МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 12.08.2021 р. № 64838/І-22243/8.4.3
Міністерство юстиції України розглянуло Ваше звернення […] та в межах компетенції повідомляє таке.
У зверненні йдеться про те, чи може бути передавальний акт чи розподільчий баланс підставою державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою у випадку реорганізації юридичної особи – користувача такої земельної ділянки.
Відповідь у стислому викладенні (#Мін’юстПростоюМовою)
Так, державна реєстрація права постійного користування може бути проведена на підставі передавального акта чи розподільчого балансу у випадку, описаному в зверненні.
Відповідь у розгорнутому викладенні (#Мін’юстОфіційно)
Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.
В той же час земельні відносини врегульовані Земельним кодексом України.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України. Так, відповідно до пункту “в” частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
Частиною п’ятою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Варто зазначити, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон).
Згідно з пунктом першим частини першої статті 1 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина третя статті 3 Закону).
Також варто зазначити, що при прийнятті рішення державний реєстратор речових прав на нерухоме майно має керуватися нормами як загального, так і спеціального законодавства.
Так, відповідно до частини другої статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (частина п’ята статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”).
Правова позиція щодо збереження права постійного користування на земельні ділянки за юридичними особами, утвореними шляхом реорганізації, що є правонаступниками юридичних осіб, які володіли на вказаному правовому титулі такими земельними ділянками, міститься у ряді рішень Верховного Суду.
Із зазначеного вбачається необхідність врахування практики Верховного Суду при проведенні реєстраційних дій.
Так, Верховний Суд визначив, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи, зважаючи на положення частини першої статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17; від 10.10.2018 у справі № 907/916/17; від 11.05.2019 у справі № 914/1104/18).
Право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності Земельним кодексом України, прийнятим 25.10.2001), не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за положеннями чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов’язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11).
Тобто право користування земельною ділянкою підприємство, установа, організація у випадку реорганізації, що передбачає правонаступництво, не втрачає.
Державна реєстрація прав може бути проведена па підставі документів, передбачених частиною першою статті 27 Закону та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
З огляду на вказане розподільчий баланс та передавальний акт у випадку реорганізації юридичної особи може бути підставою державної реєстрації права постійного користування.
Важливі юридичні застереження!
1. Листи Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер. Їх реальне значення не перевищує авторитету аргументів та суджень, покладених в основу відповідної правової позиції.
2. Роз’яснення законодавства, яке міститься у цьому листі, не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації та не враховує особливостей відповідних фактичних обставин.
Перший заступник Міністра
Євгеній ГОРОВЕЦЬ
