у межах ліміту;
7) витрати зі страхування майна підприємства (у тому числі транспортних засобів за межами України), цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів підприємств, кредитних та інших комерційних ризиків підприємства;
8) витрати, пов’язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг):
оплата послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до вартості перевезень (робіт, послуг);
витрати на виготовлення розкладів руху пасажирських транспортних засобів, проїзних квитків, інструкцій, правил та іншої службової документації;
витрати на декларування транспортних засобів і вантажів, оформлення провізних документів, іноземних паспортів, віз та інших дозволів, пов’язаних із здійсненням закордонних перевезень;
витрати за користування системами бронювання та резервування перевезень;
витрати на обладнання міських ліній та ліній міжміських пасажирських і вантажних перевезень світловими табло, таблицями розкладу руху і вартості перевезень, іншими спеціальними знаками;
витрати за користування автомобільними дорогами, поромами, автомобільними стоянками;
витрати на обслуговування пасажирів, в тому числі санітарно-гігієнічні засоби, посуд, харчування, якщо вони включені в ціну квитка;
9) вартість харчового задоволення членів екіпажів суден портового і службово-допоміжного флоту, льотного складу повітряних суден при виконанні польотів, працівників воєнізованої пожежної охорони на залізничному транспорті згідно встановлених норм;
10) оплата суднових, аеропортових та інших зборів при здійсненні перевезень;
11) витрати на перешвартовку та шлюзування, очистку танків, вартість баласту, оплата послуг криголамів, буксирів та катерів;
12) витрати в іноземних портах, що пов’язані з достроковим виконання вантажних операцій (диспач);
13) резерв майбутніх видатків транспортних суден по закінчених рейсах;
14) витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів:
розробка і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок, сувенірів чи зразків товарів, що передаються клієнтам або посередницьким організаціям безоплатно, безкоштовно виконаних перевезень, оформлення вітрин, виставок тощо);
реклама в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп’ютерну та іншу зовнішню рекламу;
придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрація рекламних кіно-, відео- і діафільмів;
зберігання та експедиювання рекламних матеріалів;
виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю);
проведення інших рекламних заходів, пов’язаних з діяльністю підприємства;
15) витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями у передбачених законодавством розмірах;
16) придбання довідників, технічних паспортів та інших документів експлуатаційної, технічної та виробничої діяльності;
17) витрати на службові відрядження працівників у межах норм, передбачених законодавством, з урахуванням особливостей відряджень членів екіпажів суден, морських (річкових) та повітряних суден, що здійснюють діяльність за межами повітряного або митного кордону чи територіального моря (вод) України;
18) витрати на харчування (замість добових) для членів екіпажів суден, морських (річкових) та повітряних суден, що здійснюють діяльність за межами повітряного або митного кордону чи територіального моря (вод) України;
19) витрати на утримання представництв, а також працівників за кордоном, де представництва не створені;
20) додаткові витрати, пов’язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад, та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, в тому числі дільнично-колійних будівель, вагонів, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;
21) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, або в час, коли він не працює, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами;
22) витрати на перевезення працівників-інвалідів I і II групи до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;
23) витрати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, а також заподіяної пасажирам та іншим користувачам транспорту;
24) допомога пасажирам при втраті працездатності, що надається на підставі рішень суду;
25) витрати на операції із скляною тарою та одноразовим посудом;
26) надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівникам транспорту, робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний характер, за кожну добу з моменту виїзду до моменту повернення на підприємство, в тому числі в іноземній валюті замість добових при здійсненні перевезень за межами України;
27) витрати на забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки у відповідності з вимогами чинного законодавства;
28) витрати з підтримки професійних навичок (в тому числі за межами України) працівників, що здійснюють експлуатацію рухомого складу (в тому числі на тренування працівників льотного складу в аеродромних умовах і на тренажерному обладнанні);
29) витрати, пов’язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам денного відділення вищих, середніх спеціальних та профтехучилищ вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної відпустки, яка надається їм перед початком роботи;
30) витрати на утримання приміщень, засобів зв’язку і інших, що надаються безоплатно органам державної служби у встановленому порядку;
31) оплата вартості ліцензій, сертифікатів та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності підприємства, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, витрати на придбання ліцензій, надання державних послуг з медичної сертифікації авіаційного персоналу та інших спеціальних дозволів на право надання транспортних послуг;
32) витрати на оприлюднення річного звіту;
33) витрати, пов’язані з виплатою дивідендів учасникам та засновникам підприємства (оплата повідомлень у засобах масової інформації, придбання конвертів, послуги зв’язку);
34) витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов’язані з емісією цінних паперів;
35) витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою працівників підприємств в українських закладах освіти, у відповідності з чинним законодавством;
36) витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням підприємства;
37) витрати на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури:
дитячих ясел або садків, дитячих таборів відпочинку;
закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників підприємства;
дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв;
закладів охорони здоров’я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам підприємства;
спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, підприємства, клубів і будинків культури (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);
приміщень, що використовуються підприємством для організації харчування його працівників;
багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житлово-комунального господарства, щодо яких підприємством прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад.
