Кабінет Міністрів України
Постанова від 11 червня 2025 р. № 673 Київ
Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників
Відповідно до підпункту “е” пункту 3 статті 262, пункту 1 статті 267 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та пункту 3 частини другої статті 6 Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників, що додаються.
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 11 “Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 8, ст. 312).
Прем’єр-міністр України
Д. ШМИГАЛЬ
АТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 червня 2025 р. № 673
КРИТЕРІЇ
оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників
- Ці критерії застосовуються для проведення оцінки допустимості державної допомоги, яка надається суб’єктам господарювання на професійну підготовку працівників (далі – державна допомога), та встановлюють умови, за яких така державна допомога є допустимою для конкуренції.
- У цих критеріях терміни вживаються в такому значенні:
допустимі витрати – перелік витрат, що можуть бути відшкодовані отримувачам державної допомоги;
професійна підготовка працівників – професійне навчання працівників у значенні, наведеному в Законі України “Про професійний розвиток працівників”.
Термін “скрутне становище суб’єктів господарювання” вживається у значенні, наведеному в критеріях оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризації суб’єктів господарювання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 36 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 14, ст. 473).
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України, Законах України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про освіту”, “Про професійний розвиток працівників”, “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
- Ці критерії не застосовуються до державної допомоги:
що надається суб’єктам господарювання, які перебувають у скрутному становищі;
що надається для провадження експортної діяльності, яка безпосередньо пов’язана з обсягом експорту, створенням і функціонуванням мережі розповсюдження або іншими поточними витратами, пов’язаними з експортною діяльністю;
якщо її надання зумовлено виконанням отримувачем державної допомоги – іноземним суб’єктом господарювання обов’язкової вимоги щодо місцезнаходження головного офісу на території України; отримувачу державної допомоги дозволяється мати філію та/або представництво на території України на дату отримання державної допомоги в розпорядження;
якщо її надання залежить від зобов’язання отримувача державної допомоги використовувати товари вітчизняного виробництва;
що надається для здійснення обов’язкової підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників відповідно до вимог законодавства;
що надається вугледобувним підприємствам на покриття витрат, які виникли внаслідок їх ліквідації та спрямовуються такими підприємствами на здійснення заходів з професійної підготовки працівників з метою забезпечення подальшого пошуку такими працівниками нового місця роботи поза межами вугледобувної промисловості.
- Державна допомога надається з метою стимулювання роботодавця підвищувати професійний рівень працівників.
- Державна допомога надається суб’єктам господарювання у будь-якій формі, визначеній Законом України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.
- До категорії отримувачів державної допомоги належать суб’єкти господарювання, що провадять господарську діяльність у будь-якій галузі.
- Державна допомога повинна мати стимулюючий ефект, підтвердженням наявності якого є:
1) звернення отримувача державної допомоги за державною допомогою до початку здійснення заходу з професійної підготовки працівників або наявність у нього підтвердження того, що право на отримання державної допомоги надано до початку здійснення заходу з професійної підготовки працівників;
2) наявність у зверненні про отримання державної допомоги, зокрема, інформації про найменування або ім’я та категорію суб’єкта малого, середнього або великого підприємництва, опису заходу з професійної підготовки працівників із зазначенням дати його початку та закінчення, місця здійснення заходу, переліку необхідних витрат, форми надання та обсягу державної допомоги;
3) підтвердження надавачем державної допомоги на підставі поданої отримувачем державної допомоги документації того, що її надання призведе до істотного збільшення кількості, якості, тривалості заходів з професійної підготовки працівників або кількості працівників, які беруть участь у заходах з професійної підготовки працівників.
До державної допомоги у формі податкових заходів вимоги, передбачені підпунктами 1 – 3 цього пункту, не застосовуються.
Державна допомога у формі податкових заходів вважається такою, що має стимулюючий ефект, якщо право на її отримання надано:
до початку здійснення заходу з професійної підготовки працівників, крім випадків, коли діяльність отримувача державної допомоги вже була охоплена попередніми програмами підтримки у формі податкових заходів;
відповідно до об’єктивних критеріїв без подальших дискреційних дій надавача державної допомоги.
