ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства фінансів України
01 лютого 2018 року № 77
Узагальнююча податкова консультація щодо застосування положення підпункту 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року
Відповідно до підпункту 139.3.1 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів (далі – платники податку), визнають для оподаткування резерв, сформований у зв’язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 – 139.3.4 цього пункту.
Положенням підпункту 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, встановлюється, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, 20 відсотків (на період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року – 30 відсотків, на період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року – 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву, за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період.
Пунктом 2 статті 121 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що банки складають фінансову звітність за міжнародними стандартами.
У звітних періодах до 01 січня 2018 року оцінка зменшення корисності фінансових активів здійснювалася відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” (далі – МСБО 39).
Згідно з вимогами МСБО 39 наприкінці кожного звітного періоду платник податку має оцінювати, чи є об’єктивне свідчення того, що корисність фінансового активу або групи фінансових активів, зменшується. Якщо таке свідчення є, то необхідно застосовувати відповідні положення МСБО 39 для визначення суми будь-якого збитку від зменшення корисності. Якщо об’єктивних свідчень зменшення корисності фінансового активу немає, то формування резерву не здійснюється і балансова вартість такого активу не змінюється (тобто резерв дорівнює нулю).
Підпунктом 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, визначається загальна характеристика активів, балансова вартість яких враховується для розрахунку ліміту, тому розрахунок ліміту не обмежується застосуванням виключно балансової вартості знецінених активів.
Таким чином, для визначення ліміту, перевищення розміру резерву над яким збільшує фінансовий результат до оподаткування, має використовуватись сукупна балансова вартість активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву відповідно до положень міжнародних стандартів фінансової звітності, незалежно від факту формування резерву за такими активами.
В. о. директора Департаменту
податкової політики
В. П. Овчаренко