Витрати на утримання і експлуатацію зазначених об’єктів соціальної інфраструктури включаються до складу витрат на перевезення (роботи, послуги), якщо ці об’єкти не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю.
Витрати, перелічені у цьому пункті, які мають комплексний характер, розподіляються між відповідними елементами затрат;
38) витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення, які перебувають у власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів;
39) витрати на цивільну оборону, утримання військово-мобілізаційних відділів;
40) витрати на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;
41) відрахування структурних підрозділів на утримання апарату управління підприємства;
42) операційні курсові витрати (втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінка активів, суми фінансових санкцій тощо);
43) матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати).
IV. Групування витрат за статтями калькуляції
30. До виробничої собівартості перевезень включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
31. До наведеної типової номенклатури статей калькуляції можуть вноситись зміни з урахуванням організаційної структури транспортних підприємств, характеру і рівня організації перевезень, питомої ваги витрат у собівартості окремих видів перевезень, а також об’єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.
Зокрема, для підприємств-перевізників авіаційного транспорту цей перелік доповнюється статтею “аеропортові витрати”, для підприємств автомобільного транспорту – статтею “автомобільні шини”, для підприємств морського та річкового транспорту – статтею “стивідорні витрати”.
Особливості калькулювання собівартості перевезень (робіт, послуг) на залізничному транспорті наведено в розділі VI.
32. До статті калькуляції “Прямі матеріальні витрати” включається вартість усіх видів пально-мастильних та інших матеріалів (включаючи транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації, а також витрати пально-мастильних матеріалів на допоміжно-службовий, учбово-тренувальний та невиробничий нальоти годин.
33. До статті калькуляції “Прямі витрати на оплату праці” включаються всі витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати працівникам, безпосередньо зайнятим здійсненням перевезень (робіт, послуг), обчисленої за посадовими окладами, відрядними розцінками, тарифними ставками згідно з діючими на підприємствах системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат, які належать до елементу “Витрати на оплату праці”.
34. До статті калькуляції “Інші прямі витрати” включаються:
відрахування від витрат на оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих здійсненням перевезень (робіт, послуг): на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, на державне (обов’язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування у передбачених законодавством випадках, інші обов’язкові збори і відрахування на соціальні заходи, що визначені законодавством;
нараховані згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими чинним законодавством України та ПБО 7 “Основні засоби”, ПБО 8 “Нематеріальні активи”, суми амортизаційних відрахувань від вартості рухомого складу флоту, автомобільного транспорту і літако-вертольотного парку;
витрати на всі види ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування рухомого складу, що безпосередньо бере участь у перевезеннях, пов’язані з поліпшенням рухомого складу і/або забезпеченням відповідності його технічного стану вимогам безпеки руху та іншим експлуатаційним вимогам:
– вартість запасних частин, приладів, обладнання, пального і матеріалів, що витрачаються для виконання ремонту власними підрозділами;
– вартість ремонтних робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами і організаціями;
– витрати на оплату праці і відповідні відрахування від неї працівників, що виконують ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів;
– вартість інструментів, виданих для поновлення їх запасу на транспортних засобах;
– вартість матеріалів, що витрачаються на утримання законсервованих транспортних засобів, витрати на їх консервацію і розконсервацію;
– витрати на страхування транспортних засобів у разі їх ремонту за кордоном;
– вартість робіт по доводці на повітряному транспорті, викликаних встановленням нових типів (моделей) обладнання, приладів та апаратури;
– вартість матеріалів, що використовуються для ремонту, монтажу та дезінфекції побутового обладнання пасажирських салонів.
