ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 18.07.2016 р. № 15383/6/99-99-15-03-02-15

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника щодо порядку оподаткування ПДВ операції з передачі об’єкта у фінансовий лізинг та повернення такого об’єкта у разі дострокового припинення договору фінансового лізингу та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Згідно з підпунктами “а” і “б” пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому постачанням товарів також вважаються фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

При цьому операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу не є об’єктом оподаткування ПДВ (підпункт 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).

Відповідно до підпункту “б” підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПКУ фінансовий лізинг (оренда) – це господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

• об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
• балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
• сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;
• майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном “строк фінансового лізингу” слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов’язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов’язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 189.5 статті 189 ПКУ у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв’язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

При цьому ціна продажу визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, а ціна придбання визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що несплачені за такий об’єкт лізингу на дату такого повернення.

Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу) (пункт 187.6 статті 187 ПКУ).

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем (пункт 198.2 статті 198 ПКУ).

Таким чином, оскільки повернення матеріальних активів за договором фінансового лізингу вважається постачанням товарів, то для лізингоотримувача, який повертає об’єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об’єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування ПДВ до зворотного продажу лізингоотримувачем такого об’єкта лізингодавцю.

Отже, якщо здійснюється повернення лізингоотримувачем – платником ПДВ об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю – платнику ПДВ, то лізингоотримувач – платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 відс. на вартість такого об’єкта та скласти податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) на лізингодавця – платника ПДВ. Лізингодавець – платник ПДВ при отриманні такого об’єкта фінансового лізингу включає суми ПДВ, визначені за такою операцією, до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН.

Якщо здійснюється повернення лізингоотримувачем – неплатником ПДВ об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю – платнику ПДВ, то при здійсненні такої операції лізингоотримувач – неплатник ПДВ податкових зобов’язань з ПДВ не визначає, а тому формування лізингодавцем – платником ПДВ податкового кредиту за такою операцією не здійснюється.

Голова
Р. М. Насіров