- Максимальний розмір державної допомоги становить до 50 відсотків сукупного розміру допустимих витрат, а також може бути збільшений до 70 відсотків сукупного розміру допустимих витрат:
1) у разі здійснення заходів із професійної підготовки працівників, що є особами з інвалідністю та/або незабезпеченими особами, та/або внутрішньо переміщеними особами, та/або учасниками бойових дій, які віднесені до однієї з категорій, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, – до 10 відсоткових пунктів;
2) у разі надання допомоги суб’єктам середнього підприємництва – до 10 відсоткових пунктів та у разі надання допомоги суб’єктам малого підприємництва – до 20 відсоткових пунктів.
У разі надання державної допомоги на професійну підготовку працівників, які працюють у секторі морського транспорту, максимальний розмір державної допомоги може бути збільшений до 100 відсотків сукупного розміру допустимих витрат, якщо працівники, які проходять професійну підготовку, не є членами екіпажу судна, а є понадштатними працівниками судна та професійна підготовка здійснюється на судні, яке зареєстровано згідно з Кодексом торговельного мореплавства України.
- Максимальний розмір державної допомоги, що може бути наданий отримувачу державної допомоги, визначається з урахуванням сукупного розміру державної допомоги.
- Сукупний розмір державної допомоги, включно з незначною державною допомогою, яка надається отримувачеві державної допомоги на відшкодування тих самих допустимих витрат, розраховується як сума державної допомоги за всіма програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги.
- Державна допомога з визначеними допустимими витратами може поєднуватися з:
будь-якою іншою державною допомогою, якщо така допомога стосується різних визначених допустимих витрат;
будь-якою іншою державною допомогою, включно з незначною державною допомогою, щодо тих самих допустимих витрат, які частково або повністю перекриваються, якщо таке поєднання не призводить до перевищення максимального розміру державної допомоги, що може надаватися.
- Визначення максимального розміру державної допомоги та суми допустимих витрат здійснюється з урахуванням податків і зборів (обов’язкових платежів). Податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, не може включатися до допустимих витрат.
Перелік та сума допустимих витрат підтверджуються надавачем державної допомоги.
- Державна допомога, що буде виплачена в майбутньому, у тому числі та, що виплачується кількома частинами, а також сума допустимих витрат приводяться надавачем державної допомоги у відповідність з їх розміром на дату отримання державної допомоги отримувачем державної допомоги в розпорядження.
- Надавач державної допомоги протягом шести місяців з дати її надання або, якщо державна допомога надається у формі податкових заходів, – протягом одного року з дня подання податкової декларації, або у разі надання незаконної державної допомоги, щодо якої Уповноважений орган з питань державної допомоги (далі – Уповноважений орган) прийняв рішення про допустимість такої допомоги для конкуренції, – протягом шести місяців після прийняття Уповноваженим органом відповідного рішення оприлюднює на власному офіційному веб-сайті таку інформацію:
мету і форму надання державної допомоги;
підстави надання державної допомоги;
період надання державної допомоги;
найменування або ім’я отримувача державної допомоги, дані про його категорію (суб’єкт малого, середнього або великого підприємництва) та вид економічної діяльності;
загальний обсяг державної допомоги та її частку в загальному бюджеті діяльності чи робіт, на які надається державна допомога.
Така інформація повинна бути загальнодоступною та зберігатися у надавача державної допомоги протягом 10 років.
- Державна допомога спрямовується на відшкодування суб’єктам господарювання допустимих витрат на:
1) оплату праці викладацького персоналу та працівників за час, протягом якого вони проходять професійну підготовку; проїзд; проживання; придбання навчальних матеріалів, інструментів і обладнання, які безпосередньо пов’язані з професійною підготовкою працівників, та їх амортизацію в обсязі, необхідному для професійної підготовки працівників;
2) консультаційні послуги, пов’язані з професійною підготовкою працівників;
3) адміністративні, накладні витрати та витрати на оренду за час, протягом якого працівники проходять професійну підготовку.
