МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 25.05.2021 р. № 22296/13079-26-21/8.4.3

Щодо надання роз’яснення

Міністерство юстиції України […] щодо надання роз’яснення стосовно деяких питань, що стосуються проведення державної реєстрації права власності в порядку, передбаченому пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами), та повідомляє.

Перш за все звертаємо увагу, що згідно з термінологією, визначеною Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).

Отже, державна реєстрація прав, як реєстраційна дія, проводиться державним реєстратором саме у разі наявності факту набуття, зміни або припинення речового права.

Частиною другою статті 4 Закону визначені випадки, коли відбувається зміна речового права.

Варто зазначити, що вичерпний перелік випадків державної реєстрації змін, пов’язаний зі змінами, що можуть відбуватися з певним правом власності, іншим речовим правом чи обтяженням таких прав. При цьому у разі припинення чи набуття права власності проводиться державна реєстрація відповідних юридичних фактів, як це передбачає Цивільний кодекс України та Закон.

У свою чергу пунктом 66 Порядку передбачено можливість проведення державної реєстрації права власності за спадкодавцем на підставі документів, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно та які були видані за життя спадкодавця, але з тих чи інших причин реєстрація права власності на об’єкт нерухомості не була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення речових прав.

Так, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб’єкта права власності – спадкодавця з обов’язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Відтак пункт 66 Порядку слід застосовувати у сукупності зі статтею 27 Закону та тими пунктами Порядку, якими встановлено перелік документів для відповідної державної реєстрації. При цьому обов’язковими умовами застосування цього пункту є те, що документ, що відповідно до законодавства підтверджує набуття спадкодавцем прав на нерухоме майно, має бути виданий на його ім’я та за життя спадкодавця. Також потрібно враховувати факт відсутності проведення державної реєстрації права власності на нерухомість за спадкодавцем відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення речового права.

З огляду на викладене, механізм, передбачений пунктом 66 Порядку, не застосовується, якщо набуте право власності вже зареєстроване.

На додаток до вказаного зазначаємо, що листи Міністерства юстиції України не встановлюють норм права, а мають виключно інформаційний характер.

Перший заступник Міністра
Євгеній ГОРОВЕЦЬ