КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 квітня 2023 р. № 379

Київ

Про затвердження Положення про післядипломну освіту та інші форми підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини

Відповідно до частини восьмої статті 50 Закону України “Про ветеринарну медицину” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Положення про післядипломну освіту та інші форми підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану.

Прем’єр-міністр України
Д. ШМИГАЛЬ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 квітня 2023 р. № 379

ПОЛОЖЕННЯ
про післядипломну освіту та інші форми підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини

1.  Це Положення визначає організаційно-правові засади організації післядипломної освіти та інші форми підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини.

2. У цьому Положенні терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про ветеринарну медицину”, “Про освіту”, “Про вищу освіту”.

3. Підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини здійснюється шляхом післядипломної освіти, проходження курсів підвищення кваліфікації, стажування, участі у семінарах і тренінгах з питань ветеринарної медицини, які проводяться в Україні та за кордоном.

Післядипломна освіта спеціалістів ветеринарної медицини забезпечується:

• для фельдшерів та молодших бакалаврів ветеринарної медицини — шляхом навчання у закладах фахової передвищої та вищої освіти, що провадять освітню діяльність за спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина”;
• для лікарів ветеринарної медицини (бакалаврів, спеціалістів, магістрів) — шляхом навчання у закладах вищої освіти, що провадять освітню діяльність за спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина”;
• для вчених — шляхом здобуття відповідно до законодавства наукових ступенів доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора.

Підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини проводиться не менш як один раз на п’ять років.

4. Зміст післядипломної освіти та інших форм підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини, зокрема  самозайнятих осіб або суб’єктів підприємницької діяльності, визначається планами і освітніми програмами з урахуванням вимог до кадрового забезпечення галузі ветеринарної медицини України, перспектив їх розвитку, сучасних вимог до засобів, форм і методів професійної діяльності та завдань, які покладаються на Держпродспоживслужбу.

5. Держпродспоживслужба, її територіальні органи, підприємства, установи та організації, що належать до сфери її управління, громадські об’єднання, об’єднання фахівців ветеринарної медицини та/або інші заінтересовані особи подають до закладів освіти в паперовій або електронній формі пропозиції щодо удосконалення фахової підготовки спеціалістів ветеринарної медицини.

6. Метою післядипломної освіти та інших форм підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини є їх професійний розвиток відповідно до державної політики у галузі ветеринарної медицини і задоволення потреб економіки та суспільства у працівниках із високим рівнем професіоналізму і культури, здатних компетентно та відповідально виконувати посадові обов’язки, впроваджувати новітні технології, сприяти інноваційним процесам у галузі ветеринарної медицини шляхом забезпечення їх безперервного навчання.

7. Завданнями післядипломної освіти та інших форм підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини є:

• законодавче та нормативно-правове врегулювання питань навчання як складової безперервної освіти і професійного розвитку;
• визначення змісту навчання з урахуванням наступності, прогнозованості, послідовності, систематичності освітнього процесу, поточної ситуації та нових викликів, індивідуального досвіду, індивідуальних освітніх потреб, перспективи кар’єрного зростання та актуалізації результатів навчання;
• організація науково-методичного, кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, фінансового забезпечення післядипломної освіти;
• розробка та впровадження ефективних технологій безперервного навчання та вдосконалення фахових знань і умінь з урахуванням сучасних досягнень світової науки та практики;
• забезпечення безперервного навчання шляхом впровадження відповідних видів навчальних занять і форм організації освітнього процесу;
• постійна підтримка професійного рівня спеціалістів ветеринарної медицини відповідно до актуальних потреб та викликів галузі ветеринарної медицини, зокрема сприяння реалізації Стратегії забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом “єдине здоров’я” на період до 2025 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1416 “Про схвалення Стратегії забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом “єдине здоров’я” на період до 2025 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 10, ст. 405).