- Якщо загальний обсяг державної допомоги перевищує 3 млн. євро за офіційним курсом Національного банку, встановленим на дату її надання, для одного отримувача державної допомоги, така державна допомога є допустимою у разі додаткового виконання таких умов:
1) визначення надавачем державної допомоги недоліків ринку, учасником якого є суб’єкт господарювання, які є перешкодою для підвищення рівня професійної підготовки працівників;
2) встановлення того, що надання державної допомоги сприяє виправленню ситуації на ринку, учасником якого є суб’єкт господарювання, у разі коли на такому ринку відсутня можливість самостійного забезпечення підвищення рівня професійної підготовки працівників.
Заходи з підвищення рівня професійної підготовки працівників вважаються такими, що сприяють виправленню ситуації на такому ринку, якщо, зокрема:
суб’єктом господарювання надається перевага професійній підготовці працівників загального характеру, за результатами якої знання, уміння та навички значною мірою можна застосувати в іншій сфері діяльності або під час роботи в іншого суб’єкта господарювання, над професійною підготовкою працівників спеціального характеру, за результатами якої знання, уміння та навички не можна застосувати або можна застосувати лише частково в іншій сфері діяльності або під час роботи в іншого суб’єкта господарювання; заходи з підвищення рівня професійної підготовки працівників одночасно можуть мати елементи як загального, так і спеціального характеру;
знання, уміння та/або навички, отримані працівниками за результатами професійної підготовки, можуть бути передані ними іншим працівникам, підтвердженням чого є:
- організація професійної підготовки працівників здійснюється спільно кількома непов’язаними суб’єктами господарювання або така професійна підготовка може бути корисною для працівників різних суб’єктів господарювання; або
- працівники отримують документ, який підтверджує проходження професійної підготовки, або документ про визнання чи присвоєння/підтвердження професійних кваліфікацій кваліфікаційним центром, суб’єктом освітньої діяльності чи іншим уповноваженим суб’єктом; або
- професійна підготовка працівників спрямована на категорії працівників, вакансії на місця роботи (посади) яких важко заповнити у суб’єктів господарювання та у відповідній сфері діяльності; або
- знання, уміння та навички, отримані працівниками за результатами професійної підготовки, можуть бути використані ними поза межами їх професійної (виробничої) діяльності;
до професійної підготовки залучено незабезпечених осіб;
3) встановлення відсутності інших заходів (інструментів) для досягнення мети професійної підготовки працівників, які призводитимуть до менших негативних наслідків для конкуренції;
4) обґрунтування необхідності отримання суб’єктами господарювання державної допомоги для досягнення її мети та розв’язання проблем, на які спрямована така державна допомога;
5) обмеження максимального розміру державної допомоги до мінімуму, а саме – відповідність сумі чистих додаткових витрат, необхідних для досягнення мети державної допомоги (далі – дефіцит фінансування).
Дефіцит фінансування визначається на основі різниці між усіма надходженнями та усіма витратами, необхідними для досягнення мети державної допомоги, усіма надходженнями та усіма витратами, які міг здійснити отримувач державної допомоги без державної допомоги, у чистій (приведеній) вартості.
Надавач державної допомоги повинен надати детальні розрахунки дефіциту фінансування та зазначити перелік витрат, що будуть відшкодовані за рахунок державної допомоги, для гарантування обмеження державної допомоги необхідним мінімумом.
Уповноважений орган проводить оцінку наслідків для конкуренції на основі передбачуваних позитивних та негативних наслідків впливу державної допомоги, беручи до уваги інформацію, надану, зокрема, надавачем державної допомоги, щодо конкурентів або споживачів, яких це стосується. Програми державної допомоги матимуть більш обмежений негативний вплив на конкуренцію, ніж індивідуальна державна допомога, спрямована на обмежену кількість конкретних отримувачів.
Під час визначення негативних наслідків державної допомоги для конкуренції Уповноважений орган бере до уваги основні види спотворення конкуренції, спричинені наданням державної допомоги, а саме: покращення конкурентної позиції отримувача державної допомоги порівняно з іншими суб’єктами господарювання, які є його конкурентами, та вплив географічних факторів, що, зокрема, призводить до перенесення місця провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання з одного регіону в інший без досягнення мети професійної підготовки працівників.