35. До статті калькуляції “Загальновиробничі витрати” включаються витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу, які не передбачені в попередніх статтях:
– витрати на утримання апарату управління виробництвом (оплата праці, відрахування на соціальні заходи, витрати на оплату службових відряджень працівників апарату управління виробничих структурних підрозділів підприємства, технічне та інформаційне забезпечення управління виробництвом тощо);
– амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
– витрати на утримання, експлуатацію, капітальний та поточний ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів, обладнання загальновиробничого призначання, в тому числі утримання резервного рухомого складу;
– витрати на вдосконалення технології і організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, поліпшенням якості робіт, послуг, підвищенням їх надійності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
– витрати на утримання виробничих будівель, споруд і приміщень (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення тощо);
– витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці, в тому числі за невідпрацьований, але оплачений час на виробництві, відрахування на соціальні заходи, обов’язкове страхування загальновиробничого персоналу, сума пільг у зв’язку з продажем форменого одягу виробничого персоналу за зниженими цінами, витрати на відрядження та на переміщення виробничого персоналу, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю робіт, послуг, утримання воєнізованої, пожежної та сторожової охорони);
– витрати на охорону праці, техніку безпеки, виробничу санітарію та охорону навколишнього середовища;
– податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, що включаються до собівартості виробництва;
– інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв, витрати, зумовлені аваріями та катастрофами, порушеннями правил технічної експлуатації транспорту, нестачі в межах норм природного убутку тощо).
36. До статті калькуляції “Автомобільні шини” включаються всі витрати, пов’язані з експлуатацією автомобільних шин:
– витрати, пов’язані з заміною та встановленням автомобільних шин на колеса;
– транспортно-заготівельні витрати і націнки підприємств-постачальників у частині, що припадає на вартість автомобільних шин, виданих зі складу в поточному місяці;
– витрати, пов’язані з ремонтом автомобільних шин.
37. До статті калькуляції “Навігаційні витрати” включаються витрати, безпосередньо пов’язані з експлуатацією морського та річкового флоту, на:
– утримання екіпажу, пасажирів і суден в процесі перевезень (послуги криголамів, буксирів та катерів, доставка продовольства та білизни на судна і з них в порт приписки, ремонт та прання спецодягу та суднової білизни, витрати на дезінфекцію, дератизацію, дегазацію, придбання та доставка прісної води, вартість баласту, його навантаження та розвантаження, чистка танків, перешвартовка та шлюзування суден, заміна недоторканого шлюпочного штормового запасу продуктів, витрати на придбання морських карт, лоцій, довідників, навігаційних інструментів, матеріально-технічне забезпечення обслуговування пасажирів, передбачене вартістю проїзду, представницькі витрати капітана, а також інші витрати капітана або за його дорученням інших осіб командного складу для службових цілей в закордонному плаванні в межах встановленого ліміту, витрати на прокат кіно- та відеофільмів для екіпажу транспортного судна в закордонному плаванні та інші культурні потреби, в тому числі в закордонних портах, утримання членів екіпажів у лікарнях в закордонних портах, виплата інвалюти замість добових, вартість харчового задоволення членів екіпажів, витрати на оплату послуг нотаріальних контор у разі складання морських протоколів, витрати на поштово-телеграфні, супутникові та інші послуги зв’язку);
– суднові та портові збори в морських і річкових портах, в тому числі іноземних (адміністративний, буксирний, вантажний, доковий, канальний, корабельний, карантинний, консульський, лоцманський, маяковий, понтонний, причальний, протипожежний, санітарний, сигнальний, митний, швартовий, якірний);
– агентування;
– страхування суден, вантажів, фрахтів, ризиків;
– інші навігаційні витрати.