8. Структура післядипломної освіти та інших форм підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини включає:

1) спеціалізацію — профільну спеціалізовану підготовку з метою набуття особою здатності виконувати завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

2) стажування — набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань;

3) підвищення кваліфікації — набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань.

Підвищення кваліфікації (обсягом не менш як 3 кредити Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі — ЄКТС) проводиться не рідше одного разу на п’ять років за професійним спрямуванням виробничої діяльності і є обов’язковим для всіх працюючих спеціалістів ветеринарної медицини;

4) перепідготовку — спрямовану на професійне навчання з метою оволодіння іншою професією (іншими професіями).

Здобуття післядипломної освіти та освіти за іншими формами підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини фельдшерами та молодшими бакалаврами ветеринарної медицини здійснюється у закладах фахової передвищої та вищої освіти, що провадять освітню діяльність за спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина”, лікарями ветеринарної медицини (бакалаврами, спеціалістами, магістрами) — у закладах вищої освіти, що провадять освітню діяльність за спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина” та мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері післядипломної освіти і проводять освітню діяльність за галуззю знань 21 “Ветеринарія” та спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина”, і є обов’язковим для провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних лікарських засобів, оптової та роздрібної реалізації ветеринарних лікарських засобів, імпорту ветеринарних лікарських засобів.

Загальний обсяг годин для здобуття післядипломної освіти спеціалістами ветеринарної медицини не може бути меншим, ніж 150 годин або 5 кредитів ЄКТС за п’ять поточних років.

Обсяг (тривалість) освітньої програми післядипломної освіти спеціалістів ветеринарної медицини з метою підвищення їх кваліфікації визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи.

Підвищення кваліфікації шляхом здобуття наукового ступеня, рівня вищої освіти може бути прирівняне до довгострокового підвищення кваліфікації і зараховується відповідно до встановленого обсягу освітньої програми у годинах або кредитах ЄКТС, крім визнаних (зарахованих) результатів навчання за попередньо здобутими рівнями освіти.

Суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних лікарських засобів, оптової та роздрібної реалізації ветеринарних лікарських засобів, імпорту ветеринарних лікарських засобів самостійно вибирають заклади освіти, освітні програми відповідно до рівня їх кваліфікації та напрямів фахової діяльності.

Кількість кредитів ЄКТС, накопичених під час проходження короткострокового підвищення кваліфікації, додається до загальної кількості кредитів ЄКТС, накопичених під час підвищення кваліфікації за довгостроковими освітніми програмами.

9. Кредити Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи нараховуються згідно з додатком 1.

10. Протягом трудової діяльності відомості про професійне навчання спеціалістів ветеринарної медицини відображаються в особовій справі.

11. Закладами післядипломної освіти за довгостроковими освітніми програмами підвищення кваліфікації є державні заклади освіти, визначені Держпродспоживслужбою, що провадять освітню діяльність за галуззю знань 21 “Ветеринарія” та спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина”.

12. Основними критеріями у визначенні Держпродспоживслужбою закладів післядипломної освіти є:

• наявність ліцензії на провадження освітньої діяльності за галуззю знань 21 “Ветеринарія” та спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина” у сфері післядипломної освіти;
• забезпеченість висококваліфікованими науково-педагогічними працівниками;
• використання новітніх методів досліджень;
• наявність у структурі закладу освіти науково-дослідних лабораторій з вивчення проблемних питань ветеринарної медицини, науково-дослідних лабораторій, навчально-наукових лабораторій, навчально-науково-виробничих лабораторій;
• забезпеченість науково-методичною та матеріально-технічною базою за напрямами підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини відповідно до акредитаційних та ліцензійних вимог;
• забезпеченість комп’ютерними класами та розроблення освітніх програм;
• обов’язкове введення до навчально-тематичних планів підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини питань, що сприятимуть підтримці професійного рівня відповідно до актуальних потреб, викликів галузі ветеринарної медицини;
• можливість забезпечення дистанційної форми здобуття освіти з наявністю системотехнічного забезпечення, а саме: апаратних засобів, інформаційно-комунікаційного забезпечення із пропускною здатністю каналів, програмного забезпечення загального та спеціального призначення, інших ресурсів навчального призначення;
• створення належних умов для проживання, харчування та медичного обслуговування спеціалістів ветеринарної медицини.

