ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ ДПС України
21.12.2012 № 1179
Узагальнююча податкова консультація стосовно особливостей справляння екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти
У цій консультації вживаються такі скорочення:
Кодекс – Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI;
Водний кодекс – Водний кодекс України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР;
Закон № 187/98-ВР – Закон України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР “Про відходи”;
Постанова № 321 – постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321 “Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459”.
Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти (пп. 240.1.2 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).
Об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти (пп. 242.1.2 п. 242.1 ст. 242 Кодексу).
Ставки екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти визначено статтею 245 Кодексу.
Відповідно до статті 4 Закону № 187/98-ВР особливості регулювання відносин щодо поводження, зокрема з речовинами, що скидаються із стічними водами у водні об’єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця складування), визначаються відповідними законами.
Вода стічна – це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар’єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів.
Водний об’єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт) (стаття 1 Водного кодексу).
Відповідно до статті 2 Водного кодексу водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства.
Водне законодавство регулює правові відносини з метою забезпечення охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів.
Статтею 49 Водного кодексу визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, у якому встановлено ліміт скидання забруднюючих речовин.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено Постановою № 321.
З огляду на викладене, платники екологічного податку, які здійснюють скиди у водні об’єкти забруднюючих речовин, що виникають за результатами господарської діяльності, повинні отримати дозвіл на спеціальне водокористування.
Таким чином, у разі скидів відходів до системи зборів стічних вод підприємств, внаслідок чого утворюються забруднюючі речовини (водні суміші, водні розчини тощо), які у подальшому скидаються безпосередньо у створені такими підприємствами штучні водні об’єкти, при обчисленні екологічного податку слід застосовувати ставки, визначені статтею 245 Кодексу.
Директор Департаменту
оподаткування юридичних осіб
Л. Г. Павелко