38. До статті калькуляції “Стивідорні витрати” включаються витрати, пов’язані з завантаженням та розвантаженням суден у випадках, коли за умовами перевезень ці витрати несе судноплавна компанія. До цієї статті відносяться витрати:
– по доставці вантажів до борту судна;
– охорона вантажу, зважування, обмір і закріплення вантажу;
– вартість матеріалів для закріплення вантажу;
– оренда складів, кранів;
– витрати на завантажування і розвантажування;
– складські, тальманські і супервайзерські послуги;
– інші аналогічні послуги.
39. До статті калькуляції “Аеропортові витрати” авіапідприємства-перевізники включають аеропортові збори за обслуговування повітряних суден в аеропортах (згідно DOC 9562 “Керівництво по економіці портів” ІКАО, 1991 р.):
– збір за посадку-зліт повітряних суден (включаючи аеродромне диспетчерське обслуговування повітряного руху в зоні дії аеропорту);
– збір за наднормативну стоянку ПС;
– пасажирський збір (за користування терміналами до початку реєстрації);
– збір за забезпечення авіаційної безпеки;
– збір за наземне обслуговування (хендлінг);
– додаткові послуги, які надаються по запиту при обслуговуванні ПС.
Облік забезпечується на основі рахунків, виставлених перевізнику аеропортом.
V. Облік і калькулювання собівартості перевезень
40. Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нормативного, стандарт-костінгу, позамовного методів або простим підрахунком витрат.
41. Основними елементами нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.
Основними завданнями нормативного методу є своєчасне попередження нераціонального витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства, сприяння виявленню резервів зниження собівартості перевезень, оперативне управління формуванням витрат виробництва.
Нормативний метод обліку витрат виробництва сприяє своєчасному виявленню і встановленню причин відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат та кошторисів витрат на обслуговування виробництва й управління.
42. Нормативний метод обліку і калькулювання витрат на виробництво передбачає:
– створення системи діючих прогресивних норм і нормативів;
– поточний облік і калькулювання нормативної собівартості;
– виявлення і облік витрат, пов’язаних з відхиленнями від діючих норм і нормативів;
– виявлення місць, причин і винуватців відхилень;
– системний облік зміни норм і нормативів;
– визначення фактичної собівартості як алгебраїчної суми нормативної її величині, відхилень від норм.
43. Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, послуг) з виявленням і обліком відхилень від норм по кожному з показників.
44. Нормативи витрат повинні розроблятись з урахуванням особливостей і конкретних умов діяльності підприємства, окремо для кожного виробничого підрозділу, що необхідно для своєчасного виявлення відхилень, аналізу їх причин, внесення змін у нормативи.
Відхиленням від норм вважаються як перевитрати, так і економія матеріальних, трудових та інших витрат (у тому числі зумовлених заміною матеріалів та запчастин, оплатою непередбачених технологічним процесом робіт, доплатами за відступи від нормальних умов праці тощо).
45. Для обчислення фактичної собівартості перевезень у разі застосування нормативного методу обліку основою є нормативна калькуляція.
Фактична собівартість перевезень обчислюється шляхом додавання до нормативної собівартості або віднімання від неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.
Для складання нормативної, планової і звітної калькуляцій застосовується єдина номенклатура статей витрат.
Фактичні витрати, що перевищують нормативні, не включаються до витрат виробництва, якщо такі перевитрати пов’язані із зловживаннями, нестачами, крадіжками, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання.
46. Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає відокремлений облік витрат по кожному з видів перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.