13. Основними документами, які регламентують зміст і організацію освітнього процесу в закладах освіти, що провадять освітню діяльність за галуззю знань 21 “Ветеринарія” та спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина” в рамках післядипломної освіти, є навчальні плани, освітні програми, робочі програми, навчально-тематичні плани та інші документи з управління освітнім процесом.

14. Навчальні (навчально-тематичні, навчально-професійні) плани та освітні програми розробляються закладами освіти з урахуванням рекомендацій Держпродспоживслуби, що надаються у паперовій або електронній формі щороку до 1 лютого.

Навчальні (навчально-тематичні, навчально-професійні) плани затверджуються керівником закладу освіти на підставі рішення вченої ради або науково-методичної ради факультету ветеринарної медицини.

15. Навчальні плани та освітні програми короткострокового навчання в рамках післядипломної освіти та інших форм підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини, що здійснюється Держпродспоживслужбою або установою, що належить до сфери її управління, розробляються на основі визначених потреб та поточної ситуації галузі ветеринарної медицини.

Держпродспоживслужбою може проводитися позапланове (внутрішнє) навчання у разі необхідності надання актуальної інформації.

16. Основними формами організації освітнього процесу є аудиторні заняття, дистанційне навчання, онлайн-семінари, тренінги, вебінари, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота, практична підготовка, стажування (включаючи стажування за кордоном, участь у конференціях, практикумах, майстер-класах тощо), контрольні заходи тощо.

Основними видами навчальних занять є лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації.

Заклад освіти має право встановлювати форми організації освітнього процесу та види навчальних занять.

Зміст стажування визначається індивідуальним планом стажування за формою згідно з додатком 2. Зазначений план затверджується керівником стажування в установі, де проводиться стажування, за погодженням з керівником такої установи.

Керівник стажування:

• складає та затверджує індивідуальний план стажування;
• створює умови, необхідні для проходження стажування;
• надає допомогу в удосконаленні професійних знань, умінь та навичок;
• перевіряє хід заповнення документації стосовно стажування;
• контролює виконання індивідуального плану стажування.

Після закінчення стажування спеціаліст ветеринарної медицини, який пройшов стажування, подає керівнику стажування звіт про результати стажування.

17. Поточний та підсумковий контроль результатів післядипломної освіти здійснюється у формах, передбачених навчальним планом (заліки, іспити, тестування, захист випускних робіт тощо).

Негативна оцінка виставляється керівником стажування у разі невиконання спеціалістом ветеринарної медицини більш як половини завдань, визначених індивідуальним планом стажування.

Позитивна оцінка виставляється керівником стажування у разі виконання спеціалістом ветеринарної медицини половини або більш як половини завдань, визначених індивідуальним планом стажування.

Відмінна оцінка виставляється керівником стажування у разі виконання спеціалістом ветеринарної медицини усіх завдань, визначених індивідуальним планом стажування.

Керівник стажування після подання спеціалістом ветеринарної медицини звіту про результати стажування оформляє висновок про результати стажування за формою згідно з додатком 3, що містить негативну, позитивну або відмінну оцінку виконання спеціалістом ветеринарної медицини індивідуального плану стажування та її обґрунтування. 

18. За результатами проходження підвищення кваліфікації суб’єкт освітньої діяльності у сфері професійного навчання видає спеціалісту ветеринарної медицини документ про підвищення кваліфікації (в електронній або паперовій формі).

