ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.03.2021 р. № 502-11-1

Щодо особливостей оплати періоду тимчасової втрати працездатності держслужбовцю

Розглянувши <…> звернення <…> щодо розгляду запиту газети “Бухгалтерія: бюджет” стосовно особливостей оплати періоду тимчасової втрати працездатності держслужбовцю, якщо такий період припав на відсторонення працівника від виконання посадових обов’язків, виконавча дирекція Фонду соціального страхування України в межах своєї компетенції повідомляє наступне.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23.09.99 р. № 1105 (далі – Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Слід зазначити, що пунктом 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.2008 р. № 189, визначено, що непрацездатність (утрата працездатності) – це стан здоров’я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я.

Статтею 72 “Про державну службу” визначено, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7 – 10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку.

Отже, за період відсторонення від виконання посадових обов’язків на час дисциплінарного провадження нарахування заробітної плати не передбачено, і лише у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності на роботодавця покладено обов’язок у виплаті середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов’язків, а тому факт втрати заробітної плати за період хвороби або травми відсутній.

Також у разі хвороби або травми, яка настала або триває у державного службовця під час відсторонення від виконання посадових обов’язків на час дисциплінарного провадження, не настає втрата працездатності, оскільки такий державний службовець не виконує свої посадові обов’язки у зв’язку із відстороненням.

Враховуючи вищевикладене, державному службовцю, якого було відсторонено від виконання обов’язків за займаною посадою на час дисциплінарного провадження без нарахування заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності на підставі виданого листка непрацездатності не надається за дні тимчасової непрацездатності, що збігаються з днями відсторонення від виконання обов’язків.

Частиною другою статті 33 Закону № 1105 передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, визначено, що середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів зайнятості (перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі – поважні причини).

Отже, період відсторонення від виконання посадових обов’язків на час дисциплінарного провадження не віднесено до поважних причин, а тому зазначений період не виключається із розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати.

Директор
Т. Михайленко