Об’єктом обліку і калькулювання при застосуванні цього методу є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційними одиницями – відповідні одиниці їх виміру.
Собівартість перевезень, тобто сума витрат, що припадає на калькуляційну одиницю, визначається шляхом ділення суми фактичних витрат по кожному об’єкту калькулювання на відповідний обсяг виконаних перевезень.
Як узагальнююча калькуляційна одиниця транспортної роботи використовується показник суми витрат, що припадають на 1 гривню отриманих підприємством доходів.
47. Витрати на оплату праці основних робітників, зайнятих на виконанні окремих видів перевезень, безпосередньо включаються до собівартості відповідних об’єктів калькулювання.
Якщо пряме віднесення витрат на оплату праці до собівартості окремих видів перевезень ускладнене, вони розподіляються виходячи з питомої ваги даного виду перевезень у структурі доходів підприємства.
48. Відрахування на соціальні заходи від заробітної плати основних робітників включаються у собівартість перевезень виходячи з розміру відповідних витрат на оплату праці у відповідності з порядком, встановленим чинним законодавством.
49. Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень, включається до їх собівартості за прямою ознакою.
Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об’єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального.
50. Витрати за статтею “Прямі матеріальні витрати” відображаються в обліку за фактичною вартістю матеріальних ресурсів, фактично використаних безпосередньо на здійснення перевезень.
51. Амортизаційні відрахування включаються безпосередньо до собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг).
Амортизаційні відрахування по транспортних засобах, що експлуатувались при здійсненні кількох видів перевезень (робіт, послуг), розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно до обсягів перевезень (робіт, послуг).
52. Витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт рухомого складу, безпосередньо зайнятого на певному виді перевезень (робіт, послуг), включаються до собівартості за прямою ознакою.
Якщо витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт або окремі їх елементи віднести до певних видів перевезень (робіт, послуг) неможливо, їх розподіляють за одним з таких методів:
– у відповідності з питомою вагою планової суми витрат на технічне обслуговування та ремонт у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг);
– виходячи з питомої ваги даного виду перевезень (робіт, послуг) у структурі доходів підприємства;
– виходячи з планової трудомісткості ремонтних робіт.
53. Витрати за статтею “Автомобільні шини” включаються безпосередньо до собівартості окремих видів перевезень.
Якщо автомобіль здійснював кілька видів перевезень, то витрати, пов’язані з експлуатацією встановлених на ньому шин, розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно до обсягу перевезень.
54. Навігаційні витрати включаються безпосередньо до витрат на здійснення конкретних видів перевезень.
55. Стивідорні витрати включаються безпосередньо до собівартості того виду перевезень, під час якого вони мали місце.
Якщо ці витрати неможливо прямо віднести до певного виду перевезень, їх розподіляють пропорційно до обсягів перевезень.
56. Аеропортові витрати включаються безпосередньо до собівартості окремих видів перевезень. Якщо ці витрати неможливо прямо віднести до певного виду перевезень, їх розподіляють пропорційно до обсягів перевезень.
57. Фактична сума загальновиробничих витрат транспортних підприємств щомісячно розподіляється між:
– основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;
– допоміжним виробництвом в частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також для реалізації;
– обслуговуючими виробництвами;
– капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.
58. Залежно від видів виконуваних перевезень (робіт, послуг), технічного оснащення рухомого складу та інших умов загальновиробничі витрати, віднесені до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів:
– пропорційно до заробітної плати основних працівників;
– у відповідності з питомою вагою планової суми загальногосподарських витрат у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;
– на 1 гривню фактичних доходів по окремих видах перевезень;
– пропорційно до суми витрат по інших калькуляційних статтях;
– пропорційно до приведеної кількості автомобілів на автотранспортних підприємствах.
59. Протягом звітного періоду підприємство повинно забезпечувати постійність вибраних методів розподілу непрямих витрат.