У разі підвищення кваліфікації за професійними освітніми програмами, які були успішно виконані, видається сертифікат про підвищення кваліфікації, у разі підвищення кваліфікації за короткостроковими освітніми програмами, шляхом самоосвіти видається сертифікат, посвідчення, свідоцтво тощо.

За результатами стажування установою, в якій спеціаліст ветеринарної медицини проходив стажування, видається довідка про результати стажування за формою згідно з додатком 4 або звіт про стажування та інші документи про проходження стажування за кордоном (у разі потреби надається їх переклад на українську мову).

19. Документи про підвищення кваліфікації, видані суб’єктами освітньої діяльності у сфері професійного навчання, які провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації відповідно до ліцензії та за акредитованими загальними професійними освітніми програмами підвищення кваліфікації, не потребують окремого визнання і підтвердження та погодження з Держпродспоживслужбою.

Документи про підвищення кваліфікації за короткостроковими освітніми програмами та шляхом самоосвіти, що здійснювалося іншими юридичними чи фізичними особами (включаючи фізичних осіб-підприємців, що надають освітні послуги), професійними організаціями чи асоціаціями, зокрема міжнародними, які здійснюють навчання, розробляються надавачами освітніх послуг.

У документі про підвищення кваліфікації за короткостроковими освітніми програмами та самоосвітою обов’язково зазначаються:

• ·        повне найменування суб’єкта освітньої діяльності у сфері професійного навчання (для юридичних осіб) або прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації учасників професійного навчання (для фізичних осіб, зокрема фізичних осіб — підприємців);
• ·        назва освітньої програми підвищення кваліфікації та її обсяг (в кредитах ЄКТС);
• ·        прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) особи, яка підвищила кваліфікацію;
• ·        дата видачі та обліковий запис документа;
• ·        найменування посади (у разі наявності), власне ім’я, прізвище особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації.

20. Територіальні органи Держпродспоживслужби:

• визначають потребу в післядипломній освіті спеціалістів ветеринарної медицини на основі обліку посад відповідно до рівня їх кваліфікації, ротації кадрів та перспектив нових напрямків у роботі;
• враховують наявність укладених угод суб’єктами господарювання, які провадять господарську діяльність з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних лікарських засобів, оптової та роздрібної реалізації ветеринарних лікарських засобів, імпорту ветеринарних лікарських засобів;
• складають план-заявку на наступний рік і до 1 серпня поточного року направляють її до Держпродспоживслужби.

21. Суб’єкти освітньої діяльності з факультетами ветеринарної медицини, які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері післядипломної освіти і проводять освітню діяльність за галуззю знань 21 “Ветеринарія” та спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина” до 1 вересня поточного року подають Держпродспоживслужбі перелік спеціалізацій, за якими вони можуть забезпечити проведення післядипломної освіти спеціалістів ветеринарної медицини.

22. Держпродспоживслужба щороку до 1 лютого складає і затверджує наказом орієнтовні план-графік післядипломної освіти на поточний рік, план-графік дистанційного (внутрішнього) навчання спеціалістів ветеринарної медицини та доводить до відома закладів освіти, територіальним органам та підпорядкованим їй установам.

Згідно з планом-графіком післядипломної освіти на наступний рік керівник установи видає наказ про відрядження спеціаліста ветеринарної медицини на післядипломну освіту або інші форми підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини.

Спеціаліст ветеринарної медицини, який прибув у заклад освіти, зобов’язаний пред’явити:

• наказ про відрядження на навчання;
• паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця або інші документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус;
• копію документа про освіту або документа про вищу освіту.

Фінансування післядипломної освіти та інших форм підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини, які працюють у системі Держпродспоживслужби та в закладах ветеринарної медицини, що не належать до системи Держпродспоживслужби, здійснюється за рахунок роботодавця або за рахунок інших джерел, не заборонених законом, а спеціалістів ветеринарної медицини, які є самозайнятими особами або суб’єктами підприємницької діяльності, — за їх рахунок.

Завантажити