60. На транспортних підприємствах до допоміжних виробництв відносять цехи, майстерні та інші виробничі підрозділи, що виконують:
роботи з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу;
роботи з ремонту, господарського обслуговування та утримання будівель, споруд, обладнання та інших основних фондів;
ремонт агрегатів, вузлів і деталей рухомого складу;
ремонт і відновлення автомобільних шин;
кузовні та столярні роботи;
діагностування і технічний контроль;
миття транспортних засобів;
ковальські та зварювальні роботи;
виробництво енергії (котельні, електростанції, підстанції);
експлуатацію та утримання очисних споруд;
інші роботи та послуги.
61. Собівартість робіт та послуг допоміжного виробництва планується і обліковується за номенклатурою статей калькуляції, встановленою для відповідних галузей народного господарства.
62. Собівартість робіт і послуг, що надаються одними допоміжними підрозділами іншим, а також основному виробництву, визначається виходячи з фактичної суми витрат. Собівартість робіт і послуг, що виконуються виробничими підрозділами для власних потреб, визначається виходячи з прямих витрат.
63. У зведеному обліку витрати групуються за видами перевезень, структурними підрозділами тощо. Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі узагальнених даних, одержаних у результаті обробки первинної документації.
На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості перевезень витрат окремих структурних підрозділів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами перевезень у цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості.
64. На підприємствах, що застосовують нормативний метод обліку, фактична собівартість кожного виду перевезень визначається шляхом додавання (зі знаком “+” або “-“) до нормативної собівартості величини виявлених у зведеному обліку відхилень і зміни норм за кожною статтею витрат.
Якщо на підприємствах поточні норми значно відрізняються від планових, зведений облік витрат і калькулювання фактичної собівартості перевезень здійснюється з використанням нормативних калькуляцій.
На підприємствах, де діючі норми незначною мірою відрізняються від планових, за основу обліку відхилень беруться норми, закладені до планових калькуляцій собівартості окремих видів перевезень. Якщо норми витрат змінюються в процесі виконання перевезень, виявлена різниця враховується окремо як пов’язана із зміною норм, а планова собівартість залишається попередньою.
65. На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всього обсягу перевезень. Звітні калькуляції складаються на всі здійснені підприємством види перевезень.
У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду перевезень, в якій собівартість одиниці визначається в розрізі виробничих підрозділів за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм.
VI. Особливості калькулювання собівартості на залізничному транспорті
66. Калькулювання собівартості перевезень пасажирів, багажу і пошти та перевезень вантажів на залізничному транспорті виконується тільки управлінням залізниці по залізниці у цілому згідно з Галузевою інструкцією з калькулювання собівартості перевезень на залізничному транспорті.
67. Структурні підрозділи залізниць здійснюють групування витрат на перевезення за Номенклатурою витрат по основній діяльності підприємств залізничного транспорту України.
68. Об’єктами калькуляції собівартості перевезень на залізничному транспорті є:
– вантажні перевезення;
– пасажирські перевезення;
– перевезення багажу та вантажобагажу;
– перевезення пошти.
69. Собівартість перевезень диференціюється за сполученнями:
вантажними – у прямому та місцевому, пасажирськими – у далекому та приміському сполученнях, а також за видами тяги: електричної та тепловозної, моторвагонної та дизельної.
За одиницю калькуляції собівартості перевезень вантажу, багажу та вантажобагажу приймається 10 тонно-кілометрів, пасажирів – 10 пасажиро-кілометрів, пошти – 10 вагоно-кілометрів поштових вагонів.
70. Найважливішим етапом калькулювання перевезень на залізничному транспорті є розподіл експлуатаційних витрат між видами перевезень, видами сполучень та видами тяги. Розподіл витрат проводиться кожним структурним підрозділом (господарством) залізниці за окремими статтями чи групами статей.
71. Основні розрахунки по розподілу експлуатаційних витрат між видами перевезень, а також різними видами тяги виконуються залізницями на основі даних звітів підвідомчих підприємств і господарств.
Начальник управління
бухгалтерського обліку,
бюджетного фінансування і звітності
М. В. Содель
Начальник департаменту
стратегічного розвитку
О. П. Петренко
